ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра рослинництва
ҐРУНТОЗНАВСТВО З ОСНОВАМИ ГЕОЛОГІЇ
Польова практика
(методичні вказівки)
Факультет «Агротехнологій та екології»
Спеціальність 6.130.100 «Агрономія»
Мелітополь, 2013
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Навчальна практика з ґрунтознавства є продовженням навчального процесу з метою поглиблення теоретичних знань, які отримані в процесі вивчення дисципліни «Ґрунтознавство з основами геології».
Мета практики – вивчити методи практичного польового і камерального дослідження різних типів ґрунтів району практики та вміти аналізувати одержані матеріали; визначити ступінь антропогенного впливу на трансформацію ґрунтів, вивчити сучасний стан ґрунтів Запорізької області.
Завдання практики:
поглибити теоретичні знання з курсу «Ґрунтознавство з основами геології»;
сформувати у студентів практичні навички по визначенню факторів ґрунтоутворення, типів ерозії ґрунтів, ґрунтоутворюючих порід;
вивчити стан ґрунтів Південного Степу України;
навчитись розробляти заходи щодо збереження та відтворення родючості ґрунтів та підвищення урожаїв сільськогосподарських культур.
Вимоги до знань та вмінь. За підсумками навчальної практики студент повинен знати:
сучасні методи дослідження агрохімічного стану ґрунтів;
принципи раціонального землекористування і завдання охорони ґрунтів;
фактори ґрунтоутворення;
сучасний стан ґрунтів Запорізької області.
основи техніки польових досліджень грунтів.
методика опису ґрунтового розрізу
основи класифікації грунтів
методологію використання ґрунтових карт і картограм.
вміти:
в польових умовах визначати основні типів ґрунтів;
проводити камеральну обробку одержаних в ході екскурсії матеріалів;
аналізувати одержані матеріали;
вести польовий щоденник;
складати звіт за результатами досліджень.
Організація і кервництво практикою
Місце проходження навчальної практики: експериментальні ділянки дослідного поля та навчальній лабораторії кафедри «Рослинництва» ТДАТУ, а також на експериментальних ділянках Мелітопольської дослідної станції садівництва імені М.Ф. Сидоренка ІС НААН та ДП ДГ «Мелітопольське».
Тривалість практики – 30 год. (5 днів).
Перед початком практики студентів знайомлять із “Програмою навчальної практики ”. Зважаючи на те, що практика проводиться поза територією ТДАТУ, студенти проходять інструктаж з техніки безпеки і охорони праці.
Навчальна практика передбачає безпосередню участь кожного студента в практичному виконанні індивідуальних завдань, які надаються йому безпосередньо на практиці: відбір зразків і їх аналіз в лабораторних умовах.
Екскурсії проводяться з метою вивчення, дослідження та аналізу показників грунтів на дослідному полі (ЕНЦ) ТДАТУ, МДСС імені М.Ф. Сидоренка та ДП ДГ «Мелітопольське», а по можливості, і в інших сільськогосподарських підприємствах Мелітопольського району.
Тематичний план проходження практики
Тема 1 (день 1) . Ознайомлення з метою і завданнями практики, правилами відбору зразків, оформлення звіту, формою ведення щоденника. Отримання індивідуального завдання з практики. Проведення інструктажу з техніки безпеки під час екскурсій та при роботі в лабораторіях.
Описання природних умов ґрунтоутворення і ґрунту господарства або району за літературними джерелами. Ознайомлення з ґрунтовою картою і звітом дослідження ґрунтів господарства. Проведення спостережень, визначень і аналізів в польових умовах:
вивчення та опис рельєфу і місця залягання ґрунту по рельєфу,
геологічної будови місцевості,
рослинності, ґрунтової фауни,
клімату,
впливу на ґрунт господарської діяльності людини.
Тема 2. Типи ґрунтів. Ґрунтовий профіль. Проведення опису ґрунтового профілю. Проведення спостережень, визначень і аналізів в польових умовах:
діагностування ґрунтів у полі за зовнішніми морфологічними ознаками у відповідності з властивостями ґрунтоутворюючої породи та іншими екологічними умовами процесів ґрунтоутворення;
виготовлення і опис ґрунтових розрізів;
опис екологічних умов місця знаходження ґрунтового розрізу;
Тема 3. Польові методи визначення типу ґрунту, його механічного складу.
Відбирання ґрунтових зразків з кожного горизонту ґрунтового профілю, для проведення лабораторних аналізів.
Тема 4. Агрономічна характеристика ґрунту. Оволодіння методиками визначення фізичних, водно-фізичних та фізико-механічних властивостей ґрунтів.
Тема 5. Розробка заходів щодо поліпшення стану ґрунтів та зменшення негативного впливу на нього антропогенної діяльності на основі проведеної комплексної агрономічної оцінки стану ґрунтів. Оформлення звіту, складання заліку.
