4.2. Контрольні запитання для перевірки знання теми
Економічний зміст прибутку.
Прибуток від звичайної діяльності та порядок його визначення.
Собівартість продукції та фактори, які впливають на її величину)
Установлення цін на продукцію та їхній вплив на формування прибутку
Рентабельність продукції.
Методи розрахунку прибутку.
Формування та використання чистого прибутку.
Тема 5. Оподаткування підприємств
ПЛАН ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
1.Система оподаткування підприємств
2.Непрямі податки і прямі податки
3.Майнові податки та платежі за ресурси
4.Збори для формування державних цільових фондів
5.Місцеві податки і збори
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
Розв'язування задач з теми.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
1. Податок з доходів фізичних осіб.
2. Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів.
3. Сплата єдиного податку.
4. Фіксований сільськогосподарський податок.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
[5, 6, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 27, 36, 47, 52, 60, 61, 62, 63 ]
1.Система оподаткування підприємств
У складі теми «Оподаткування підприємств» вивчаються такі питання:
сутність оподаткування підприємств та податкова система;
оподаткування прибутку;
платежі за ресурси;
непрямі податки, які сплачують підприємства;
збори та цільові відрахування, які сплачують підприємства;
місцеві податки та збори;
оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Вивчаючи питання «Сутність оподаткування підприємств та податкова система», треба звернути увагу на такі моменти.
Податки, які існують у вітчизняній фінансовій системі,склалися відносно недавно, оскільки виникнення незалежної держави та її владних механізмів спричинилося до радикаль ного перегляду колишньої податкової системи. Податки забезпечують насичення державного бюджету (скарбниці), який, у чергу, стає джерелом фінансування державного механізму та заходів, спрямованих на підтримування функціонування та управління державою.
2.Непрямі податки і прямі податки
Податки — це обов'язкові платежі, які встановлюються державою з метою формування централізованих фінансових ресурсів.
Ці обов'язкові платежі можуть існувати в різних формах:
податки;
плата за ресурси;
цільові відрахування.
Правові відносини між державою та платниками податків регулюються Законом України «Про систему оподаткування». Основним платником податків і зборів, визначених у законі, є підприємство як суб'єкт, що здійснює фінансово-господарську діяльність. Основна маса надходжень до бюджету формується саме завдяки діяльності окремих підприємств.
У процесі вивчення теми «Оподаткування підприємств» дуже важливо, щоб студенти не просто засвоїли основні методологічні аспекти сучасного оподаткування, але навчилися бачити наслідки для суб'єктів господарювання змін податкового законодавства.
Студенти мають засвоїти, що податки виконують дві функції:
фіскальну (функція поповнення державного бюджету);
регулювальну (стимулювання фінансово-господарської діяльності підприємств).
Щодо питання «Непрямі податки», то слід знати, що в Україні існують такі непрямі податки:
податок на додану вартість;
акцизний податок;
мито.
Особливу увагу потрібно звернути на механізм визнано податку на додану вартість. Слід точно розрізняти терміни:
об'єкт оподаткування;
база оподаткування.
Об'єктом оподаткування для податку на додану вартість будуть операції платників, а саме: сума отриманої в результаті цих операцій виручки.
Базою оподаткування є об'єкт (сума), до якого застосовується ставка податку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» такою базою є виручка, отримана в результаті реалізації, але зменшена на суму самого податку на додану вартість.
При практичному застосуванні цієї норми слід пам'ятати, що базою оподаткування є отримана виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), але зменшена на суму податку на додану вартість, який треба розрахувати. Таким чином, структура ціни реалізації має вигляд:
База оподаткування податком на додану вартість |
пдв |
||||
Собівартість |
Прибуток |
Акциз |
Мито |
Торгова націнка
|
|
100% |
20% |
||||
Ставка податку становить 20 %.
ПДВ, який необхідно розрахувати, як податкове зобов'язання включається безпосередньо в ціну реалізації, і отримана виручка від реалізації товарів (робіт, послуг) містить у собі ПДВ в тому числі.
Приклад:
Реалізація товарів і надання послуг здійснювалося на митній території України.
Обсяг реалізації товарів за квартал - 1980 грн.
Обсяг наданих митних послуг за квартал - 579 грн.
Всього обсяг отриманої виручки за квартал - 2550 грн.
Таким чином, виручка, яка отримана підприємством, що підлягає оподаткуванню, становить 2550 грн, в тому числі ПДВ.
Нараховано податкових зобов’язань за квартал 425 грн.
