1. Ф.Прокопович Богословское учение о состоянии неповрежденного человека или о том, каков был Адам в раю./Прокопович ф. – сПб. – 1785. – 4с.

Твір Феофана Прокоповича у якому йдеться про його бачення людини і котрою вона повинна бути. Прокопович вказує, що досягнення щастя пов’язане з задоволенням життєвих потреб людини. Проблема потреб та засобів їх задоволення перебуває в центрі його етичного вчення. Блага він поділяє на зовнішні і внутрішні. «Зовнішнє благо людське полягає, – пише він, – в цілковитому достатку того, що для життя є потрібним і приємним. До цього належать особливо зручність, краса, приємність місця, добре повітря, здорова їжа, родючість землі та ін. Що ж що того, що деякі смертні придбати намагаються прикраси, розкоші, музику, багатства та інше, то вони є або знаряддя для здобування добра, або деяка допомога проти бідності» . Внутрішнє благо – це сама людина, її здоров’я, вихованість, моральність. Етичне вчення Прокоповича не засуджує нагромадження багатств, а виправдує. Моральному осудові він піддає лише розкіш, тобто «погане застосування» багатств, що видно з його твору «Христової про блаженства проповіді тлумачення» та ін. Ці погляди цілком випливають з класової позиції мислителя – захисника інтересів буржуазії, що народжувалась. Крім того, нагромадження багатств передбачало вкладання капіталів в побудову заводів, мануфактур, в торгівлю, що стимулювало розвиток науки і також імпонувало поглядам Прокоповича.

2. Ф.Прокопович Первое учение отроком/ Прокопович ф. – сПб.: Друскерей дес Александер – Невский – Клостер. – 1770. – 110с.

Вийшовши з середовища небагатих городян, Прокопович досяг високого становища завдяки своєму розумові, освіченості, 98 політичним, дипломатичним та іншим здібностям. Тому, звичайно, вія тяжів не до феодальної верхівки, до окремих представників якої іноді підлещувався, щоб здійснити свої плани, а до тих людей нешляхетного походження, які, виконуючи важливі державні справи, набули ваги в часи Петра І. Це – вчені, дипломати, митці, лікарі, купці, мануфактуристи тощо, тобто люди як на той час забезпечені, до яких він міг застосовувати поняття народ, відрізняючи його від черні Виборюючи право таких людей на гідність перед аристократами, Прокопович вельми негативно ставився до рабського схилення перед останніми.

Але, критикуючи духовну культуру феодального суспільства, Прокопович не доходив до критики його основ, тобто феодальної експлуатації і передусім характерного для Росії кріпосництва. Ці ідеї прозвучать майже через сто років у творах Радіщева й декабристів.

Прокопович не засуджує кріпацтво в цілому, він тільки проти надмірної підневільної праці. Зокрема, Феофан говорить, що змушувати людину працювати понад силу є гріхом, що дорівнює вбивству.

3. Ф.Прокопович Разсуждение о безбожии. Сочиненное архиепископом Великаго Новагорода и Великих Лук,Феофаном Прокоповичем/ Прокопович.Ф – М.: Вольная типография И.Лопухина. – 1776. – 18 с.

В даному творі Феофана Прокоповича розглядається питання невіри в Господа та розгляд атеїзму та з чого він пішов.

Феофан Прокопович подав достатньо зрозуміло принципи походження світу з точки зору більшості античних філософів та філософських шкіл,що не сприймали походження світу з релігійної точки зору, також перечислив причини, що ведуть до атеїзму та подав основні його догми серед котрих:

1. Відкидання Промислу Божого

2. Сумніви щодо безсмертя людської душі

3. Не прийняття благих і злих духів

4. Невіра в пророцтва

5. Неприйняття чудес

6. Неприйняття християнського благочестя

7. Розвінчування Священного Писання

Це ґрунтовна праця на тему Атеїзму. Однак ця робота Феофана Прокоповича є дуже повною і добре розкритою і легкою для сприйняття, оскільки він розбив кожний аспект відносно атеїзму на певні підпункти та подав їх у виді переліку. У праці «Разсуждение о безбожии» класифіковано атеїзм та виділено сім його видів.

4.Ф. Прокопович Слово о власти и чести царской, яко от самого Бога в мире учинена есть, и како почитай царей.Сочинения./ Прокопович Ф. – М. – Л. – 1961 – С. 81 – 82.

