Методичні рекомендації до виконання розрахунково – пояснювальної частини

Спираючись на загальну характеристику економіки країни обов’язково необхідно здійснити аналіз основних тенденцій розвитку країни в міжнародному економічному інтеграційному просторі в майбутньому, спираючись на аналізі в динаміці поданих нижче економічних показників, які відображаються на макроекономічних показниках країни. З цією метою необхідно почати з аналізу стану платіжного балансу.

1. Платіжний балансу країни.

Платіжний баланс країни відображає співвідношення валютних надходжень з-за кордону та її закордонних платежів за певний період часу.

При здійсненні аналізу платіжного балансу країни необхідно:

• надати в динаміці статистичні дані і джерела інформації (бажано за останні 5 років);

• проаналізувати зовнішньоторговельний баланс, який стосується експорту і імпорту товарів та послуг;

• при наявності статистичних даних проаналізувати баланс платежів за послуги й односторонні трансферти. Односторонні трансферти являються некомерційними платежами. Баланс платежів за послуги – це надходження та витрати на транспорт, страхування, пошту, телеграфний та телефонний зв'язок, комісійні операції, культурний обмін, туризм, утримання дипломатичних і торгівельних представництв, відсотки та дивіденди на інвестиції, ліцензійні платежі тощо. Зовнішньоторговельний і баланс платежів за послуги й односторонні трансферти утворюють разом платіжний баланс за поточними операціями або поточний баланс. Цей баланс визначає обсяг чистих доходів (надходжень) або чистих витрат конкретної країни з її міжнародною торгівлею товарами, послугами, а також трансфертами;

• проаналізувати баланс руху капіталів і кредитів. Цей баланс являється співвідношенням ввозу та вивозу як приватного, так і державного капіталу, а також одержаних і наданих міжнародних кредитів. Даний баланс можна розуміти як співвідношення продажу та купівлі активів;

• надати висновки щодо економічного розвитку країни в майбутньому, а саме проаналізувати залежності стану платіжного балансу з основними макроекономічними показниками (ВВП, інфляцією, безробіттям та іншими).

Для правильного розуміння й аналізу платіжного балансу необхідно мати на увазі основні принципи його побудови, які передбачають:

1. охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік);

2. систему подвійного запису; оскільки платіжний баланс — це бухгалтерська балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне виражен­ня; один із цих записів позначається як кредит зі зна­ком плюс, інший — як дебет зі знаком мінус;

3. наявність економічної території країни, тобто гео­графічної території, що перебуває під юрисдикцією уряду країни, у межах якої можуть вільно переміщу­ватися робоча сила, товари і капітал;

4. введення інституційних одиниць "резидент — нерезидент"; для відокремлення зовнішньоекономіч­них операцій від внутрішньо економічних. МВФ реко­мендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни;

5. визначення ринкової ціни; для реєстрації опе­рацій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем;

6. вибір розрахункової одиниці; при складанні пла­тіжного балансу країни слід використовувати ту роз­рахункову одиницю, яка застосовується у внутрішніх розрахунках і обліку, а для перерахування даних на долари рекомендується використовувати курс націо­нальної валюти до долара, що фактично діяв на ринку на дату складання платіжного балансу;

7. визначення часу реєстрації; оскільки кожна опе­рація у платіжному балансі має бути подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроб­лені одночасно — у момент здійснення операції;

8. встановлення джерел інформації; для складання платіжного балансу використовуються: митна стати­стика, статистична звітність грошового сектору, інфор­мація про обсяг зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.

Повна схема складання платіжного балансу, реко­мендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схе­ма зводить ці статті у сім блоків (груп) (табл.1).

Таблиця 2.

