3.3. Права виробників фонограм і відеограм на їхні фонограми і відеограми

Фонограма – звукозапис на відповідному носії.

Виробниками фонограми визнаються будь-які фізичні або юри­дичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за пер­ший звуковий запис виконання або інших звуків чи їх відображень.

Відеограма - відеозапис на відповідному носії.

Виробниками відеограм визнаються будь-які фізичні або юри­дичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за пер­ший відеозапис виконання або інших зображень чи їх відображень як зі звуковим супроводом, так і без нього.

Діяльність із виготовлення звукозаписів і відеозаписів має тех­нічний характер, проте їх творці мають особливі права, які близькі до прав авторів. Це зумовлено необхідністю захисту майнових інтересів виробників фонограм від несанкціонованого відтворен­ня, розповсюдження звукозаписів і відеозаписів іншими особами. Охороні підлягають будь-які фонограми незалежно від їх ма­теріальної форми, якості запису, а також того, чи зафіксоване на фонограмі охоронюване законом виконання творчого твору чи здійснений запис різних звукових ефектів, голосів тварин, співу птахів тощо.

За відсутності доказів іншого виробником фоно­грами, відеограми визнається та фізична або юридична особа, ім’я або найменування якої позначене на цій фонограмі, відеограмі або на їх упаковці. Оскільки виготовлення фонограми, відеограми є технічною, а не творчою діяльністю, за їх виробником визнаються лише майнові права.

Виключні права виробника фонограми або відеограми на викорис­тання фонограми або відеограми означають право здійснювати, доз­воляти або забороняти такі дії:

- право на відтворення (збереження фонограми на будь-якому носії є відтворенням. Відтворення також включає такі дії, як завантаження і вивантаження фонограми з пам’яті комп’ютера. Переведення в цифрову форму, тобто перенесення фонограми, втіленої на аналоговому носії, на цифровий носій, завжди є актом відтворення);

• право на розповсюдження (право на розповсюдження перестає існувати, тобто вичерпується, після першого продажу такого примірника);

• право на здавання у прокат (Право на здавання у прокат оригіналу або примірників фоно­грами належить виробнику фонограми незалежно від права влас­ності на оригінал або примірники);

• право на імпорт (Право на імпорт дозволяє виробнику фоногра­ми здійснювати, дозволяти або забороняти імпорт примірників фонограми з метою розповсюдження);

• право на передачу в ефір або по кабелю (Виробник фонограми має виключне право здійснювати, дозволяти або забо­роняти сповіщення фонограми за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) чи за допомогою інших аналогічних засобів);

• право на доведення до загального відома;

• право на переробку.

При переробці окремі звуки можуть посилюватися, інші приглушуватися; магнітний запис може бути переведений у цифровий запис тощо. У всіх випадках на переробку необхідна згода виробника фонограми.

Якщо оригінал або примірники правомірно опублікованої фо­нограми введені в цивільний оборот шляхом їх продажу, допус­кається їх подальше розповсюдження без згоди виробника фоно­грами і виплати йому винагороди (вичерпання прав).

Права організацій мовлення на їх радіо- і телевізійні програми.

Під організаціями мовлення розуміються радіо- і телестудії, а також інші організації, які займаються розповсюдженням звуку і (або) зображень засобами безпроводового зв’язку (організації ефірно­го мовлення) або сповіщення їх публіці за допомогою кабелю, проводу, оптичного волокна або аналогічних засобів (організації кабельного мовлення).

Самі вони не створюють творчих творів, а лише здійснюють їх використання шляхом передачі в ефір або сповіщення для загаль­ного відома по кабелю. Майнові інтереси їх творців потребують правової охорони. Слід роз­різняти передачі організацій мовлення як об’єкти суміжних прав і передачі в ефір або по кабелю творів як об’єктів авторського права.

Як правило, передачі створюються самими організаціями мов­лення за допомогою діяльності їх працівників у межах одержаного від організації службового завдання. Передачі можуть готуватися і особами, які є самостійними суб’єктами цивільного права і діють на підставі одержаних замовлень та за рахунок коштів організацій-замовників. Можлива й ініціативна підготовка передач, права на використання яких передаються організації мовлення.

Хоча основна практична потреба в особливій правовій охороні прав організацій мовлення виникає з моменту випуску передачі в ефір або сповіщення для загального відома по кабелю, самі передачі стають об’єктами правової охорони з моменту їх створення.

Виключні права організації мовлення на використання її передачі означають право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

• ретранслювати передачу (Трансляція – передача на відстань мовлення, музики, зображення і т.п. з місця події по радіо чи іншій лінії зв’язку. Ретрансляція – прийом сигналів на проміжному пункті лінії зв’язку з підсиленням для збільшення дальності дії лінії зв’язку в телебаченні та радіомовленні) ;

• записувати передачу (Запис – це фіксація за допомогою тех­нічних засобів звуків (або їх відображень) і (або) зображень (або їх відображень) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матеріальному носії), що дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідних технічних засобів. Викорис­тання запису для наступної передачі в ефір або по кабелю може здійснюватися тільки з дозволу організації мовлення, якій нале­жать права на передачу.);

• відтворювати запис передачі (відтво­ренням є виготовлення одного або більше примірників запису пере­дачі або її частини (прямо або непрямо, тимчасово або постійно) у будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матеріальному носії). Виготовлені шляхом відтворення примірники запису передачі можуть у подальшому використовуватися шляхом розповсюджен­ня, включаючи їх продаж і здавання у прокат. Із їх допомогою ефірна передача може розійтися по кабельних мережах);

• розповсюджувати оригінал або примірники запису передачі, у тому числі шляхом продажу (Право на розповсюд­ження означає право дозволяти розповсюдження серед публіки примірників запису передачі шляхом продажу, прокату або іншим способом.);

• доводити до загального відома запис передачі (Організація мовлення має виключне право дозволяти робити за­писи своїх передач доступними для публіки.);

• публічно сповіщати передачу в місцях із платним входом.

