20. Здійснення сімейних прав та виконання сімейних обов'язків.

Здiйснення сiмейних прав — це процес задоволення особою своїх матерiальних та духовних потреб на пiдставi юридичних можливостей, якi вона має. Реалiзацiя сiмейних прав може вiдбуватися фактичними або юридичними способами. Наприклад, члени сiм’ї володiють та користуються майном, яке належить їм на правi спiльної власностi. В цьому випадку вони здiйснюють свої майновi права безпосередньо, тобто фактичними способами.

Учасники сiмейних вiдносин здiйснюють свої обов’язки особисто, бо вони є такими, що тiсно пов’язанi з особою i не можуть бути перекладенi на iншу особу (ч. 1 ст. 15 СК). Вiдповiдно до ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недiєздатною, її сiмейний обов’язок особистого немайнового характеру припиняється. Це правило стосується дiєздатних учасникiв сiмейних вiдносин — батькiв, усиновлювачiв, опiкунiв, патронатних вихователiв тощо. У разi визнання такої особи недiєздатною, вона не може виконувати своїх обов’язкiв немайнового характеру — виховувати дитину, представляти та захищати її права та iнше.

Схожi наслiдки виникають i в тому разi, якщо особа не визнана

в судовому порядку недiєздатною, але в результатi психiчного

розладу, тяжкої хвороби або з iншої поважної причини не може

виконувати сiмейного обов’язку. Така особа не визнається такою, що ухиляється вiд виконання свого обов’язку i таким чином звiльняється вiд застосування наслiдкiв примусового характеру (ч.3 та 4 ст. 15 СК).

21. Захист сімейних прав та інтересів.

Особа має право на захист свого сiмейного права в разi

його порушення, невизнання або оспорювання.Суб’єктивне сiмейне право на захист — це законодавчо забезпечена можливість уповноваженої особи використовувати правоохороннi засоби для вiдновлення свого порушеного права або його визнання.

Iснує двi основнi форми захисту сiмейних прав: юрисдикцiйна

та неюрисдикцiйна (самозахист).

Юрисдикцiйна форма захисту — це дiяльнiсть уповноважених державою органiв щодо захисту сiмейних прав та iнтересiв учасникiв сiмейних вiдносин. До органiв, якi здiйснюють такий захист належать: суд, органи опiки та пiклування, нотаріус та прокурор.

Основною формою захисту сiмейних прав є судова.

Неюрисдикцiйна форма захисту сiмейних прав -це дiї

фактичного характеру, якi учасник сiмейних вiдносин вчиняє

для захисту свого права та iнтересу або права та iнтересу iншої

особи без звернення до вiдповiдних юрисдикцiйних органiв.

Захист сiмейних прав здiйснюється також органами опiки та піклування,також прокурор.

22. Строки у сімейному праві України.

Строк у сiмейному правi — це певний перiод чи момент часу, з яким пов’язанi юридичнi наслідки.

Строки у сiмейному правi можна класифiкувати на види за

такими критерiями:

1.Залежно вiд того, ким установленi строки, в сiмейному

правi розрiзняють:

1. законнi строки — строки, зафiксованi в нормативних актах. Наприклад, рiшення органу опiки та пiклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом 10 днiв вiд часу його виникнення заiнтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або iнтересiв до суду, крiм випадку, передбаченого ч. 2 ст. 170

СК України;

2) договiрнi строки — строки, якi самостiйно визначають

учасники правовiдносин. Зокрема, у шлюбному договорi може

бути встановлено загальний строк його дiї, а також строки тривалостi окремих прав та обов’язкiв (ч. 1 ст. 96 СК);

3)строки, якi визначають зазначенi в СК України iншi органи.

2. Заможливiстю бути змiненими зазгодою сторiн розрiз

няють:

1) iмперативнi — строки, що чiтко визначенi законом i не пiдлягають змiнi за згодою сторiн;

2) диспозитивнi — строки, що хоча i передбаченi законом, але можуть бути змiненi за згодою сторiн.

3. Заточнiстю визначення строки подiляють на:

1)абсолютно визначенi — передбачають точний момент чи перiод часу, з яким пов’язуються юридичнi наслiдки.

2) вiдносно визначенi — мають меншу точнiсть, але також пов’язанi з певним моментом чи перiодом часу.

3) невизначенi — мають мiсце у разi, якщо виходячи iз сутi правовiдносини мають часовi межi, але вони не визначенi законом чи договором.

4. Засвоїм призначеннямстроки подiляються на:

1) строки здiйснення прав — строки, протягом яких особа може реалiзувати належне їй право.

2) строки захисту цивiльних прав — це строки, протягом яких особа, чиє право порушено, може звернутися до компетентних державних органiв щодо примусового захисту свого права.