- •1.1. Місце інтелектуальної та творчої діяльності у сучасному суспільстві
- •1.2. Види інтелектуальної діяльності
- •1.3. Етапи розвитку охорони інтелектуальної власності.
- •1.4. Джерела права інтелектуальної власності України
- •1.5. Об’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація
- •1.6. Суб’єкти права інтелектуальної власності та їх класифікація
- •1.7. Державна система охорони та захисту інтелектуальної власності в Україні
- •2.2. Об’єкти авторського права
- •2.3. Види об’єктів авторського права
- •2.4. Суб’єкти авторського права
- •2.5. Строк охорони авторських прав
- •3.2. Міжнародна охорона суміжних прав.
- •3.3. Права виробників фонограм і відеограм на їхні фонограми і відеограми
- •3.4. Міжнародна охорона суміжних прав
- •4.2. Джерела патентного права
- •4.3. Об’єкти патентного права Винахід
- •Умови патентоздатності винаходу:
- •Корисна модель
- •Промисловий зразок
- •4.4. Суб’єкти патентного права
- •Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені)
- •Орган, що здійснює державну реєстрацію патентних прав
- •Література Основна нормативна література:
- •Додаткова література:
- •1. Загальні положення та поняття про інтелектуальну
- •1.2. Види інтелектуальної діяльності 8
- •1.4. Джерела права інтелектуальної власності України 15
- •2. Авторське право 27
- •3. Суміжні права 45
- •4. Патентне право 60
1.2. Види інтелектуальної діяльності
Об’єкти інтелектуальної власності є результатом розумової діяльності. Не викликає сумнівів той факт, що творчість людини не має меж і наявний на сьогодні перелік видів творчості завтра поповниться новими видами. Творчість – не статичне явище, а постійний динамічний процес. Це життя, а життя затиснути в якісь рамки, перерахувати його прояви просто неможливо. Відповідно, навряд чи можна перерахувати все, що належить до інтелектуальної, творчої діяльності.
Однак аналіз відносин, що виникають з приводу тих чи інших результатів інтелектуальної діяльності, дозволяє виокремити декілька основних напрямів, виділити декілька видів інтелектуальної діяльності.
Так, із часу виникнення і становлення правової охорони результатів творчої діяльності почали розрізняти літературну творчість і творчість у сфері виробництва – технічну творчість.
Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності уже давно поділяють на дві основні групи: твори літератури і мистецтва, або літературно-художня власність, і технічні творчі витвори, або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об’єднували і об’єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності.
Інтелектуальну, творчу діяльність зі створення творів науки, літератури і мистецтва назвемо літературно-мистецькою діяльністю. Найбільш поширене значення – це художня творчість в цілому: література, архітектура, скульптура, образотворче мистецтво, рафіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей у духовній сфері, тобто ті види творчої діяльності, що збагачують внутрішній світ людини. Літературні твори, у свою чергу, поділяються на твори наукової літератури і твори художньої літератури. Отже, літературна діяльність об’єднує два види діяльності – наукову і літературно-художню.
Слід зазначити, що термін «мистецтво» у літературі вживається в кількох значеннях. Найбільш поширене значення – це художня творчість в цілому: література, архітектура, скульптура, образотворче мистецтво, рафіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей у духовній сфері, тобто ті види творчої діяльності, що збагачують внутрішній світ людини.
Літературна діяльність як вид інтелектуальної творчої діяльності здійснюється в різноманітних формах. Адже твором визнається результат літературної діяльності незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги тощо). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення – письмового, усного чи будь-якого іншого. Об’єктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори.
Науково-технічна діяльність – це друга, досить значна група видів інтелектуальної, творчої діяльності. Характерною особливістю цієї групи видів творчої діяльності, яка, власне, їх об’єднує в одну групу, є її спрямованість на матеріальне забезпечення потреб суспільства. На підставі наукових досягнень мають бути створені необхідні засоби і знаряддя виробництва та іншої доцільної діяльності людей.
Науково-технічна діяльність охоплює науково-дослідну діяльність у тій частині, в якій вона стосується техніки і технологій. Цим поняттям охоплюються також проектно-конструкторські і проектно-технологічні роботи, винахідницька і раціоналізаторська діяльність та інші види творчої діяльності, спрямовані на створення промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг тощо. Безперечно, цей перелік не може бути вичерпним.
До об’єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки; селекційні досягнення; компонування інтегральних мікросхем; комерційна таємниця, утому числі секрети виробництва (ноу-хау) та інші результати науково-технічної діяльності, що відповідно до чинного законодавства можуть бути визнані об’єктами правової охорони, тобто об’єктами інтелектуальної власності.
Основною ознакою цього виду діяльності є її мета – забезпечити суспільство необхідними засобами існування.
Третю групу складають види творчості, що спрямовані на створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, якими є комерційне найменування, торговельна марка (знаки для товарів і послуг) і географічне зазначення походження товарів. Цей вид творчості не можна назвати ні літературно-художнім, ні технічним.
Спільною ознакою результатів цього виду творчості є їх призначення – індивідуалізувати учасників цивільного обороту (комерційні найменування), товарів і послуг (торговельна марка і географічне зазначення походження товарів). Особливістю цих засобів індивідуалізації є те, що не всі вони є об’єктами виключного права на використання. Право на використання зазначення походження товару може належати кільком особам одночасно і в рівній мірі, тобто це право не є виключним. Спеціального закону для охорони комерційного (фірмового) найменування Україна поки що, не має. Основні положення цієї охорони містяться лише у ЦК України.
