Мета. Підсумувати і збагатити знання учнів про моду й модні тенденції в одязі, розширити світогляд, викликати інтерес до професій художньо-естетичного циклу; сприяти розвитку творчого мислення, фантазії; виховувати естетичний смак, творче ставлення до праці, любов до культурно-історичних традицій села.
Обладнання. Мультимедійний пристрій, презентація проекту “Історія розвитку моди”, створена в Power Point, ескізи колекції “Мода ХХІ століття”, колекція моделей одягу, виготовлених ученицями школи, колекція вишиванок, колекція одягу із відходів, колекція учительського одягу.
Ведуча 1. Доброго дня, дорогі друзі! Сьогодні ми вас запрошуємо поговорити про вічне, тобто про моду. До речі, як ви думаєте, що означає латинське слово “мода”?
Ведуча 2. Мода – це образ, міра, спосіб. Образ чогось нового, цікавого, свіжого. Міра – співвідношення між одягом максимально зручним та водночас красивим. Спосіб зробити такий одяг приємним для більшості.
Ведуча 1. Отож, помандруємо в історію розвитку моди, поговоримо про сучасну моду, зробимо прогноз на майбутнє, заглянемо в потаємні глибини шкільного життя, покажемо свої знання й уміння.
Історія розвитку моди
(Презентація проекту)
Мода – це явище соціальне, вона є частиною суспільного життя.
Історія одягу тісно пов’язана з історією і розвитком матеріальної культури суспільства. Вивчення історії одягу дає нам можливість ознайомитись зі звичаями й побутом різних народів.
Перший найпримітивніший одяг виник дуже давно. Людина змушена була захищатись від холоду, снігу, дощу, сонця. Це були плащі із шкіри забитих тварин і набедрені пов’язки із трави і листя. У процесі розвитку суспільства люди пристосували одяг до умов, у яких жили і працювали.
Старогрецький і римський одяг являв собою полотнище тканини, яке перекидали через плече, скріплювали пряжками чи застібками й підв’язували на різні лади, залежно від смаку того, хто одягав. Прикрашали тканину витканими або вишитими смугами, рослинним або геометричним орнаментом. Таке вбрання називалося по-різному: хітон, гіматій, тога, туніка.
Характерною ознакою одягу ІХ-ХІІІ ст. є те, що він чітко підкреслював фігуру, а від лінії стегон був розширений. Сукня середньовічних жінок розширювалась донизу, переходячи в довгий шлейф. Рукави надзвичайно вузькі. Обов’язковим елементом одягу була накидка з прозорого шовку в колір тканини. Доповнювали це вбрання конусоподібний головний убір і гостроносе взуття.
У романський період рукави до ліктя були настільки вузькі, що не входила рука, а від ліктя вони звисали до землі. Для ренесансу характерна посилена увага до стійкості і монументальності фігури. Зручністю цей одяг не відзначався.
Одяг стилю бароко – карнавал моди. Сукні багатих жінок складалися з щільнооблягаючого ліфа і широкої спідниці, які, у свою чергу, із багатьох деталей, нагромаджених одна на одну. Під спідницю піддягали кринолін, часто такої ширини, що жінка не могла пройти у двері. Поверх сукні накидали мантилью – довге прозоре покривало.
У кінці XVІ ст. форма одягу змінилась, особливо жіночого. Спідниця стала вільнішою – укладалися м’які великі складки, а валики на боках підкладались під спідницю, нагадуючи форму абажура. Під спідницю одягали цупкий каркас, а зверху круглу колесоподібну оборку. Цей стиль одягу називався рококо.
У другій половині XVІІ ст. у Франції формується стиль класицизму, основною ознакою якого стає розсудливість, любов до симетрії, строгість форми і монументальність. Силует жіночого одягу дуже змінився: талія стала тоншою, спідниця набрала форму шлейфа, рукави шили завуженими і прикрашали їх оборками, корсаж шнурували, туго стягуючи його спереду нижче талії.
Стиль ампір звільнив жіноче тіло від корсета. Сукня легка, прозора, з повітряних муслінових і батистових тканин, щільно облягала талію під грудьми, підкреслюючи природну стрункість фігури.
Романтизм. Знову в сукні з’являється кринолін – стегна збільшуються до небувалих розмірів, під пишними формами сукні тіло майже ховається.
Стиль модерн характеризується стрімкою зміною форм сукні – від легкої, напівприлягаючої до важкої, щільної, з пишними рукавами, турнюрами, які на вигляд збільшують нижню частину торса.
Із зростанням культури і добробуту народу збільшується потреба у красивому і модному одязі. Сучасні модельєри, як ніколи, прагнуть оживити моду минулих років.
“Мода ХХІ століття”
Ведуча 2. Мода, як феномен культури, тісно пов’язана з економікою та політикою. Кожного разу складалося так, що центр моди діяв там, де було велике виробництво тканин.
Ведуча 1. Уперше в світі про моду, як про таку, заговорили в Італії епохи Ренесансу. Другим модним центром Європи була Бургундія, далі – Іспанія. І аж в 1600 році центр моди перемістився в романтичний Париж.
Ведуча 2. Париж – світовий центр мистецтва моди, високої моди “від кутюр”, яку створює невелике коло авторитетних майстрів – кутюр’є. Засновником моди “від кутюр” вважається Чарльз Фредерік Ворт – англієць, який у віці 20-ти років, не знаючи французької мови, приїхав у Париж у 1845 році. У нього одягались 9 королів Європи.
Ведуча 1. Крім моди “від кутюр” існує і друга мода – “прет-а-порте”, тобто моделі готового одягу. Виникнення “прет-а-порте” пов’язують із іменем П’єра Кардена. За те, що він насмілився “знизити” високе мистецтво вбрання до одягу масового виробництва, профспілка модельєрів навіть виключила його зі своєї організації.
Ведуча 2. Українські модельєри теж досягли успіху, створюючи колекції одягу “від кутюр” і “прет-а-порте”.
Ведуча 1. Це Вікторія Гресь, Айна Гасе, Анжела Лисиця, Лілія Пустовіт та інші.
Ведуча 2. Модельєрами хочуть стати і деякі дівчата нашої школи.
Ведуча 1. Для цього вони створили колекцію одягу “Мода ХХІ століття”.