Тема 2. Організація грошових розрахунків на підприємстві план лекційного заняття

1. Сутність грошового обороту і системи розрахунків на підприємстві.

2. Способи і форми безготівкових розрахунків і платіжні документи.

3. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

4. Порядок оформлення розрахункових документів.

5. Вплив розрахунково-платіжної дисципліни на ефективність господарської діяльності підприємства.

Питання для самостійного опрацювання

1. Суть і форми здійснення грошових розрахунків.

2. Готівкова форма розрахунків.

3. Організація та контроль грошових розрахунків підприємства.

4. Санкції за порушення розрахунково-платіжної і касової дисципліни.

5. Порядок проведення депозитних операцій.

Рекомендована література

[14, 20,21, 22, 23, 30, 39, 47, 55, 60, 61, 62, 63 ]

1. Сутність грошового обороту і системи розрахунків на підприємстві.

У темі розкрито такі питання:

• сутність та принципи організації грошових розрахунків;

• організація готівково-грошових розрахунків і сфера їх застосування:

• форми безготівкових розрахунків, які застосовуються підприємствами

• порядок відкриття рахунків у банківських установах;

• зміст та значення розрахунково-платіжної дисципліни.

Вивчаючи питання «Сутність та принципи організації грошових розрахунків», необхідно виходити з того, що грошові розрахунки супроводжують виробничо-господарську та фінансову діяльність усіх підприємств незалежно від форми власності та виду діяльності. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот, і Грошовий оборот— це виявлення сутності грошей у русі.

Оборот грошей супроводжує обмін товарів і послуг, коли здійснюється оплата за товар і гроші переходять від покупця до Продавця. Маса грошей, яка перебуває в обороті, має дві форми: Готівкову і безготівкову. Розмежування грошового обороту виступає як інструмент регулювання грошової маси.

Більша частина грошового обороту припадає на безготівковий Оборот. Він охоплює всі сфери господарських відносин підприємств і організацій, банківських і фінансових установ.

Грошовий оборот на підприємствах пов'язаний з виробничим процесом — закупівлею сировини, матеріалів; виплатою заробітні плати; фінансуванням витрат; формуванням доходів; виконання! фінансових зобов'язань перед державою (сплата податків, інших обов'язкових платежів), державними цільовими фондами (збір н соціальне страхування, відрахування на державне пенсійне страхування); отримання і погашення кредитів і сплата процентів з кредит банківським установам.

Своєчасне проведення грошових розрахунків сприяє відтворювальним процесам, забезпеченню стійкого фінансового стан підприємства, виконанню фінансових зобов'язань перед державою, кредитними установами, працівниками підприємства та іншими підприємствами; запобігає відволіканню коштів і зменшу дебіторську заборгованість. Таким чином, належна організації безготівкових розрахунків сприятиме зміцненню комерційної розрахунку, договірної дисципліни та прискоренню обертання оборотних коштів підприємства.

2. Способи і форми безготівкових розрахунків і платіжні документи.

Принципами організації безготівкових розрахунків є:

* обов'язкове зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків каси);

- самостійний вибір підприємством установи банку для відкриття рахунків (за згодою банку);

а самостійний вибір форми розрахунку;

* списання банком коштів з рахунка його власника здійснюється тільки з розпорядження останнього;

повідомлення банком податкового органу про відкриття рахунків суб'єктам підприємницької діяльності;

* максимальне наближення моменту здійснення платежу до моменту відвантаження товарів (виконання робіт, надання по слуг);

• здійснення платежів у межах залишків коштів на рахункам платника або в межах наданого банківського кредиту;

• здійснення готівкових розрахунків між суб'єктами підприємницької діяльності тільки за умови браку заборгованості перед державою і державними цільовими фондами щодо податків, зборів та інших обов'язкових відрахувань.

Безготівкові та готівкові розрахунки поділяються на розрахунки за товарними й нетоварними операціями. За територіальним розміщенням суб'єктів господарювання і банківських установ, що їх обслуговують, безготівкові розрахунки поділяються на місцеві, міжміські та міжнародні.

Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою різних Форм розрахункових документів.

3. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

Розглядаючи питання організації готівково-грошових розрахунків і сфери їх застосування, слід пам'ятати, що готівкова форм;і розрахунків застосовується переважно для обслуговування Населення за доходами і витратами: виплата заробітної плати, преміального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги, Приймання комунальних та інших платежів тощо.

Розвиток ринкових відносин запровадив певні зміни в систему грошових розрахунків між підприємствами, зокрема збільшив можливість застосування готівкової форми.

Готівкові розрахунки (з кінця 1997 р.) між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку так і за рахунок виручки від реалізації продукції, наданих послуг, виконаних робіт та інших касових надходжень. Виручка від реалізації продукції готівкою може бути використана не тільки на господарські потреби, а й на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів. Але при цьому підприємства повинні забезпечувати повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди.

Порядок роботи з готівкою обмежується граничною сумою Грошових коштів, яка встановлюється банком, що обслуговує підприємство. Усю готівку понад установлений ліміт залишків у ці підприємства зобов'язані здавати для зарахування на розрахунковий рахунок у термін, що визначений банківською установо ю й чинним законодавством.

До основних напрямків роботи з готівкою належать:

• забезпечення надійного збереження та облік грошових коштів;

• правильний розрахунок і своєчасне погодження з банківською установою, котра обслуговує підприємство, ліміту залишку готівки;

• забезпечення чіткого розрахунку витрат та надходжень гро ми тих коштів, а також контроль за ними.

4. Порядок оформлення розрахункових документів.

Для з'ясування порядку відкриття підприємствами рахунків у і і н пітних установах, необхідно ознайомитись із Законами і раїни від 16 грудня 1997 року [2], а також з інструкцією НБУ і [5]. При цьому слід звернути увагу на ті зміни, що сталися у взаємовідносинах підприємства з банківськими установами й визначили новий порядок відкриття поточних рахунків.

По-перше, підставою для відкриття рахунків є нині свідоцтво про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади і КОПІЯ документа, який підтверджує взяття юридичної особи на податковий облік.

По-друге, підприємствам дозволено відкривати поточні рахунки в кількох банківських установах. Один із відкритих поточний рахунків визнається за основний.

По-третє, номер основного рахунка повідомляється як податковому органу за місцем реєстрації підприємства протягом трьох робочих днів, так і банкам, де відкрито додаткові рахунки.

Нова редакція інструкції НБУ обумовлює відкриття рахунку наданням таких документів:

1. Заява на відкриття рахунка.

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію в органі державі ної виконавчої влади (засвідчена нотаріально).

3. Копія зареєстрованого статуту (засвідчена нотаріально).

4. Копія документа про взяття підприємства на податковий облік.

5. Картка зі зразками підписів осіб, які мають право розпоряджатися коштами на рахунку; відбиток печатки підприємства.

6. Копія документа про реєстрацію в Пенсійному фондів України (засвідчена нотаріально).

У національній валюті підприємствам можуть бути відкрити такі види рахунків:

• поточний;

• бюджетний;

• кредитний;

• депозитний.

Поточний рахунок відкривається організаціям та їхнім відокремленим підрозділам для збереження грошових коштів і здійснення всіх видів операцій.

Бюджетний рахунок відкривається установам та організаціям які фінансуються за рахунок бюджетних коштів, для цільового, використання цих коштів.

Кредитні рахунки призначаються для обліку наданих позичальнику кредитів відповідно до умов кредитної угоди.

Депозитний рахунок банківська установа відкриває клієнтові за наявності депозитного договору і на визначений у ньому строк. Кошти на депозитний рахунок переказуються з поточного рахунка, а після закінчення терміну угоди повертаються на то самий поточний рахунок разом з нарахованими процентами.

5. Вплив розрахунково-платіжної дисципліни на ефективність господарської діяльності підприємства.

Підприємства, що провадять зовнішньоекономічну діяльність відкривають валютні рахунки, за якими здійснюються розрахунки в межах чинного законодавства як у безготівковій, так і в готівковій іноземній валюті.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривають підприємствам для проведення розрахунків у межах чинного законодавства в безготівковій іноземній валюті для здійснення поточних опера ції та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті. Разом з відкриттям поточного рахунка в іноземній валюті юридичним особам (резидентам) відкривають розподільний рахунок, на який зараховуються всі надходження в іноземній валюті

Кошти, які не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент проданої валюти зараховується на поточний рахунок.