Слід розрізняти відповідно до норм Податкового Кодексу України:
операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;
операції, що не є об'єктом оподаткування.
Обсяг податку на додану вартість, що буде сплачуватись до бюджету, визначається як різниця між податковим зобов'язанням платника податку та податковим кредитом.
Податкове зобов'язання — загальна сума податку, яку зобов’язаний сплатити (нарахувати) платник податку у звітному (податковому) періоді.
Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Сума, яка має бути віднесена до податкового кредиту, — це сума податку на додану вартість, яка вже сплачена платником продавцю товарів (робіт, послуг) у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг).
Вивчаючи питання «Оподаткування прибутку», слід зазначити, що в разі визначення податку на прибуток, об'єкт та база оподаткування не будуть збігатися. Так, відповідно до ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковуваний прибуток визначається як валовий дохід, зменшений на суму валових витрат та на суму амортизації, тобто:
ОП = ВД-ВВ-А,
де ОП - оподатковуваний прибуток;
ВД - валовий дохід;
ВB - валові витрати;
А - амортизація.
Законодавець розрізняє доходи, що включаються до складу валових доходів, так наприклад: виручка від реалізації товарів (робіт, послуг). Та доходи, що не включаються до складу валових доходів, наприклад: суми непрямих податків, кредитів банку, позички, інвестиції, внески засновників.
На різницю між оподатковуваним прибутком (базою оподаткування) та прибутком, що його реально отримує підприємство результаті своєї фінансово-господарської діяльності (об'єктом оподаткування), треба звернути особливу увагу.
Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності визначається за даними бухгалтерського обліку.
Оподатковуваний прибуток визначається за даними податкового обліку.
Ці два показники не тотожні і не дорівнюють один одному, а існують самостійно і визначаються залежно від потреби. Базова ставка податку на прибуток становить 23%.
3.Майнові податки та платежі за ресурси
Розглядаючи питання «Платежі за ресурси», необхідно зазначити, що виробничо-господарська діяльність суб'єктів господарювання пов'язана із залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання справляє безпосередній вплив результати фінансово-господарської діяльності підприємств. З метою раціонального використання цих ресурсів та формування централізованих фінансових засобів держава може встановлювати відповідні платежі.
Плата(податок) за землю визначається відповідно до Податкового кодексу України. Платником даного податку є або власники землі, або землекористувачі, котрі можуть виступати і як юридичні, і як фізичні особи. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, величина яких визначається залежно від якості та місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендаторів, сплачують земельний податок, а орендатори – орендну плату.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності чи користуванні, у т.ч. на умовах оренди.
Суб’єктом плати за землю(платником) є власник землі та землекористувач, у т.ч. орендатор.
Юридичні особи самостійно визначають суму земельного податку в порядку, визначеному ПК.
Єдиний збір є одним з джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, проведення природоохоронних заходів на водоймищах.
Платники єдиного збору — це підприємства, установи організації, які є юридичними особами, іноземними юридичними особами, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідні чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктом оподаткування (оподатковуються транспортні засоби, наявні на 1 січня звітного року).
До зборів за спеціальне використання природних ресурсів належить збір за спеціальне використання водних ресурсів.
Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів стають суб'єкти підприємницької діяльності — водокористувачі незалежно від форм власності, які є юридичними особами, включаючи підприємства гідроенергетики та водного транспорту з іноземними інвестиціями, їхні філії, представництва, а також окремі громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики або водного транспорту, а також відділення чи відокремлені підрозділи підприємств (організацій), які хоч і не вважаються юридичними особами, але мають окремий баланс, поточний та розрахунковий рахунки в банку.
Ліміт використання — це обмежена кількість води, на використання якої з водного об'єкта водокористувачу дається дозвіл за встановленим порядком.
Об'єктом нарахування збору за спеціальне використання природних ресурсів є фактичний обсяг води, який використано водокористувачами, з урахуванням утрат води в їхніх системах водопостачання.
За надлімітне користування прісних водних ресурсів плата визначається та стягується в п’ятикратному розмірі.
В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
4.Збори для формування державних цільових фондів
До загальнодержавних належать такі податки та збори:
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
податок на додану вартість;
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
екологічний податок;
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
плата за користування надрами;
плата за землю;
збір за користування радіочастотним ресурсом України;
збір за спеціальне використання води;
збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
фіксований сільськогосподарський податок;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
мито;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
5.Місцеві податки і збори
До місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір.