3.4. Міжнародна охорона суміжних прав

Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (Римська конвенція)

Охорона прав виконавців. Виконавців охороняють від дій, на які вони не давали своєї згоди, а саме від:

• передачі в ефір або доведення до загального відома живого виконання;

• здійснення запису незафіксованого виконання;

• відтворення фіксації виконання за умови, що первинна фіксація була здійснена без згоди виконавця або ж що відтворення здійснюють з метою, не дозволеною Конвенцією або виконавцем (ст. 7).

Охорона прав виробників фонограм. Виробники фонограм ма­ють правоможність дозволяти або забороняти пряме чи непряме відтворення їхніх фонограм, тобто первинне використання фонограм (ст. 10).

Строк охорони. Тривалість охорони за Римською конвенцією по­винна становити принаймні 20 років, рахуючи від кінця року, коли:

• був зроблений запис (у разі фонограм і включених до них ви­конань);

• відбулося виконання (у разі виконань, не включених до фонограми, тобто «живих»);

• відбулася передача в ефір (у разі радіотелепередач).

Україна є членом Римської конвенції з 12 червня 2002 р.

Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (Конвенція про фонограми)

Обов’язок договірних держав. Конвенція передбачає обов’язок кожної з договірних держав охороняти інтереси виробника фоно­грам, що є громадянином іншої договірної держави (на відміну від Римської конвенції тут застосовують лише критерій національ­ності), від:

• виготовлення примірників фонограм без згоди на те їхнього виробника;

• ввезення примірників фонограм, якщо їх виготовлення або везення здійснюють із метою доведення до загального відома;

• розповсюдження таких дублікатів із метою доведення до за­гального відома.

Отже, охорона запобігає не тільки виготовленню примірників фонограми (як у Римській конвенції), а й розповсюдженню неза­конних примірників та їхньому імпорту з метою розповсюдження.

Строк охорони. Тривалість охорони має становити (як і відпо­відно до Римської конвенції) принаймні 20 років від першого ви­пуску фонограми.

Україна є членом Конвенції про фонограми з 18 лютого 2000 р.

Брюссельська конвенція про розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники (Конвенція про супутники)

Конвенція про супутники прийнята в 1974 р. Вона відкрита для будь-якої держави – члена ООН або будь-якої спеціалізованої установи, що входить до системи ООН.

Конвенція про супутники передбачає обов’язок кожної з договірних держав вживати належних заходів із метою запобіган­ня незаконному розповсюдженню на своїй або за межами своєї території будь-якого несучого програми сигналу, що передається через супутник.

Щодо строку охо­рони Конвенція відсилає до національного законодавства у будь-якій державі, у якій застосування вищезазначених заходів обмеже­не в часі, строк охорони визначає національне законодавство.

Договір ВОІВ про виконання і фонограми (ДВФ)

Договір стосується прав інтелектуальної власності щодо двох груп суб’єктів суміжних прав: виконавців і виробників фонограм, їхні права розглядають в одному й тому самому Договорі, оскільки більшість прав, надаваних Договором виконавцям, пов’язані з їхніми записаними, суто звуковими виконаннями (тобто фоно­грами).

Договір дає виконавцям такі види майнових прав на їхні виконання, записані як фонограми

• право на відтворення, тобто виключне право дозволяти пря­ме або опосередковане відтворення фонограм будь-яким способом і в будь-якій формі;

• право на розповсюдження, тобто виключне право дозволяти доведення до загального відома оригіналу і примірників фонограми шляхом продажу або іншого передання права власності;

• право на прокат, тобто виключне право дозволяти комерцій­ний (або так званий цивільно-правовий) прокат для публіки оригіналу і примірників фонограми, як це визначено національ­ним законодавством для договірних сторін;

• право зробити записані виконання доступними, тобто виключне право дозволяти доведення до загального відома (опри­люднення) будь-якого виконання, записаного як фонограма.

Договір, крім уста­новленого мінімального набору прав, зобов’язує кожну договірну сторону надавати виконавцям і виробникам фонограм інших договірних сторін такий самий режим, який вона надає своїм власним виконавцям і виробникам фонограм щодо прав, відобра­жених у Договорі (національний режим).

Строк охорони, адміністративні положення Договору. Строк охо­рони має становити принаймні 50 років.

Україна є членом Договору ВОІВ про виконання і фонограми з 20 травня 2002 р.

Лекція 4

ПАТЕНТНЕ ПРАВО

ПЛАН

1. Поняття та принципи патентного права.

2. Джерела патентного права.

3. Об’єкти патентного права.

4. Суб’єкти патентного права.

4.1. Поняття та принципи патентного права

Правова охорона об’єктів промислової власності – важлива прерогатива нашої держави. Забезпечення правової охорони об’єктів промислової власності на належному рівні дає мож­ливість:

• створити умови для надходження в Україну іноземних інвестицій, сучасних прогресивних технологій та патентної докумен­тації, що містить відомості про найновіші досягнення науково-технічного прогресу;

• позитивно впливати на національну економіку та прискорен­ня науково-технічного прогресу;

• створювати умови для торгово-економічного та інформаційно-технічного співробітництва зі світовим співтовариством;

• виходити на світовий ринок інтелектуальної власності;

• сприяти розвитку заснованого на науково-технічних досяг­неннях інноваційного підприємництва.

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власності промислова власність – це права, що стосуються вина­ходів, корисних моделей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань, зазначень походження товарів, а також захист від недобросовісної конкуренції. Промислова власність поширюється не тільки на промисловість і торгівлю, а й на галузі сільськогосподарського виробництва і видобувної про­мисловості та на всі продукти промислового чи природного похо­дження (наприклад, вино, зерно, тютюн, фрукти, худоба, міне­ральні води, пиво, квіти, борошно тощо).

Винаходи, корисні моделі і промислові зразки є об’єктами па­тентного права. Патентне право регулює майнові, а також пов’язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моде­лей і промислових зразків.

Об’єднання трьох названих об’єктів у рамках єдиного інституту патентного права зумовлене таким:

по-перше, вони мають конкретних творців (авторів);

по-друге, їхня охорона здійснюється за допомогою єдиної фор­ми, шляхом видачі патентів;

по-третє, правове регулювання правовідносин, пов’язаних з охороною прав на ці об’єкти, має дуже багато спільного. Крім того, у багатьох країнах охорона винаходів, корисних моделей і промислових зразків здійснюється єдиним законодавчим актом – патентним законом.

Патентне право – це сукупність право­вих норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини у процесі створення і використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Принципами патентного права, тобто основними ідеями, що пронизують усю систему патентно-правових норм і служать осно­вою для її подальшого розвитку, є:

• визнання за патентовласником виключного права на викори­стання запатентованого об’єкта. Це означає, що тільки патентовласник може виготовляти, застосовувати або іншим способом вводити у господарський обіг запатентований винахід, корисну модель, промисловий зразок. Натомість усі інші особи повинні утримуватися від використання запатентованого об’єкта без доз­волу патентовласника;

• дотримання розумного балансу інтересів патентовласника і суспільства. Одним із конкретних його проявів є обмеження дії патенту певним терміном, після закінчення якого об’єкт патентного права може бути використаний будь-ким;

• надання охорони лише тим розробкам, що в офіційному по­рядку визнані патентоздатними винаходами, корисними моделя­ми, промисловими зразками. Для одержання охорони особа, яка має на це право, повинна оформити і подати до Установи – центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інте­лектуальної власності – заявку, що розглядається з дотриманням визначеної процедури. Якщо заявлений об’єкт відповідає умовам патентоздатності, Установою видається патент;

• визнання і охорона законом прав та інтересів не тільки патентовласників, але і дійсних творців винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Цей принцип відображений у багатьох нормах патентного права. Насамперед саме дійсним авторам надається можливість одержати патент і стати патентовласниками.