3. Вимірювання відстаней по карті

Вимірювання по карті (схемі) відстаней полягає в тому, що спочатку вимірюють довжину відрізків (ліній) лінійкою, смужкою паперу, циркулем на карті (схемі), а потім, користуючись масштабом карти, визначають, якій відстані вони відповідають на місцевості.

Для вимірювання відстаней зручно користуватися курвиметром, особливо при вимірювання кривих ліній. Фактична точність вимірювання прямих ліній по карті коливається в межах 0,5-1 мм в масштабі карти.

Відстані, довжина маршруту вздовж доріг, стежок, річок чи струмків на карті виходять дещо меншими, ніж у дійсності, так як викреслювання цих об’єктів узагальнене, причому узагальнення тим більші, чим менше масштаб карти. Тому в результати вимірювання довжини маршруту по карті необхідно вводити поправку.

Таблиця 1. Поправки до результатів вимірювання довжини маршруту на карті

Характер місцевості	Поправка до довжини виміряної лінії на карті, %
	1: 1 000 000	1:600 000 1:500 000	1:300 000 1:200 000	1:100 000	1:50 000	1:25 000
Гірська (дуже пересічена)	+40	+30	+25	+20	+15	+10
Горбиста (середньопересічена)	+30	+20	+15	+10	+5	-
Рівнинна (слабопересічена)	+20	+15	+10	+5	-	-

3. Умовні знаки

Картографічне зображення ділянки місцевості складається з поєднання різних графічних позначень, буквених чи цифрових пояснень, написів власних назв географічних об’єктів.

В основі картографічного зображення лежать умовні знаки, за допомогою яких на карті зображуються розміщення і взаємне розташування об’єктів, їх характеристика.

Умовні знаки – абетка карти. Знаючи їх, можна навчитися читати карту, тобто уявляти за нею місцевість, немовби розглядаючи зверху з певної висоти. Умовні знаки за значенням поділяються на 3 види.

Масштабні – служать для зображення об’єктів, розміри яких (довжину, ширину, площу, конфігурацію) можна виразити у масштабі карти чи плану (наприклад, масив лісу, населений пункт, площа саду, озеро). Ці знаки складаються з позначення (суцільною лінією, пунктиром, точками) самого контуру, тобто границі поширення цього об’єкта, і фонового позначення (кольоровою фарбою, штриховкою) його площі на карті. При цьому контурний знак передає місцеположення, величину і форму об’єкту, а однакові за своїм рисунком знаки чи колір фарби відображають його якісну характеристику, рід об’єкту, наприклад, зарості чагарника, вирубаний ліс, болото з очеретом тощо. Заповнюючі умовні знаки, викреслені всередині контуру, не вказують ні на місцеположення окремих об’єктів у межах контуру (наприклад, дерев у саду), ні на їх кількість.

Позамасштабні застосовуються для зображення місцевих предметів, які не можуть бути виражені у масштабі карти чи плану (водонапірна вежа, окремий будинок). При зображенні такого предмету на карті була би крапка. Позамасштабний умовний знак включає цю точку, що показує точно розміщення цього предмету на карті, і своїм накресленням показує що це за предмет.

Так, головна точка у знаків симетричної форми (квадрат, кружок, прямокутник, трикутник) – в центрі фігури;

у знаків, що мають форму фігури з широкою основою (пам’ятник, камінь) – всередині основи;

у знаків, що мають в основі прямий кут, - у вершині кута (дерево, млин);

у знаків, що являють собою поєднання декількох фігур, - в центрі нижньої фігури (завод, водонапірна вежа, кущ).

Необхідно мати на увазі, що одні й ті самі об’єкти місцевості на картах великих масштабів можуть зображатися масштабними, а на картах дрібних масштабів – позамасштабними умовними знаками. Наприклад, на топографічних картах усі, навіть найменші, населені пункти зображуються контурними умовними знаками, а на оглядово-топографічній карті масштабу 1:1 000 000 більшість населених пунктів показується позамасштабними умовними знаками – пунсонами (кружками різних розмірів). Пунсонами зображуються населені пункти на картах масштабу 1:300 000, 1:600 000 і на більшості туристських схем.

До позамасштабних знаків відносяться також позначення доріг, струмків та інших лінійних місцевих предметів; на карті відображена тільки їх довжина, а ширину виміряти неможливо. Їх точне положення на карті визначається поздовжньою віссю (серединою знаку).

Пояснюючі – застосовуються у поєднанні з масштабними і позамасштабними знаками для додаткової характеристики предметів і показу їх різновидів. Наприклад, силует дерева на зображенні лісового масиву показує переважаючу породу дерев, поперечні штрихи на умовному знаку залізниці – кількість колій, стрілка на річці – напрям течії річки.

Крім власне умовних знаків на картах використовуються підписи і цифрові позначення, що дають додаткову характеристику об’єктів, які неможливо зобразити графічно. Наприклад, власні назви населених пунктів, назви урочищ, річок, озер; цифри біля перевалу, його висота, період дії (місяці), характеристику лісу: ялина , де ялина – ялиновий ліс, 20 – середня висота дерев, 0,30 – середній діаметр стовбура дерева на висоті 1м від землі, 5 – середня відстань між деревами (густота лісу).