4.Керівництво процесом гри
Під час гри керівнику необхідно звертати увагу на такі основні фактори:
1. Спостереження за процесом гри і поведінкою гравців.
2. Суддівство гри.
3. Дозування навантаження під час гри.
4. Закінчення гри.
1. Спостереження за процесом гри і поведінкою гравців. Засвоєння гри і поведінка дітей під час гри в значній мірі залежить від правильного керівництва грою.
Необхідно: організовано розпочати гру, не затримуючи її початку, оскільки зайве затримування знижує передігровий стан учасників і зменшує готовність дітей до гри.
Гра починається за сигналом (свисток, змах прапорця та ін). Керівник заздалегіть повинен повідомити гравців про сигнал. Сигнал подається тільки після того як керівник впевнився, що всі діти зрозуміли зміст гри і зайняли свої відповідні місця.
Необхідно привчати гравців свідомо виконувати правила гри. Керівник слідкує за виконанням правил і складає необхідні умови для їх слідкування. Якщо більшість гравців допускають однакову помилку гру слід припинити, для того щоб внести поправку або показати як правильно виконувати дії.
Не слід зупиняти гру криком, різкою командою. Треба привчати дітей зупинятися за умовним сигналом „Увага” чи по свистку.
Керівник повинен зацікавити гравців до гри. Для цього необхідно правильно підбирати ігри відповідно до інтересів та можливостей гравців, з врахуванням їх бажання, настрою, педагогічно правильно емоційно керувати ними, а також інколи брати участь в грі, заохочувати дітей своєю емоційною поведінкою. Активно беручи участь в грі керівник не тільки піднімає інтерес у гравців, а й показує їм як краще можна виконати окремі прийоми в грі, окремі тактичні комбінації.
Необхідно добиватися свідомої дисципліни в грі. Гравці повинні свідомо і справедливо виконувати всі правила, всі обов’язки котрі покладені на них в грі. Необхідно виховувати у дітей свідоме відношення до своєї поведінки в грі, скеровувати їх на товаристські поступки „виручай товариша”, „допоможи відстаючому товаришу”, „добивайся цілі спільно з товаришами”, „виконай своє завдання до кінця, інакше твоя команда програє”.
Неправильно розуміти під дисципліною в грі тишину і спокій. Рухлива гра зазвичай супроводжується галасатістю, оскільки пов’язана з емоційними переживаннями учасників. Однак, не повинно бути надзвичайно шумно, неправдивого крику, що частіше за все буває при неправильному керівництві.
Порушують дисципліну окремі незтримані гравці. З ними необхідно проводити індивідуально виховну роботу; можна доручати їм відповідальну роль ведучого, судді. Інколи приходиться ізолювати таких гравців.
Особливо важливо враховувати грубість гри. Якщо був такий випадок під час гри необхідно порушника наказувати: на деякий час виключати з гри, нараховувати штрафні бали.
Під час гри необхідно у дітей виховувати організаторські навики, для чого необхідно задіювати їх до організації і проведення гри в якості помічників, суддів і т.д. відповідальність за гру з керівника не знімається. Помічники можуть робити зауваження під час гри тільки через керівника. Діти-судді діють самостійно, але будь-які недорозуміння вирішує керівник.
2. Судівство гри. Об’єктивне і правильне сідівство має особливе значення в командних іграх. В цих іграх чітко висвітлено змагальна діяльність і кожна команда зацікавлена у перемозі. Суддя слідкує за тим, щоб команди були однакові за кількісним складом, посилі гравців, а також щоб були однакові умови гри та інвентаря.
Суддя не повинен допускати грубої гри. Якщо він буде слідкувати за правильним виконанням прийомів, то гравці будуть прагнути покращити техніку гри, в зв’язку з цим, значно підвищиться інтерес до гри.
Для об’єктивного і точного судівства, суддя повинен знайти собі зручне для спостереження місце, щоб бачити всіх гравців і не заважати їх грі.
У випадку порушення правил, суддя повинен подавати сигнали своєчасно і чітко. Робити зауваження треба коректно, не вступаючи в спірні питання гравців. Всі зауваження по судівству можна зробити в кінці гри. Від судді залежить правильне підведення підсумків гри. Правильне судівство в рухливих іграх сприяє вихованню у дітей чесності, поваги до судді і до правил.
3. Дозування навантаження під час гри. Кервник повинен вміти правильно розподілити дозування навантаження під час гри. Необхідно враховувати характер попереднього фізичного навантаження і настрою дітей. Якщо гра проводиться після великих фізичних або розумових навантажень (після контрольної роботи, після роботи в полі) необхідно застосовувати гру з малою і середньою інтенсивністю, виключивши елементи, які потребують великого навантаженння.
Під час занять необхідно чергувати ігри, враховуючи їх інтенсивність, загальну рухливість.
Навантаження під час гри зростає з підвищенням емоційного стану гравців, пов’язаного із змаганнями, з подоланням перешкод.
Для того, щоб зменшити навантаження в процесі гри, треба роботи короткочасні перерви, використовуючи у них аналіз помилок, уточнення правил, визначення помічників, зменшивши кількість повторень та спростити правила. Одним із елементів дозування навантаження в грі є заповільнений темп гри, зменшення інтенсивності рухів.
Необхідно враховувати дані лікарського контролю і особливу увагу звертати на ослаблених дітей. Для них повинно бути особливе дозування: зменшення дистанції, облегшене завдання, скорочений час перебування в грі.
Якщо гра проводиться на відкитому повітрі, то тривалість гри залежить від температури і погодніх умов. Зимові ігри на повітрі повинні бути короткочасними. Необхідно враховувати, як одягнуті діти. Якщо діти одягнуті в легкому костюмі, гру треба проводити в хорошому темпі і закінчувати її можливо швидше, якщо гравці одягнуті в теплі костюми, то не слід проводити гру дуже інтенсивно, щоб не простудити учсників.
Таким чином, дозування визначається методикою проведення гри і умовами.
4. Закінчення гри. Дуже важливо закінчувати гру своєчасно. Передчасне закнчення гри небажане так як і її затягування.
Продовженість гри залежить від декількох причин:
від кількості учасників (чим менше учасників, тим коротша гра);
від віку гравців (в ранньому шкільному віці діти не можуть бути довго в напрузі);
від змісту гри (ігри з високим навантаженням повинні бути менше тривалі);
від місця проведення;
від досвідченості керівника (у малодосвідчених керівників ігри менше продовжені).
Керівник повинен визначити той момент коли найбільш доречно закінчувати гру. Краще всього це зробити коли гравці отримали від гри задоволення, але не перевтому.
Гру слід закінчувати, як тільки появляються перші причини втоми: розсіяна увага у багатьох гравців, порушення правил більшістю гравців, неточність виконання рухів, недостатньо виражена наполегливість для досягнення мети.
Якщо гра не має визначеного закінчення керівник повинен попередити про кінець гри: наприклад: „Граємо до тих пір поки не змінюється ведучий”, „граємо ще 1-2 хвилини”. Закінчення гри не повинно бути для учасників неочікуваним. Вони повинні бути підготовлені, настроєні до закінчення гри. Непередбачений кінець гри викликає у них негативну реакцію: вони висловлюють свою незадоволеність.
У всіх випадках керівник повинен закінчувати гру, коли діти ще не перевтомилися, проявляють до неї інтерес, коли їх дії повноцінні, емоційні.