Лекція № 1. Тема: Геоботанічна наука

.

План:

1. Геоботаніка як наука і учбова дисципліна; основні розділи.

Місце|місце-миля| геоботаніки в системі біологічних наук.

Мета і завдання|задачі| геоботаніки.

2. Етапи становлення і розвитку геоботаніки як науки. Зміна концепцій (парадигм).

3. Історія розвитку геоботаніки.

4. Роль українських вчених у розвитку геоботаніки та вивченні рослинності України.

1. Геоботаніка як наука і учбова дисципліна; основні розділи. Місце|місце-миля| геоботаніки в системі біологічних наук. Мета і завдання|задачі| геоботаніки

Вивчення природного рослинного покриву, як визначального елемента екосистем, потребує детального аналізу особливостей об’єднання видів рослин у фітоценози та поширення рослинних угруповань.

Для дослідження біорізноманіття необхідно насамперед вивчити його фітокомпоненти, оскільки біогеоценози здебільшого формуються за участю рослинних організмівЗнання з геоботаніки необхідні кожному екологові.

Геоботаніка – наука про рослинний покрив Землі як сукупність рослинних співтовариств (фітоценозів), їхній склад, структуру, формування, зміни та зв’язок з навколишнім середовищем.

Повної єдності в розумінні геоботаніка до цих пір немає. Серед вітчизняних ботаніків одні розуміють її як синонім фітоценології (С. С. Алехин, С. Н. Сукачев, А. П. Шенников), інші (С. Б. Сочава) включають в це поняття також всю ботанічну географію. Ще ширше розуміння геоботаніка з включенням в неї екології рослин поширено серед учених деяких зарубіжних країн.

Геоботаніка складається з двох розділів (наук): фітоценології (фітосоціології – у західноєвропейській літературі) і географії рослинності.

Фітоценологія – наука про фітоценози.

Термін «фітоценологія» запропонований австрійським фітоценологом Х. Гамсом в 1918р.

Географія рослинності – наука про закономірності географічного розподілу синтаксонов (рослинних співтовариств різного рангу) на поверхні Землі.

Геоботаніка включає і екологію оскільки вивчає питання взаємин популяцій видів та рослинних співтовариств з навколишнім середовищем; і в той же час саме за цими розділами геоботаніка входить в екологію.

Геоботаніка ділиться загальну (розглядає загальні закономірності складу, структури, динаміки і географії рослинних співтовариств) і спеціальну (вивчає особливості тих же властивостей фітоценозів стосовно окремих типів рослинності: лісову рослинність вивчає лісознавство, рослинність тундри – тундроведення, лугів – лугознавство, боліт – болотознавство, визначенням умов середовища по рослинності займається індикаційна геоботаніка). Геоботаніка входить в міждисциплінарний науковий комплекс «Наука про рослинність» «vegetations Science», який досліджує закономірності відношення рослин до умов середовища в просторі і в часі починаючи від рівня індивідуума і популяції й закінчуючи інфраценотичним рівнем (флора, комплекси рослинності). У даний комплекс наук також входять: екологічна фізіологія рослин, біологія популяції та екологія рослин (демекологія), синекологія (екологія співтовариств), ботанічна географія (включаючи географію рослин (флористика, флорогенетика (історія флор), хорологія (наука про ареали таксонов)) і географію рослинності).

Геоботанічні дослідження організовуються залежно від їх конкретного завдання|задачі|: то як маршрутно-польові, чи то стаціонарні (у природних ценозах| і в культурних посівах та посадках). Для опису фітоценозів широко застосовується метод пробних площ|майданів| (ділянок) такого розміру, щоб|аби| кожна з них відображала|відбивала| основні властивості фітоценозу в цілому|загалом|. Разом з|поряд з| цим вдаються до опису дрібних|мілких| майданчиків, сукупність яких повинна статистично достовірно охарактеризувати ценоз. Розробляються й способи точного кількісного обліку|урахування|, наприклад, надземної та підземної маси, відносної площі|майдану| світловикористання| рослин тощо. Для глибшого проникнення в життя фітоценозу вдаються до вивчення складових його компонентів засобами|коштами| фізіологічних досліджень, застосовних в польовій обстановці, а також до фітоценологічних| експериментів.

  Як і в інших розділах ботаніки, в геоботаніці важливе значення має порівняльний метод, вживаний перш за все для об'єднання фітоценозів в класифікаційні одиниці різних категорій, що необхідно для осяжності матеріалу, для оцінки (в т.ч. господарською) території, її геоботанічного районування і картографування. Порівняльний метод необхідний також і при дослідженнях, що проводяться в рамках концепції безперервності (континуальності) рослинного покриву. Широке застосування статистичних методів наблизило геоботаніку до математичного моделювання, яке ще не набуло широкого поширення в цій науці, але повинно зіграти істотну роль в розробці способів управління фітоценозами з кібернетичних позицій.

  Геоботаніка тісно пов'язана з рядом наук про Землю — з фізичною географією, метеорологією, гідрологією, кліматологією, грунтознавством, оскільки фітоценози в своєму складі й будові істотно залежать від зовнішнього середовища і самі впливають на довкілля. Ще тісніший зв'язок геоботаніки з циклом ботанічних дисциплін, особливо з морфологією (життєві форми), систематикою, екологією і географією рослин. Питання історії рослинного покриву зближують геоботаніку з історичною геологією, історичною географією, філогенією рослин та з палеоботанікою. Геоботаніка тісно пов'язана також з рядом агрономічних дисциплін, зокрема з луківництвом, лісоводством тощо.

Геоботаніка широко застосовується в господарстві багатьох країн. Облік, визначення площі, встановлення продуктивності природного рослинного покриву і можливостей його поліпшення мають важливе практичне значення і пов'язані з виділенням й організацією територій сільськогосподарських підприємств, з освоєнням малообжитих районів. У полі зору геоботаніки все ширше включаються агрофітоценози полів, сіяних і напівкультурних лугів

Мета геоботаніки – пізнання причин і закономірностей формування взаємин рослинних співтовариств з умовами місцепроживання.