Історія міжнародних правил зоологічної номенклатури
1961 - опубліковано І видання Кодексу;
1964 - опубліковано ІІ видання Кодексу.
1985 - опубліковано ІІІ видання Кодексу.
1999 - опубліковано IV видання Кодексу.
Українською мовою — у 2003 р. у пер. Юрія Некрутенка
Критичні відгуки на ІІІ видання змусили Міжнародну комісію з зоологічної номенклатури поступово вилучити найбільш суперечливі та кардинальні зміни.
У останньому виданні Кодексу змінені та доповнені критерії опублікування. Офіційно закріплена непридатність для номенклатурних цілей публікацій в глобальній мережі Інтернет.
Були доповнені критерії придатності нових назв. Тепер вважається обов'язковим пряме уточнення новизни таксону. Для нових назв групи родин обов'язково згадування типового роду. Для нових назв видової групи необхідно наводити відомості про голотип і синтип, указуючи місце його зберігання.
Змінені заходи щодо збереженню загальноприйнятих назв.
Старший синонім або омонім може бути відкинутий, якщо не вживався жодного разу у якості валідного після 1899 року (nomen oblitum), а молодший синонім або омонім може бути збережений, якщо уживався не менш ніж у 25 роботах 10 авторів протягом терміну від 10 до 50 останніх років (nomen protectum).
Можуть бути збережені неправильні написання та невиправдані правки назв, якщо вони знаходяться у переважному вжитку.
У випадку помилкового визначення типового виду для таксону родової групи зоолог може без повідомлення до Комісії позначити типовим або названий вид (попри помилкове визначення), або той вид, який мався на увазі, але був невірно названий.
2. Основні положення Кодексу
Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури має на меті забезпечити максимальну універсальність і спадкоємність наукових назв тварин. Кодекс складається із статей (обов'язкових) і рекомендацій. Користування Кодексом дозволяє визначити чинну назву таксона. Головні засади Кодексу:
Назва виду (але не таксона будь-якого іншого рангу) є сполученням двох назв (біноменом).
Назви підвидів (триномени) або підродів (інтеркалярні назви) задовольняють вимогам засади біномінальності.
Критерії опублікування: випущена в світ для публічного та постійного наукового користування. Має бути досяжною (безплатно або шляхом купівлі).
Засада невтручання у таксономічні судження: Кодекс не визначає, які види (роди) включати до таксона, який ранг йому надати, чи вважати дві назви належними до одного виду, чи однієї назви — до багатьох. Дія Кодексу лежить у сфері поводження з назвами, а не з реальними біологічними об'єктами.
Засада типіфікації (принцип типификации): Назвоносний тип номінального виду — екземпляр (або серія екземплярів) — type specimen(-s) . Назвоносний тип номінального роду (підроду) — вид — type species . Назвоносний тип номінальної родини (над-, під-, триби) — рід — type genus .
3. Головні принципи, на яких заснований Кодекс.
1. Принцип невтручання в таксономічні судження. Кодекс регулює тільки створення і використання назв таксонів. Він не регулює і не обмежує таксономічні судження. Наприклад, кодекс не визначає, які тварини мають бути включені до таксону або виключені з нього, який ранг варто надати тому чи іншому таксону. Жодного систематика не можна примусити прийняти якусь класифікацію або межі того чи іншого таксону з будь-яких інших міркуваннь, крім зоологічних. Перенесення одним автором якої-небудь назви в синонімію не визначає номенклатуру, яку повинні використовувати інші автори. Можна використати назву, що вважається іншим автором молодшим омонімом. Можна обрати типом нової родини будь-який род, що входить до неї.
2. Принцип номенклатурних типів. Кожна назва назавжди пов'язана з номенклатурним типом. Номенклатурний тип – це еталон назви. Для виду або підвиду номенклатурний тип – це один екземпляр; для роду й підроду – це типовий вид; для родини, підродини, триби – це типовий род.
3. Принцип пріоритету опублікування. Заборонено застосування до одного таксону більш ніж однієї назви. Якщо в одного таксона історично виникло кілька назв, то користуватися треба тою назвою, яка була надрукована раніше. Принцип пріоритету – найважливіший інстумент для забезпечення
стабільності номенклатури, але це не є закон.
4. Принцип омонімії. Заборонено застосування однієї тієї самої назви до різних таксонів.
5. Принцип синонімії. Заборонено застосування різних назв до одного того самого таксону.
6. Принцип стабільності номенклатури. Як вказувалося вище, мета Кодексу – забезпечити максимальну стабільність зоологічної номенклатури. Але іноді суворе застосування Кодексу порушує стабільність номенклатури або веде до плутанини назв. Тоді кожен зоолог може просити Міжнародну комісію із зоологічної номенклатури призупинити дію Кодексу щодо даного конкретного випадку.
Приклад. За 27 років було надруковано близько 1500 праць з фізіології, біохімії, біології найпростішого pyrіforme у комбінації з родовою назвою Tetrahymena Eurgason, 1940. Однак були виявлені 10 більш давніх назв роду Tetrahymena, які майже, або зовсім не вживалися. Заміщення родової назви Tetrahymena більше старою (відповідно до принципу пріоритету) ускладнило б пошук інформації в літературі. Тому на прохання зоолога Корліса Міжнародна комісія із зоологічної номенклатури вилучила з ужитку 10 старших синонімів родової назви Tetrahymena.
7. Принцип відсутності з"акону прецеденту". Якщо Міжнародна комісія із зоологічної номенклатури вирішила призупинити дію кодексу щодо якоїсь конкретної назви, то це рішення стосується лише цієї конкретної назви, але не стосується інших аналогічних випадків. Якщо з якогось конкретного питання немає спеціального рішення Комісії, то воно вирішується шляхом прямого застосування МКЗН.