Крім поточних, комерційні банки можуть відкрити своїм клієнтам також кредитні та депозитні валютні рахунки.

Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємств ведеться єдиній грошовій одиниці України. З цією метою всі операції в іноземній валюті перераховуються в еквівалент грошової одиниці і раїни за курсом НБУ на дату здійснення операції. Водночас паралельно здійснюється облік за цими операціями у валюті розрахунків та платежів.

Розмір обов'язкового продажу іноземної валюти змінюється залежно від економічної ситуації в країні і регулюється норматив ними актами НБУ.

У процесі вивчення питання «Форми безготівкових розрахунків, які здійснюються підприємствами», слід звернути увагу на те що підприємства самостійно вибирають форми розрахунків згідно з відповідними розрахунковими документами, а саме:

• платіжним дорученням;

• платіжною вимогою-дорученням;

• чеком;

• акредитивом; векселем;

• платіжною вимогою.

За розрахунків із застосуванням платіжних доручень оформляється платіжний документ, тобто письмове доручення клієнта банкові, котрий його обслуговує, переказати певну суму грошей зі свого рахунка. У разі, коли отримувач коштів не має рахунка в банківській установі або розрахунки платіжними дорученнями неможливі, підприємство може переказати гроші гарантованими платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.

Розрахунки з використанням платіжних – вимог доручень здійснюються з допомогою комбінованого розрахункового документа, який складається з двох частин:

• вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому продукції.

• доручення платника відповідному банкові переказати з йо рахунка належну суму.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платник має право відмовитися (повністю або частково) від акцепту платіжної вимоги-доручення разі недотримання певних пунктів контракту.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також між фізичними т юридичними особами. Розрахунковий чек — це документ, який містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця банківській установі сплатити визначену суму грошей. Чекові книжки, які видаються підприємствам для здійснення розрахунків, є бланками суворої звітності, і строк їхньої дії обмежено одним календарним роком (строк дії невикористаної чекової книжки може бути пролонгований).

Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу, і чекодавець розраховується ними за отриманий товар або за певні послуги. Таким чином, чекова форма розрахунків має деякі переваги перед іншими формами, зокрема відносну швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника. Однак не можна виключити і брак необхідної суми коштів н рахунку, що збільшує ризик ненадійності платежу.

За акредитивної форми розрахунків банківська установа з доручення свого клієнта зобов'язана депонувати на окремому рахунку обумовлену суму коштів платника, а потім, користуючись цими коштами, виконати платіж за поставлені товари (виконані роботі, надані послуги) або передати повноваження щодо здійснення платежу іншому банкові.

Банківська установа сплачує за акредитивом лише тоді, коли на дані документи відповідають умовам договору та акредитиву. Передусім це документи, що підтверджують факт надходження товар від постачальника. Необхідно зауважити, що строк дії акредитив; не може перевищувати 15-ти днів, і це достатньо громіздка в документарному відношенні операція, навіть без огляду на те, що акредитив можна відкрити для розрахунків лише з одним постачальником.

Акредитивна форма розрахунків є досить різноманітною. У світовій практиці користуються такими видами акредитивів: грошовими і документарними, покритими і непокритими, відкличними і безвідкличними, переказними і з негайною сплатою або з частковим відстроченням платежу.

Найпоширенішими є відкличні і безвідкличні акредитиви. На кожному акредитиві має бути позначка, до якого виду він належить; за браком такої позначки акредитив уважають безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником.

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки після згоди постачальника, на користь якого було відкрито акредитив. Це пояснюється тим, що кожний акредитив, як вже сказано, призначається для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресований.

Покритий акредитив передбачає попереднє депонування коштів банком - емітентом і переказ їх з розрахункового рахунка платника в банк постачальника на окремий балансовий рахунок «Акредитив». Депонування коштів банківськими установами може здійснюватися також за рахунок наданого банком кредиту. Акредитив, за якого платіж гарантовано банківською установою, є не покритим.

