Різновиди спілкування
Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризоване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості стосунків, міри опосередкування, завершеності, бажаності тощо.
Залежно від контингенту учасників виокремлюють спілкування:
Компоненти, які сприяють розвитку комунікації
КОМУНІКАЦІЯ – це процес двобічного обміну інформацією, який призводить до взаєморозуміння.
Щоб переконатися в успішності комунікації, слід отримувати інформацію про те, як пацієнт зрозумів медичного працівника, як сприймає його, як ставиться до своєї хвороби та запропонованих методів лікування.
Умови, що сприяють ефективному спілкуванню:
І. Відчуття присутності:
Для створення відчуття присутності при розмові з пацієнтом необхідно врахувати таке:
При розмові з пацієнтом медичний працівник повинен дивитися на нього з дружньою посмішкою, прагнучи поглядом, виразом обличчя показати свою зацікавленість повідомленнями пацієнта.
Використовувати відкрите положення тіла, щоб показати свій інтерес до того, що говорить пацієнт, наприклад, нахилитися вперед, щоб нічого не пропустити зі сказаного.
Періодично хитати головою на знак згоди, застосовувати репліки, повторення, вигуки, уточнення, щоб показати, що її цікавить те, про що говорить пацієнт. Застосовувати дружній, підбадьорюючий дотик до пацієнта.
II. Вміння слухати.
Вміння слухати – це активна поведінка для вироблення відчуття присутності, а не просто пасивне сприйняття. Для того, щоб бути добрим слухачем, необхідно намагатися повністю сконцентрувати увагу на іншій людині, незважаючи на власні упередження, стурбованість тощо.
Основні принципи вміння слухати, які необхідні для медичного працівника:
Ставитись до людини з увагою. Не перебивати питаннями чи коментарями розповідь. Дати пацієнту можливість сказати все, що він хоче.
Дати людині зрозуміти, що вас цікавить те, що вона говорить. Усунути фактори, що відволікають увагу. Добрий слухач фокусує всю свою увагу на людині, яка говорить. Пам'ятати: важко говорити з людиною, яка читає газету або щось стороннє, постукує олівцем, виглядає у вікно чи грається гумкою або скріпкою.
Дивитися на людину, яка говорить. Цим ви не тільки допоможете їй спілкуватись з вами, але й полегшите собі розуміння того, що вона говорить.
Намагатись зрозуміти основну ідею і сконцентрувати основну увагу на ній, а не на деталях.
Звернути увагу не тільки на те, що говориться, але й на те, як говориться.
Намагатись сприймати інформацію, незважаючи на ваше ставлення до співрозмовника. Ми більш позитивно сприймаємо і реагуємо на повідомлення людей, яких ми любимо, ніж тих, кого не любимо чи до кого ми байдужі.
Спробувати розпізнати, про що людина не хоче говорити. Ви можете більше дізнатись про людину, намагаючись зрозуміти, про що вона не говорить. "Слухати між рядками".
Намагатись керувати своїми емоціями. Сильні емоції гніву чи смутку завадять вам уважно слухати співрозмовника і адекватно реагувати на його слова.
Бути обережними з інтерпретаціями, намагатись зважати на факти і бути впевненими в тому, що усвідомлюєте різницю між тим, що говориться, та інтерпретаціями, оцінками чи екстраполяціями цих фактів.
Проявляти до пацієнта повагу, інтерес і турботу, співпереживати, прагнути щиро зрозуміти поведінку та вчинки іншої людини, її переконання та цінності.