Методика закладання основного грунтового розрізу
Закладання основного ґрунтового розрізу проводиться за наступною схемою:
1. Вибрати у межах досліджуваного контуру площадку для закладання розрізу (типову для даного елемента рельєфу).
2. Ґрунтовий розріз повинен бути розташований так, щоб у найменшій ступені пошкодити кореневу систему деревно-чагарникової рослинності для уникнення механічного пошкодження її кореневої системи.
3. Ґрунтовий розріз доцільно вивчати за трьома стінками (передньої (лицевої) та двом боковим), до того ж хоча б одна з них повинна освітлюватися сонцем, а інша знаходитися у тіні.
4. Гострим кінцем лопати окреслюють межі майбутнього розрізу. Повний ґрунтовий розріз має в плані прямокутну форму розміром, як правило, від 0,8 × 1,8 м до 1,0 × 2,2 м. При цьому довжина розрізу визначається його глибиною з таким розрахунком, щоб площа дна була близько 0,8–1,0 м2. Крім цього, розміри ями не повинні обмежувати руху людини при викопуванні розрізу, проте й не бути занадто великими для уникнення нераціонального використання людської сили.
5. Дерновий шар або шар лісової підстилки розрізаються лопатою на невеликі блоки (20 × 20 см), які акуратно виймаються і складаються на відстані від розрізу.
6. Загальна глибина шурфа залежить від будови ґрунтового профілю, проте обов’язково повинна перевищувати (мінімум на 20–30 см) кровлю горизонту Р (для всебічного визначення материнської породи), тому їх глибина – 1,50–2,50 м, якщо не перешкоджають ґрунтові води або щільні породи. Ґрунтову яму спочатку риють з рівними вертикальними стінками до глибини 60 см, при цьому викидають землю уздовж лише бокових стінок. У процесі викопування розрезу послідовно знімають шар за шаром, при цьому грунт з окремих горизонтів складають у різні кучі .
Після досягнення глибини 0,6 м роблять сходинку-уступ висотою близько 0,4 м, далі яму поглиблюють ще на 0,4 м та роблять наступну сходинку і т.д. Звичайно у повному ґрунтовому розрізі роблять три сходинки. Їх ширина залежить від гранулометричного складу ґрунту: у легко сипучих ґрунтах (піщано-супіщані) вони мають більшу ширину (0,4–0,5 м), в більш стійких (глинисто-суглинистих) – 0,3 м.
Рис. 1. Ґрунтовий розріз (схематично)
7. По закінченню поглиблення розрізу лицеву та бокові стінки зачищають лопатою.
8. На лівій стороні лицевої стінки прикріплюють вимірювальну стрічку так, щоб нульова оцінка її збігалася з поверхнею ґрунту і приступають до вивчення будови ґрунтового профілю. Стрічкою вимірюють та зазначають: потужність ґрунтового розрізу та його окремих генетичних горизонтів, рівень стояння ґрунтових вод (якщо вони розкриваються), лінію скипання від НСl, глибину залягання карбонатів, гіпсу, легкорозчинних солей, залізисто-марганцевих конкрецій.
9. Ліва сторона лицевої стінки (лівіше вимірювальної стрічки) залишається не задіяною у роботі для опису ґрунтового профілю, права (робоча) – призначається для вилучення ґрунтових зразків
10 Свіжий розріз ретельно роздивляються та попередньо виділяють генетичні горизонти та підгоризонти. Рекомендується проводити кінцеве виділення горизонтів (підгоризонтів) як заключний етап опису розрізу після того, як описано кожен з досліджених ознак (забарвлення вологість, структура та інше). Попереднє виділення генетичних горизонтів (підгоризонтів) проводиться на основі зміни забарвлення у ґрунтовій товщі зверху до низу. Додатково використовуваною ознакою при диференціації ґрунтової товщі є щільність: розріз «прощупується» ножем з однаковим зусиллям натиску через кожні 2 см.
11. В готовому розрізі з дна відкладають зразок на папір, адже в наступному буде на дно насипано багато змішаного матеріалу, що ускладнить взяття зразка з найнижчого горизонту і додасть додаткової роботи по очищенню дна.
12. Горизонти описуються в порядку від верхніх до нижніх. Інформація опису заноситься до бланків опису ґрунтових профілів (див. Додатки).
13. У процесі дослідження відбирають зразки – матеріал для лабораторних робіт. Зразки поміщуються в спеціальні мішечки разом з етикетками, на яких вказують генетичний горизонт (підгоризонт), інтервал глибини відбору зразків й дата.
14. По закінченню опису ґрунтового розрізу він обов’язково повинен бути заритим для уникнення випадків травмування людей, тварин, поломок техніки, збереження естетики ландшафтів. При закопуванні с початку донизу скидають ґрунтову з більш глибоких горизонтів, потім – поверхневих. Ця процедура зводить до мінімуму антропогенне втручання в природний розвиток ґрунту у місці розрізу.