Сповіщення – це передача по проводах або за допомогою засобів безпроводового зв’язку зображення і (або) звуків твору, виконання, фонограми, передачі організації мовлення таким чином, що зображення і (або) звуки стають до­ступними для сприйняття осіб, які не належать до кола сім’ї, у місцях, настільки віддалених від місця передачі, що без останньої ці зображення і (або) звуки не були б доступні для сприйняття. Нині під правом на сповіщення розуміють сповіщення передачі іншою організацією мовлення або в місцях із платним входом.).

Майнові права організацій мовлення можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначається спосіб і строк використання програми мовлення, розмір і порядок випла­ти винагороди, територія, на яку розповсюджуються передачі пра­ва, тощо.

Вільне використання об’єктів суміжних прав

Як і твори літератури і мистецтва, об’єкти суміжних прав у пе­редбачених законом випадках можуть використовуватися без зго­ди виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мов­лення і, як правило, без виплати їм винагороди. Вільне використання об’єктів суміжних прав полягають у такому.

По-перше, дозволяється вільне використання виконання, пере­дачі в ефір або по кабелю та їх записів, а також відтворення фоно­грам, відеограм для включення до огляду про політичні події неве­ликих уривків із виконань, фонограми, відеограми, передачі в ефір або по кабелю. Метою огляду або репортажу є інформування публіки про події, а не доведення до її відома виконання, фонограми, віде­ограми, передачі в ефір або по кабелю. Тому у відповідному огляді або репортажі можуть подаватися лише уривки, які стають побаче­ними або почутими під час висвітлення поточних подій.

По-друге, можливе використання невеликих уривків із вико­нання, фонограми, відеограми, передачі в ефір або по кабелю для цитування за умови, що таке цитування здійснюється з інфор­маційною метою.

По-третє, об’єкти суміжних прав можуть використовуватися будь-якими зацікавленими особами з метою навчання або науково­го дослідження.

По-четверте, дозволяється без згоди виконавця, виробника фо­нограми, відеограми, організації ефірного або кабельного мовлен­ня використання передачі в ефір або по кабелю та її запису, а також відтворення фонограми, відеограми в особистих цілях.

По-п’яте, дозволяється визначене законом використання фоно­грам або відеограм, опублікованих із комерційною метою, без дозво­лу правоволодільців, але з виплатою їм винагороди.

Виплата ви­нагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені вище відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вар­тості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах..

Розміри відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися вироб­никами та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховую­ться визначеним Установою організаціям колективного управління (уповноваженим організаціям). Зібрані кошти роз­поділяються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені органі­зації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники – у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, ви­робниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між ор­ганізаціями колективного управління не передбачене інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам – 50 %, вико­навцям – 25 % і виробникам фонограм (відеограм) – 25 %. Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійсню­ють уповноважені організації колективного управління. Зібрані кошти розподіляють між організаціями колек­тивного управління, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями ко­лективного управління. Одержану від уповноваженої організації винагороду розподіляє відповідна організація колективного управління в таких пропорціях: виконавцям – 50 %, виробникам фонограм або відеограм – 50 %.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 71 затверджені такі розміри винагороди (роялті) за викорис­тання опублікованих із комерційною метою фонограм і відеограм:

• 4 % від суми валового збору, одержаного від продажу квит­ків, – за комерційне використання зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, публічне виконання розтиражованих із комерційною метою фонограм та їхніх примірників, публічну демонстрацію розтиражованих із комерційною метою відеограм та їхніх примірників у місцях із платним входом;

• 1 % доходів, одержаних від того виду діяльності, у процесі якого здійснюють використання об’єктів суміжних прав, або 2,5 % від загальної суми витрат на зазначений вид використання об’єктів суміжних прав у разі відсутності таких доходів – за комерційне використання зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, публічне виконання розтиражованих із комерційною метою фонограм та їхніх примірників, публічну демонстрацію розтиражованих із комерційною метою відеограм та їхніх примірників у місцях із безплатним входом;

• 2 % доходів, одержаних від того виду діяльності, у процесі якого здійснюють використання об’єктів суміжних прав, – за публічне сповіщення та ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) зафіксованих у фонограмах виконань, а також безпосередньо фонограм, розтиражованих із комерційною метою, та їхніх примірників у передачах ефірного і (або) супутникового радіомовлення;

• 5 % доходів, одержаних від того виду діяльності, у процесі якого здійснюють використання об’єктів суміжних прав, – за публічне сповіщення та ретрансляцію (повторне сповіщення) зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах виконань, а також безпосередньо фонограм і (або) відеограм, розтиражованих із комерційною метою, та їхніх примірників у передачах кабельного радіомовлення і (або) телебачення чи через мережу Інтернет.