Схема платіжного балансу

Блок	Назва блоку, статті	Дебет	Кредит
1	2	3	4
А	Поточні операції (поточний ПБ)

Продовження табл. 2

1	2	3	4
	Товари: експорт ФОБ		+
	Товари: імпорт ФОБ	-
	Інші товари, послуги та доходи: кредит		+
	Інші товари, послуги та доходи: дебет	-
	Всього: товари, послуги та доходи
	Приватні односторонні перекази	-	+
	Всього, за винятком державних, односторонні перекази	-	+
	Державні односторонні перекази
В	Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал
	Прямі інвестиції	-	+
	Інший довгостроковий капітал	-	+
	Національний держсектор	-	+
	Банківський сектор	-	+
	Всього: А + В (базисний баланс)
С	Короткотерміновий капітал
	Національний держсектор	-	+
	Банківський сектор	-	+
	Інші сектори	-	+
D	Похибки та пропуски		+
	Всього: А + В + С + D
Е	Компенсуючі статті
	Переоцінка золотого запасу	-	+
	Спеціальні права запозичення (SDR)	-	+
	Переоцінка валютних резервів	-	+
	Всього: A + B + C + D + E
F	Надзвичайне фінансування	-	+
	Всього: A + B + C + D4-E + F
G	Зобов'язання у складі валютних резервів іноземних державних органів	-	+

Закінчення табл. 2

1	2	3	4
	Всього: A + B + C + D + E + F + G (баланс офіційних розрахунків, підсумковий баланс)
H	Підсумкова зміна резервів
	Монетарне золото (державний золотий запас)
	Спеціальні права запозичення (SDR)	+	-
	Резервна позиція в МВФ	+	-
	Валютні активи	+	-
	Інші вимоги	+
	Використання кредитів МВФ	-	-

Навіть агрегована схема складання платіжного ба­лансу досить складна. З метою полегшення виконання курсової роботи детально розглянемо статті, блоки і сальдо платіжного балансу.

Статті балансу поточних операцій. Для практич­них і аналітичних цілей найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій, тобто блок А. Саме цей блок охоплює зовнішню торгівлю то­варами та послугами, яка залишається головною фор­мою зовнішньоекономічних зв'язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази при­ватних осіб та безоплатну допомогу (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт у платіжному балансі оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у зовнішньоторговельній статистиці — в цінах СІФ (плюс страхування та транспортні витрати).

Статті, об'єднані під назвою "Інші товари, послуги та доходи", включають:

а) поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;

б) різноманітні послуги;

в) доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, роялті, патенти);

г) доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;

д) операції, пов'язані з політичними та адміністративними функціями держави за кордоном.

Статті "Приватні односторонні перекази" та "Державні односторонні перекази" включають:

а) грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;

б) безоплатну державну допомогу.

Трансферти включають передачу матеріальних ре­сурсів між країнами, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від на­прямку трансферту він відбивається у платіжному ба­лансі тільки за кредитом або за дебетом. Трансферти бувають поточні й капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок поточних операцій платіжно­го балансу, а капітальні — в рахунок операцій з капі­талом. Поточні трансферти не означають передачі пра­ва власності на основний капітал, не пов'язані з при­дбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредитором.

Статті балансу руху капіталів. Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточ­них операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рам­ках декількох груп статей платіжного балансу, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.

"Прямі інвестиції та інший довгостроковий капі­тал" (блок В) включає:

а) прямі та портфельні інвестиції;

б) інший довгостроковий капітал, куди входять:

• довгострокові державні та приватні банківські по­зики;

• виплата (отримання) основної частки боргу за ра­ніше отриманими (наданими) позиками;

• підписка на цінні папери міжнародних фінансо­вих установ.

"Короткотерміновий капітал" (блок С) відображає рух інвестицій строком до одного року включно і характеризує переважно рух короткострокових держав­них паперів і зобов'язань, банківських депозитів і міжбанківської заборгованості, короткострокових по­зик.

До балансу руху капіталу примикає блок D, "Похиб­ки та пропуски", який охоплює не стільки помилки, скільки пропуски, особливо приватні, зроблені під час підрахунку руху короткотермінового капіталу (де кількість щоденних операцій досягає в деяких краї­нах астрономічних цифр), а також включає контрабан­ду та нелегальний рух капіталу.

Статті підсумкового балансу. В аналізі підсум­кового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.

"Компенсуючі статті" (блок Е) включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):

а) золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;

б) спеціальні права запозичення на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;

в) валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.

"Надзвичайне фінансування" (блок F) охоплює пе­реважно операції з пом'якшення дефіциту ПБ — безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебу­дови від Світового банку, а також прострочення у ви­платі, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.

"Зобов'язання в складі валютних резервів інозем­них державних органів" (блок G) охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які роз­глядають їх як еквівалент валютних резервів).

