26. Ф.А. Тихомиров Идея абсолютизма Бога и протестантский схоластицизм в богословии Феофана Прокоповича/ Тихомиров ф.А //Христианское чтение. – №9 – 10. – 1884. – с.315 – 326.

Тихомиров Ф.А. у своїй роботі розглядає ідею Бога, основуючись на перших трьох книгах догматичної системи архієпископа новгородського Феофана Прокоповича. В своєму творі автор розглядає погляди філософа епохи Бароко, що заключались у вчені про єдиного Бога в своїй істоті і троїстість і в особистостях.

В своїй роботі Тихомиров Ф.А шляхом історичного аналізу намагався охарактеризувати весь шлях догматичного вчення великого духовного реформатора і визначити його значення для вітчизняного богослов’я на підставі історичного порівняння.

Також Тихомиров Ф.А. задався питанням «Чому ідея абсолютизму Бога стала панівною у системі Феофана Прокоповича?». Щоб дати відповідь на це питання він дослідив твори самого філософа і твори його сучасників, щоб у порівнянні вивести точне твердження.

27. И.А.Чистович Решетиловское дело: Феофан Прокопович и Феофилакт Лопатинский./Читович и.А. – Спб.: Странник. – 1861г. – 64,31с.

Даний твір Чистовича І.А. розкриває тему кальвінізма та лютеранства, а також відношення Феофана Прокоповича до цієї теми та конфлікт, що стався між Феофілактом та Феофаном.  

В Російській імперії Прокоповича вважали таємним лютеранином та кальвіністом. Підстави для цього були - Феофан захоплювався протестантськими теологами, його бібліотека на три чверті складалася з їхніх творів. Коли цар задумав висунути його на митрополичий престол у Пскові, ректор Московської академії Феофілакт Лопатинський висловив енергійний протест. Прокоповича все ж призначили, але він не забув образи Лопатинському і в кінці життя жорстоко помстився.

Конфліктом слугувало те, що Феофан Прокопович вніс новий метод викладання, випрацюваний протестантською богословською наукою. Цей метод слугував яблуком розбрату міф Феофілактом та Феофаном. Феофілакт стверджував, що його друг – митрополит новгородський вніс у свої лекції лютеранське судження та схильність до кальвінізму. Феофілакт написав на книгу Прокоповича «Распря Павла и Петра об иге неуподобоносимом» жорстке спростування під назвою: «Иго Господне благо и время его легко».

28. И.Чистович Феофан Прокопович и его время. /Чистович и. СПб: Тип. Императорской Академии наук ,1868 – 759 с.

Праця, що детально описує життя Феофана Прокоповича від перших років навчання до його смерті і погребіння. Найповніший опис життя великого мислителя епохи Бароко вміщує не лише факти розвитку як людини та особистості Феофана Прокоповича, а й показує нам цю постать в історії з точки зору інших великих людей того часу. Татищев в своїх спогадах пише: «Наш архієпископ Прокопович був настільки обізнаним в богослов’ї і новій філософії, що рівного йому в усій Русі не було. Від природи був одарований гострим судженням і твердою пам’ятю.»

Однією з найзмістовніших по відношенню до теми моєї роботи є глава «XXX. Феофан – проповідник. Характер його проповідей.» Він змінив увесь характер проповідей, що існував у той час,оскільки до нього проповідь мала схоластичний характер і була відокремленою від життя народу – це ж було зміненим. Він змінив і саму манеру проповіді: звільнив її від надмірних кривлянь, жестів та рухів. Феофан Прокопович змінив характер проповіді головним стало її гарне сприйняття людьми, а також зміст в основному став звертатись на людські проблеми і максимально приближені до реалій.