У даному творі Феофан Прокопович розглядає владу, що тримає у своїх руках державу та її вплив на суспільство. Розмірковує над якостями гарного

Прокопович вважав, що держава виникла на певному етапі людської історії. Був час, коли люди жили, не знаючи державної влади. Але якщо Гоббс писав, що для природного стану людини була характерною війна всіх проти всіх, а зі вчення Пуффендорфа виплило, що для цього стану є характерним мир, то Прокопович вважав, що в додержавному житті людей були і мир і війна, і любов і ненависть, і добро і зло. Адже людина, мовляв, має вільну волю і може творити і добро, і зло. Однак більш природно для людини творити добро, яке є даром її природи, так само, як і совість, що її до цього спонукає. «Крім письма, є в самому єстві закон, від бога даний, любити і боятися бога, берегти своє життя, бажати незанепадаючого спадкоємства родові людському, не творити іншому, чого й собі не хочеш, поважати батька й матір. Але оскільки, з одного боку, велить нам єство любити себе й іншому не чинити, що не любо, а з другого – злоба роду розбещеного розорити цей закон не сумниться, завжди і скрізь бажаним був вартівник і захисник і сильний поборник закону, і то є державна влада»

5. Ф.Прокопович. Філософські твори. Т. 1 Про риторичнее мистецтво /Ф.Прокопович. –  К.: Наукова думка,1979 – 512 с.

Філософські твори Феофана Прокоповича в трьох томах були видані лише в 1979 році і створені вони на основні лекцій великого мислителя епохи Бароко, котрі він читав у Київо-Могилянській Академії в 1705 – 1709 рр.

Перший том має назву Про риторичне мистецтво. В ньому розглядаються питання риторики і засоби красномовства, подаються основні правила і постулати цього мистецтва. Том розділений на такі книги:

1. Книжка перша. Подає загальні вступні настанови.

2. Книжка друга. Про збір доказів і про ампліфікацію.

3. Книжка третя. Про розташування матеріалу.

4. Книжка четверта. Про мовно – стилістичне оформлення.

5. Книжка п’ята. Про розгляд почуттів.

6. Книжка шоста. Про метод писання історії і про листи.

7. Книжка сьома. Про судовий та дорадчий роди промов.

8. Книжка восьма. Про епідиктичну або прикрашу вального роду промову

9. Книжка десята. Про пам’ять і виголошення.

П’ята книжка «Про розгляд почуттів» є найбільш повною по змісту відносно теми моєї роботи. В ній Феофан Прокопович надає визначення поняття «почуття» та розглядає його філософські аспекти, а також роздумує над видами почуттів та дає визначення і коротку характеристику кожному з них:любов, прагнення, тривога, жах, розпач, втіха,сором,ненависть та інші.

6. Ф.Прокопович. Філософські твори. Т. 2 Логіка, натурфілософія або фізика, етика /Ф.Прокопович. –  К.: Наукова думка, 1980 – 552 с.

Том другий має назву «Логіка, натурфілософія або фізика, етика». В ній розглядаються питання стосовно цих галузей знань.

Так у частині, що віддається на розгляд такої науки, як логіка йдеться про основні її принципи, розглядаються дії розуму. В цій частині Феофан Прокопович розглядає праці великого філософа Античності і спростовує його погляди, щодо поняття «універсальне».

Потрібно зазначити, що частина «Натурфілософія, або фізика» має досить складну будову і це не дивно, адже це одна з фундаментальних галузей філософії, котра розглядається кожним філософом і кожного разу подається дещо у іншому світлі. Феофан Прокопович же цілісно розглядав питання натурфілософії і фізики, і користувався працями відомих філософів Античності задля кращого висвітлення цієї теми. Повертаючись до змісту цієї частини, відмічу, що вся інформація поділена на частини, а кожна частина розділена на книги, котрі в свою чергу у середньому мають від двох до дев’ятнадцяти розділів.

Частина, що розглядає Етику та її питання є достатньо змістовною у сенсі наповнення, хоча вона є не такою великою у плані об’єму. Мабуть через те, що ця тема є ближчою будь – якій особі вона легко сприймається. Задля кращого розуміння людських дій, Феофан Прокопович спочатку розглядає їх причини, таким чином встановлюючи логічні ланцюжки. Оскільки будь – яке людське бажання чи дія в сутності своїй повинно бути направлене в благе русло, то всі питання етики розглядаються через призму добра.