2.Калькуляція, види ти значення.
Калькуляція - це латинський термін, що означає "набирати", тобто набирати витрати з метою визначення собівартості продукції та послуг як в цілому, так і поодинці. Калькуляція — це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг.
Калькулювання потрібно для обґрунтування цін на вироби, обчислення їх рентабельності, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення еконо-мічної ефективності організаційно-технічних заходів.
Ознака класифікації |
Види калькуляцій |
За призначенням і часом складання |
Попередні (проектні, планові, кошторисні), виконавчі (звітні, нормативно-звітні) |
За охопленням витрат або місцем здійснення |
Галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат, технологічні |
За характером виробництва |
Масові (неріодичні), індивідуальні, проміжні |
За властивостями калькуляційного об'єкта |
Загальні, параметричні |
За характером вихідних даних |
Технічні, планові, нормативні, фактичні |
За методами калькулювання |
Позамовні, попередільні, попроцесні, нормативні |
IV. 1.Подвійний запис, суть і значення
Запис кожної господарської операції у дебеті і кредиті відповідних рахунків в однакових сумах називається подвійним записом.
За допомогою подвійного запису в обліку забезпечується відображення цих господарських операцій в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід забезпечує контроль за правильністю виконання і зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом рахунків.
Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що встановлюється подвійним записом кожної господарської операції, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція, — кореспондуючими рахунками.
Запис, який розкриває назву рахунків, що д ебетуються і кредитуються, суму господарської операції називають бухгалтерською проводкою.
На підставі бухгалтерської проводки роблять запис на рахунках бухгалтерського обліку. Для цього на основі залишків балансу відкривають рахунки на початок звітного періоду.
Відкриття рахунків полягає в тому, що за кожним з них записують сальдо на початок звітного періоду.
2.Інвентаризація
Інвентаризація є способом виявлення господарських засобів і джерел їх формування, не оформлених поточною документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і звітності підприємства.
Розрізняють інвентаризацію повну і часткову.Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна підприємства і стану розрахункових відносин. Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів. Повна інвентаризація проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у випадках, передбачених чинним законодавством ..
За характером інвентаризації-поділяють на планові і позаплан
Кількість інвентаризацій на рік, строки їх проведення, перелік майна і розрахунків, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначаються керівником підприємства, окрім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.
Інвентаризацію проводить інвентаризаційна комісія, очолювана керівником підприємства або його заступником за обов'язковою участю головного бухгалтера і матеріально відповідальних осіб. Відповідальність за своєчасне й якісне проведення інвентаризації несе керівник підприємства.
Інвентаризація проводиться, як правило, на 1-ше число місяця. До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і розмірами в порядку, зручному для підрахунку. Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи, другий - передається до бухгалтерії.
На виявлені інвентаризаційною комісією зіпсовані матеріальні цінності складають акти, в яких вказують причини й осіб, що допустили псування цінностей.
При перевірці наявності грошових коштів у касі приймається до уваги тільки фактична наявність готівки. Ніякі документи або розписки в залишок готівки у касі не включаються.