За визначенням МВФ платіжний баланс — це ста­тистичний звіт за певний період, який показує: а) опе­рації з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною із закордоном; б) зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, спеціальних правах запо­зичення, що належать даній країні, а також фінансо­вих вимогах і зобов'язаннях щодо закордону; в) одно­сторонні перекази та компенсуючи записи, необхідні для бухгалтерського балансування тих операцій та змін, які взаємно не покриваються.

При аналізі зовнішньоторговельного балансу необхідно звернути увагу на те, чи позитивне або негативне його сальдо. Як відомо зовнішньоторговельний баланс являється різницею між товарним експортом та імпортом. У випадку якщо експорт більший за імпорт, то має місце позитивне сальдо торговельного балансу, якщо ж імпорт перевищує експорт – негативне. Тому, у першому випадку маємо активний торговельний баланс, у другому – пасивний. У разі пасивного торговельного балансу у зовнішній торгівлі певної країни виникає дефіцит, який може негативно впливати на макро економічні показники країни в цілому. Бажано, щоб у курсовій роботі було проаналізований стан макроекономічних показників країни в залежності від стану зовнішньоторговельного балансу.

При аналізі дефіциту платіжного балансу слід зазначити, що поточний баланс і баланс руху капіталів тісно пов'язані між собою. Дефіцит балансу за поточними операціями показує, що експорту недостатньо за сплату за імпорт. При цьому варіанті дефіцит платіжного балансу покривається за рахунок припливу капіталу до країни. У випадку активного платіжного балансу спостерігається відплив капіталу за статтею «Рух капіталів».

Для покриття дефіциту платіжного балансу країна змушена збільшувати свій зовнішній борг, або продавати свої активи. Одним з дієвих інструментів скорочення витрат на покриття дефіциту платіжного балансу є жорстка кредитно – монетарна політика держави, яка направлення на обмеження соціальних платежів у середині країни.

Слід зазначити, що деякі країни покривають дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних валютних резервів національних банків, але такі заходи ефективні у випадку, якщо очікується в найближчому майбутньому зростання обсягів експорту. В курсовій роботі бажано проаналізувати чи скорочуються або зростають суми таких резервів по причині того, що це індикатором дефіциту платіжного балансу країни.

При аналізі платіжного балансу визначеної країни бажано стисло розглянути основні теорії платіжного балансу:

• теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу (розроблена Д. Юмом і Д.Рікардо);

• теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги (розроблена Р. Харродом, Т. Сциповським, Р. Манделем);

• теорія інструментально – цільового методу регулювання платіжного балансу (Дж. Мід, Я.Тінберген);

• теорія нормативного регулювання (Дж. Вільямсон і Р.Міллер);

• монетарна теорія (розроблена неокласиками протягом 50-70-х років ХХст.);

• теорія міжнародного регулювання платіжного балансу та інші.

В курсовій роботі слід читко визначитись з платіжним балансом стосовно його регулювання, а саме треба викласти відносно конкретної країни пропозиції стосовно усунення його дефіциту. Ці висновки повинні враховувати, що невеликі дефіцити платіжного балансу, очевидно, не є небезпечними, їх слід перекрити наступного року активним торговельним балансом. Ліквідація дефіциту платіжного балансу не може бути відкладена на далеке майбутнє. Слід зазначити, що значний дефіцит платіжного балансу з стійкою тенденцією до зростання вказує на те, що продукція відповідної країни втрачає свою конкурентоспроможність на світовому ринку. В курсовій роботі необхідно проаналізувати чинники дефіцити платіжного балансу, які можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми (соціально-економічні катаклізми, підвищення цін на енергоносії, тощо).

Слід мати на увазі, що тривале загострення дефіциту платіжного балансу призводить як правило до скорочення офіційних резервів країни і це підштовхує до запровадження керівництвом країни політики протекціонізму (застосування високих мит, квотування імпорту). Таких заходів іноді виявляється замало і це призводить до того, що країна стає постійним боржником і над нею висить загроза дефолту.

Здійснити аналіз стану платіжного балансу та умов міжнародної торгівлі країни в курсовій роботі необхідно за допомогою показників міжнародної торгівлі, які показують стан економіки країни. Показники міжнародної торгівлі згруповані в таблиці 2.

Таблиця 3