Гносеологія. Основний зміст процесу пізнання (2 год.) План семінару:

1. Сутність пізнавального процесу.

2. Основні підходи до проблеми пізнання.

3. Структура і принципи пізнання.

4. Проблема істини в філософії. Критерії істини.

Список рекомендованої літератури:

Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С. 5–99, 132–167, 185–198, 263–279.

Андрос Е. И. Истина как проблема познания и мировоззрения. – К., 1984. –С. 3–58, 83–136.

Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. научн. ред. А. А. Грицанов. – М., 2001. – С. 243.

Горский Д. П. О критериях истины. (К диалектике теоретического знания и общественной практики) // Вопр. филос. – 1998. – № 2. – С. 28–39.

Загадка человеческого понимания. – М., 1991. – 352 с.

Крымский С. Б., Парахонский Б. А., Мейзерский В. М. Эпистемология культуры.(Введение в обобщенную теорию познания). – К., 1993. – С. 3–83.

Лекторский В. А. Объект, субъект, познание. – М., 1980. – 323 с.

Лобастов Г. В. Так что же есть истина? // Филос. науки. – 1991. – № 6. – С. 47–61.

Ойзерман Т. И. К вопросу о практике как критерии истины // Вопр. филос. – 1987. – № 10. – С. 98–112.

Ойзерман Т. И. Принцип познаваемости мира // Филос. науки. – 1990. – № 10. – С. 3–12.

Рассел Б. Человеческое познание: его сферы и границы. – К., 1997. – 556 с.

Саух П. Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С.169–180.

Хабермас Юрген. Познание и интерес // Филос. науки. – 1990. – № 1. – С. 88–99.

Хазиев В. С. Философское понимание истины // Филос. науки. – 1991. – № 9. – С. 54–60.

Хайдеггер М. О сущности истины // Филос. науки. – 1989. – № 4. – С. 88–104.

Шевченко В. І. Концепція пізнання в українській філософії. – К., 1993. – 168 с.

Ярошовець В. І. Людина в системі пізнання. – К., 1996. – 208 с.

Адорно Т. К логике социальных наук // Вопр. филос. – 1992. – № 10. – С. 76–86.

Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С. 199–214, 230–262, 280–360.

Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. научн. ред. А. А. Грицанов. – М., 2001. – С. 633–634.

Ильенков Э. В. Философия и культура. – М., 1991. – С. 276–307.

Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974. – 568 с.

Критика современных немарксистских концепций философии науки. – М., 1987. – 239 с.

Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977. – 300 с.

Ойзерман Т. И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство // Вопр. филос. – 1985. – № 12. – С. 49–60, 1986. – № 1. – С. 74–86.

Поппер К. Логика социальных наук // Вопр. филос. – 1992. – № 10. – С. 65–75.

Порус В. Л. Системний смисл поняття “наукова раціональність” // Філос. і соціол. думка. – 1992. – № 1. – С. 58–72; № 2. – С. 41–53.

Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. – К., 1995. – 211 с.

Саух П. Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С. 187–196.

Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2008.

Філософія: Навч. посібник для аспірантів та здобувачів наукового ступеню економічнипх спеціальностей / Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. та ін. — К.:КНЕУ, 2008.

Філософія (філософія релігієзнавство, логіка): Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Арутюнов В.Х, Бондар С.В., Вільчинський Ю.М. та ін. — КНЕУ, 2008.

Філософія: Навч. посіб. / Л. В. Губерський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. – К., 2001. – С. 262–277.

Швырев В. С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М., 1988. – 176 с.