ЛЕКЦІЯ №2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ
РУХЛИВИХ ІГОР
План
Класифікація рухливих ігор.
Підготовка керівника до проведення рухливих ігор.
Організація гравців під час гри.
Керівництво процесом гри.
Підведення підсумків гри.
Особливості проведення естафети.
Структура написання рухливих ігор.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТРАТУРА
Андрощук Н. Рухливі ігри у фізичному вихованні школярів. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. – 144с.
Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б. Рухливі ігри та естафети на місцевості для школярів молодшого та середнього віку. – Тернопіль, СМП „Астон”, 2000. – 132с.
Кругляк О.Я. Рухливі ігри та естафети в школі. Методичний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 80с.
Накутний І.Д. Ігри в легкій атлетиці // „Здоровья” . – К. – 1974. – 143.
Спортивные и подвижные игры в школе, 5-10 классы. Под общ.ред. В.А. Кудряшова. Минск, „Нар. ассвета”, 1968.
Класифікація рухливих ігор
Рухлива гра відноситься до тих проявів ігрової діяльності у котрих чітко виражена роль дій. Для рухливої гри характерні творчі, активні дії, мотивовані її сюжетом (темою, ідеєю). Ці дії часто регламентуються правилами (загальнопринятими, встановленими керівництвом чи самими ж гравцями), які можуть відповідно до умов, до віку, статі змінюватися (спрощуватися, ускладнюватися).
Існує безліч видів та класифікацій ігор. Зокрема, рухливі ігри можна розподілити на такі види, як: 1) дидактичні; 2) сюжетні або сюжетно-рольові.
Класифікація рухливих ігор:
за фізичними якостями (Цьось А.В.);
за віком (дошкільний вік, молодший шкільний вік, середній шкільний вік і старший шкільний вік);
за ступенем фізичного навантаження (розподіляють за ЧСС або за характером вправ; Левків В.І);
за релігійними параметрами (Приступа Є.Н.),
за кількісним складом.
За ступенем фізичного навантаження рухливі ігри розподіляють:
високої інтенсивності – зміст яких складають інтенсивні рухи: стрибки, біг у поєднанні з метанням, подолання перешкод та ін.;
середньої інтенсивності – передбачають активну участь дітей, характер рухової діяльності відносно спокійний (метання предметів у ціль, ходьба в поєднанні з іншими рухами: підлізання, переступання);
низької інтенсивності – не всі діти виконують рухи одночасно: частина рухається, інші – ні, рухи виконуються у повільному темпі.
Згідно віковим особливостям рекомендується: 1) у молодших класах проводити ігри із сюжетно-рольовим характером; 2) середніх (5-9) класах – із змагальним характером; 3) старших класах – ігри близькі до спортивних.
За кількісним складом гравців ігри розрізняють:
Індивідуальні;
Колективні
Масові рухливі ігри.
В індивідуальних іграх кожен може встановлювати найбільш інтересні для себе умови і правила та за власним бажанням їх змінювати. Також за власним бажанням вибирати і засоби для здійснення запланованих дій.
Індивідуальні рухливі ігри діти частіше їх вигадують і організовують самостійно.
В педагогічній практиці основне місце займають колективні рухливі ігри. В даних іграх можуть одночасно брати участь невеликі групи учасників і шкільні класи, спортивні секції і в рідкісних випадках навіть значно більша кількість учасників. Колективні ігри невеликих групах (6-8 чол.) частіше організовуються під керівництвом лідерів чи вибраних групою учасника.
Колективні рухливі ігри в групах до 35-40 учасників типові для урочної форми систематичних занять фізичними вправами (в школі, ВНЗ). Такі ігри іноді доповнюються спеціальними художніми, вокальними і інструментальними оформленнями (прапорцями, стрічками, квітами, колективними окриками, співами, музикою). Як правило, ці ігри проводяться під керівництвом. В педагогічній практиці рухливі ігри використовуються для вирішення завдань загальної фізичної піготовки.
Колективні рухливі ігри розвивають відчуття колективізму, звичку критично відноситися повідношеню до своїх дій та дій інших учасників. Змагальний характер колективних ігор також може стимулювати посилену активну діяльність, прояви рішучості, мужності і наполегливості для досягнення мети.
В „масових” іграх може брати участь до 200-300 учасників. Такі ігри зазвичай використовують на різноманітних фізкультурних святах, вечорах.
Існує урочна, позаурочна і самостійна форми проведення рухливих ігор.
Рухливі ігри можуть бути складовою частиною уроку і служити для навчання, тренування. Крім цього ігри можуть повністю складати зміст урок.
Рухливі ігри також можуть бути складовою частиною позаурочних занять (наприклад: фізкультурні свята екскурсіях, похордах)
Рухливі ігри можуть представляти самостійну організаційну форму (самостійні ігри із непостійним складом, за місцем проживання та ін.)
Колективні ігри поділяються на 1) ігри без розподілу колективу на групи (некомандні); 2)перехідні до командних; 3)ігри з розподілом колективу на групи (командні)
До першої групи (некомандні) відносяться ігри, які побудовані на найпростіших взаємовідносинах між учасниками. Кожен активний учасник може наочно переконуватися в результатах особистих діях, порівнювати власні результати із результатами суперників. Правила таких ігор прості, ігрові конфлікти вирішуються швидко.
Ігри другої групи - це є ігри які із одного граючого колективу утворюється поступово дві групи (Невід).
Ігри третьої групи (командні) потребують більш складного відношення між гравцями, які базуються на почуттях дружби, товаристської згуртованості. Це ігри в котрих команди ведуть боротьбу за предмет, за місце, за виграшний час. В результаті особистих дій учасника гри зацікавлена вся група (естафета).