Порядок використання векселів у господарській практиці і раїни регулюється положенням «Про переказний та простий вексель».

За своїм змістом вексель — це безумовне зобов'язання або вказівка векселедавця сплатити в певний час певну суму коштів власнику векселя за поставлені товари (виконані роботі, надані послуги).

Вексель може бути виданий як платником, так і постачальником. За умов виписування його постачальником платник повинен обов’язково акцептувати такий вексель. Лише тоді він стає для банка виконавчим платіжним документом. Основними видами векселів є простий (вексель-соло) та переказний (вексель-тратта). Простий вексель — це боргове зобов'язання встановленої форми. У розрахунках таким векселем беруть участь векселедавець, який зобов'язується сплатити за виданим ним векселем, та векселедержатель, якому належить право на отримання платежу за виданим векселем. Простий вексель можна використати багаторазово: з допомогою передатного напису (індосаменту) на зворотному боці векселя сума боргу переадресовується новому векселедержателю (індосату).

Переказний вексель містить письмовий наказ векселедержателя (трасанта), адресований платнику (трасату) сплатити третій особі (ремітентові) певну суму коштів у певний строк. Коли підприємство впевнене в гарантованості сплати за векселем, воно може продавати продукцію з відстрочкою платежу, оформляючи вексель. Це сприяє запобіганню розриву в процесі руху оборотних коштів і дає змогу підприємствам вести господарську діяльність навіть у разі браку коштів на розрахунковому рахунку. Тому за сучасних умов вивчення в Україні механізм функціонування вексельного обігу є досить актуальним.

До розрахунків, що передбачають залік взаємної заборгованості платників, належать розрахунки, за якими зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівних сумах.

Розглядаючи розрахунково-платіжну дисципліну та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств, слід зрозуміти сутність розрахункової дисципліни, яка передбачає дотримання встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Платіжна дисципліна полягає у здійсненні підприємство платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та установлені строки.

За порушення розрахунково-платіжної дисципліни до підприємств застосовуються різні санкції (договірні, банківські, фінансові та адміністративні штрафи — до осіб, які припустилися правопорушення. Слід з'ясувати позитивний вплив застосування санкцій з порушення розрахунково-платіжної дисципліни підприємствами.

Контроль за своєчасністю проведення розрахунків здійснюють самі підприємства, водночас банківські установи контролюють оборот коштів на поточних рахунках підприємств та дотримання правил розрахунків.

Доцільно ознайомитися з відповідними законодавчими актами, які регулюють діяльність підприємств щодо виконання зобов'язань перед державою (бюджетом), а також централізованими фондами зі сплати податків, зборів, обов'язкових відрахувань! тобто регулюють дотримання підприємством платіжної дисципліни [3,4, 9].

Вивчаючи стан платіжної системи в Україні, доцільно визначити коло існуючих проблемних питань і шляхи їх розв'язання¹ При цьому необхідно з'ясувати сутність факторингових послуг) їх застосування на сучасному етапі розвитку економіки, вимог до їх проведення, наявні проблеми і перспективи розвитку.

Під час вивчення питань організації на підприємстві готівкових грошових розрахунків і сфери їх застосування необхідно детально ознайомитися з рекомендованою літературою, оскільки організація таких розрахунків регулюється відповідними законодавчими і нормативними актами. При цьому слід звернути увагу на ті зміни, що відбуваються у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України нових законів і постанов [7, 8].

Контрольні запитання для перевірки знання теми

1. Сутність і значення грошових розрахунків у діяльності підприємства.

2. Принципи організації розрахунків.

3. Організація готівково-грошових розрахунків на підприємстві.

4. Порядок ведення касових операцій.

5. Форми безготівкових розрахунків. Вимоги до їх проведення і сфера застосування у фінансово-господарському обороті підприємства.

6. Види рахунків, які підприємства мають можливість відкривати в банківських установах.

7. Порядок відкриття підприємствами рахунків у банківських установах і сфери їх застосування.

8. Розрахунково-платіжна дисципліна, її зміст і значення для господарської діяльності підприємства.

9. Економічні й фінансові санкції в системі грошових розрахунків і платежів.