Набір стандартних сит

№ сита	2,5	1,6	1	063	04	0315	025	016	01	0063	005
Розмір сторо-ни комірки, мм	2,50	1,60	1,00	0,630	0,400	0,315	0,250	0,160	0,100	0,063	0,050

Піски також класифікуються за величиною зерен основної фракції. Піски за зерновим складом поділяються на групи (таблиця 3).

Таблиця 3

Класифікація формувальних пісків за зерновим складом

Пісок	Група	Номери сит суміжних розмірів, на яких залишаються зерна основної фракції
Грубий	063	1, 063, 04
Дуже крупний	04	063, 04, 0315
Крупний	0315	04, 0315, 02
Середній	025	0315, 02, 016
Дрібний	016	02, 016, 01
Дуже дрібний	01	016, 01, 0063
Тонкий	0063	01, 0063, 005
Пилоподібний	005	0063, 005, таз

В залежності від величини залишку основної фракції на двох крайніх ситах формувальні піски діляться на дві категорії: А і Б. До категорії А відносяться піски з великим залишком на крайньому верхньому ситі (з трьох суміжних), а до категорії Б - піски з великим залишком на крайньому нижньому ситі.

Відповідно до складу і зернистості піски маркують наступним чином. Наприклад, марка піску 1К0315А означає що це грубий кварцевий пісок класу 1К, групи 0315, категорії А (тобто залишок на суміжному верхньому ситі 04 більший, ніж на нижньому ситі 02). Якщо б замість букви А на вказаній марці піску стояла буква Б, то це означало б, що залишок піску на ситі 02 більший, ніж на ситі 04.Піски за формою зерен поділяються на округлі, напівокруглі, гострокутні і осколочні.

Глини. Формувальні глини є основним сполучним матеріалом у формувальних сумішах. Міцність пісщано-глинистих сумішей у значній мірі визначається походженням глини, її мінералогічним і хімічним складом, видом і кількістю домішок, дисперсністю частинок тощо.

За мінералогічним складом формувальні глини поділяються на чотири види: К - каолінітові, Г - гідрослюдисті, М - монтморіллонітові (ці глини часто називають бентонітами), П - полімінеральні. У ливарному виробництві найширше застосовуються каолінітові і монтморіллонітові глини.

сполучна властивість глини визначається границею міцності при стиску стандартних зразків у вологому і висушеному станах.

За величиною границі міцності при стиску у вологому стані розрізняють глини трьох сортів:

І - міцносполучна, _ст0,11 МПа;

ІІ - середньосполучна, _ст0,079...0,11 МПа;

ІІІ - малосполучна, _ст0,05...0,08 МПа.

Монтморіллонітові глини повинні забезпечувати у вологому стані границю міцності при стиску не меншою 0,09 МПа.

В залежності від величини границі міцності при стиску у висушеному стані глини ділять на три класи:

1 - міцносполучна _ст0,55 МПа;

2 - середньосполучна _ст0,35...0,55 МПа;

3 - малосполучна _ст0,35 МПа;

Монтморіллонітові глини повинні забезпечувати у висушеному стані границю міцності при стиску не меншою за 0,35 МПа.

Термохімічна стійкість глини (Т) визначається кількістю лужних і лужноземельних металів. Із збільшенням кількості домішок термохімічна стійкість зменшується. За термохімічною стійкістю розрізняють три сорти глини:

Т₁ -  2,5 % Fe₂O₃;  1,5% (Na₂О+K₂O);  2,5 % (CaO+MgO).

T₂ - 2,5...4,5 % Fe₂O₃; 1,5...3,0 % (Na₂О+K₂O);  3,0 % (CaO+MgO).

T₃ - вміст Fe₂O₃, Na₂О, K₂O не нормується;  10,0 % (CaO+MgO).

Маркуються глини наступним чином.

Наприклад, марка глини К ІІ/1 Т₂ означає, що це каолінітова формувальна глина К, ІІ сорту (границя міцності при стиску у вологому стані складає 0,079...0,11 МПа), 1 класу (границя міцності при стиску у висушеному стані більше 0,55 МПа), із середньою термохімічною стійкістю Т₂.