Тема 5. Фінанси сша

На початку XXI ст. США залишаються найпотужнішою за економічним потенціалом і рівнем економічного розвитку країною світу (15 1 трлн. дол.. у 2011 році). При цьому 1,1% ВВП створювалося у сільському господарстві, 22,1% - у промисловості, 76,8% - у сфері послуг. Стан і динаміка економіки США значною мірою визначають загальносвітові тенденції економічного розвитку. Упродовж першого десятиліття XXI ст. продовжувався перехід економіки США до нового Технологічного укладу, для якого характерна орієнтація на гнучке диверсифіковане і дрібносерійне виробництво, що досягається за рахунок впровадження техніки і технологій нового покоління. Відповідно однією із Принципових рис сучасної фінансової політики США є підвищення рівня Наукоємності американської економіки та становлення «економіки знань». Зокрема, загальний обсяг затрат на НДДКР в США складає понад 2,5% ВВП ідо становить близько 44% всіх витрат на НДДКР розвинутих країн. Іншою важливою особливістю економічного розвитку США є роль і Масштаби сфери послуг, що не мають аналогів в інших розвинутих Країнах (тут зосереджено близько 80% зайнятих і створюється близько

80% ВВП). .

На рубежі ХХ-ХХІ ст. близько 90% усіх доходів у країні створювалось

У корпоративному секторі економіки, частка якого у створенні ВВП (у порівнянні з 1970 р.) зросла на 20%. Отримали поширення і зайняли свою нішу яа ринку різні форми приватної власності: компанії, що належать інвесторам (близько 80% акціонерного капіталу), компанії, що належать працівникам (8%), а також споживачам і неприбутковим організаціям (разом - 12% акціонерного капіталу).

фінансову політику в США визначають і масштаби державного регулювання. Так, до початку 80-х pp. XX ст. роль держави в економіці

США постійно зростала, що відображалося на динаміці перерозподілу ВВП (34% в кінці 70-х pp. XX ст.) через федеральний бюджет, бюджети штатів і місцеві бюджети. Починаючи з 80-х pp. у державному регулюванні США відбувся помітний перехід до політики лібералізації, для якої характерно: зменшення державного втручання в економіку (частка федерального бюджету у ВВП (за доходами) не перевищувала на початку XXI ст. 18-19%, а роль державного сектору в створенні ВВП складає не більше 12%); активне використання адміністративно-правових, а надто економічних інструментів і методів впливу на приватний бізнес; адаптивність працівників державного апарату щодо ефективного поєднання політики лібералізації (в періоди економічного зростання) та кейнсіанських методів державного регулювання (підвищення державних видатків, зниження податків, зниження валютного курсу і т.д.) - в періоди економічного спаду.

Система федеральних фінансів США складається з наступних елементів:

1. фінанси федерації - включають федеральний бюджет, бюджет округу Колумбія (столичний), спеціальні фонди федерального рівня, фінанси державних підприємств;

2. фінанси 50 штатів, кожен з яких має власний бюджет, спеціальні фонди та фінанси підприємств, що знаходяться у власності штату;

3. місцеві фінанси, що складаються з місцевих бюджетів (графств та інших місцевих адміністративних одиниць, серед яких округи, муніципалітети, міста), фінансів комунального господарства, різноманітних фондів.

Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми. Сучасний бюджетний процес США регламентується чотирма основними законами: Законом про президентський бюджет (1921 р.) зі змінами і доповненнями (1950 p.); Законом про бюджетний контроль і заморожування фондів (1974 p.); Законом про збалансований бюджет і надзвичайні заходи контролю за бюджетним дефіцитом (у редакції 1987 p.); Законом про контроль за бюджетом (1990 p.).

Бюджетний рік у США розпочинається 1 жовтня і закінчується ЗО вересня. Бюджетний процес складається із трьох основних стадій:

• вироблення президентського варіанту проекту бюджету;

• робота Конгресу над бюджетом;

• виконання бюджету.

Федеральний бюджет США - це складний фінансовий механізм управління і контролю за діяльністю усіх федеральних міністерств і відомств, який визначає економічні основи державного будівництва і потужно впливає на стан економіки в цілому. За формою він являє собою періодично затверджуваний план доходів і видатків уряду з їхнім розподілом за джерелами поступлення, основними напрямами і програмами використання коштів.

Федеральний бюджет CIILA складається з двох частин: власне урядового бюджету і довірчих (траст) фондів. За рахунок урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми.

Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (наприклад, федеральні автошляхи, аеродроми, електростанції, а також комерційне та іпотечне кредитування). Статус довірчих мають окремі соціальні і пенсійні фонди.

В сучасних умовах доходи федерального бюджету на 96-97% формуються за рахунок податків (індивідуального прибуткового податку зі шкалою від 10 до 33%; податку на прибуток корпорацій з прогресивною шкалою від 15 до 35%; акцизів на бензин, цигарки, алкоголь, інших податків (мита, податків на спадщину, на власність та ін.), а також внесків на соціальне страхування з населення та юридичних осіб. До доходів бюджету не зараховують кошти від реалізації федерального майна, процентні доходи, виплати за позиками і внутрішніми грошовими переказами між урядовими рахунками.

Видатки федерального бюджету передбачають виділення коштів на оборону, освіту, охорону здоров'я, обслуговування державного боргу, соціальне забезпечення та ін. Освіта переважно фінансується з місцевих бюджетів та бюджетів штатів.

Провідними групами видатків федерального бюджету останніх років залишаються видатки на національну оборону та соціальну безпеку. В останні роки найшвидшими темпами серед усіх груп видатків збільшувалося фінансування енергетики.

Якщо оцінити динаміку видатків федерального бюджету у розрізі функціональної класифікації, то провідним напрямом витрачання коштів виявиться охорона здоров'я. Значна увага у бюджетній політиці США приділяється фінансуванню програм захисту індивідуальних доходів, до яких зараховують виплати з безробіття, допомоги на утримання житла, натуральні та грошові допомоги.

Фінансовий сектор. У США функціонує величезна кількість кредитних і загалом фінансових установ, зокрема: більше 76 тис. комерційних банків (з філіями), більше 13 тис. ощадних банків, 53 тис. іпотечних фінансових інститутів, близько 28 тис. інвестиційних компаній, більше 10 тис. кредитних спілок. Банки відіграють важливу роль у кредитуванні економіки і населення. Окрім цього більш важливим, ніж в Європі, джерелом інвестицій і переливу капіталу є фондовий ринок (на США припадає 40% світового фондового ринку).

Важливими інструментами грошово-кредитної політики є операції з цінними паперами на відкритому ринку, вплив на масштаби кредитування через механізм облікової ставки, регулювання резервів комерційних банків на рахунках резервних банків ФРС.

Інститути фондового ринку. Професійні учасники фондового ринку США - це брокерсько-дилерські фірми (security brokers and dealers) і портфельні менеджери (portfolio managers). Внаслідок процесу злиття поглинання, кількість брокерсько-дилерських фірм стабільно зменшується (8,4 тис. у 1990 році, 6,0 тис. у 2005 році).

Головним регулятором (сторожовим собакою - watchdog) фондового ринку США є Комісія з цінних паперів і бірж (Securities Exchange Commission - SEC). Комісія має широкі повноваження - крім регуляторної діяльності, вона має право здійснювати власні слідчі дії.