3.3 Потреби господарства в продукції рослинництва на перспективу

№ п/п	Сільськогоспо-дарські культури і корми	План реалізації продукції (товарна продукція)	Насіння за рекомендо-ваними нормами	Корми (див. додатки 2,3)	Інші внутрігос-подарські потреби	Всього
1	2	3	4	5	6	7
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10	Зерно, всього в т.ч. оз. пшениця оз. жито ярий ячмінь овес гречка просо горох кормові боби кормовий люпин вика оз. ріпак кукурудза-зерно та інші Льон-довгунець Цукрові буряки Кормові буряки Картопля Силос Сіно Сінаж Зелені корми Солома

• План реалізації продукції кожної культури проектують, виходячи з таких положень:

- при перспективній урожайності зернових культур до 30 ц/га, для реалізації планують 30 % продукції від її валового збору (табл.5 графа 5);

- при врожайності зернових культур від 30 до 40 ц/га відповідно 35-40 % і при вищій врожайності для реалізації планують 50-60 % від валового виробництва.

Всю валову продукцію цукрових буряків і льону-довгунцю планують для реалізації.

Реалізацію картоплі планують після забезпечення потреби господарства в насінні (40 ц бульб на 1 га посадки), для громадського харчування (10 % від валового збору) та на корм худобі (10 ц на 1 ум. голову).

• Потребу в насінні розраховують виходячи з норми висіву насіння на 1 га з врахуванням страхового фонду в межах 10-15 %.

В середньому це становить такі коефіцієнти (їх множать на площу посіву культури):

- для озимих зернових культур – 3;

- для ярих зернових культур - 2,5, але до розрахованої потреби насіння ячменю додають кількість насіння, яке може бути використане для ремонту озимої пшениці (приблизно 10-15 % площі озимих, по 2 ц/га), а до насіння вівса добавляють кількість насіння, яке необхідне для посіву кормових сумішок на зерно, зелену масу і сіно (1 ц/га);

- для гречки - 1;

- для гороху - 5;

- для проса - 0,5;

- для кормових бобів - 7;

- для кормового люпину - 3;

- для картоплі - 40;

- для льону-довгунцю - 2.

Насіння буряків і кукурудзи вирощують в спец господарствах.

Для визначення потреби в насінні використовують фактичні посівні площі сільськогосподарських культур на рік розробки проекту (табл. 6).

• Потребу в кормах визначають по різному:

Метод 1. Потребу в кормах визначають шляхом множення умовних голів худоби в господарстві на річні норми кормів на 1 ум. голову(див. додатки 1 і 2).

Крім того, до сіна для потреб громадської худоби додається кількість сіна для худоби селян з розрахунку 5 ц на 1 корову (1 корова на двір).

Частку кожної зернової культури в загальній потребі концкормів (зерно для тварин) визначають за рекомендованим їх співвідношенням (додаток 3).

Метод 2. Потребу в кормах розраховують виходячи з плану волового виробництва м’яса, молока, яєць та іншої продукції тваринництва на рік освоєння сівозмін з урахуванням необхідного приросту поголів’я. Спочатку визначають необхідну кількість кормових одиниць для виробництва продукції тваринництва користуючись середніми нормами, наведеними в додатку 4, де вказана потреба кормових одиниць на виробництво 1 кг продукції тваринництва. Якщо план виробництва м’яса в господарстві розроблений у забійній масі, то його переводять у живу масу, беручи до уваги такі коефіцієнти виходу забійної маси:

велика рогата худоба – 58% вівці – 50%

свині – 75% птиця – 85%

Розраховану загальну потребу кормових одиниць по видах кормів слід наводити у вигляді таблиці (додаток 5), використавши структуру годівлі тварин (додаток 6).

• До інших внутрігосподарських потреб відносять:

- натуральну оплату праці, в середньому по 15-20 ц на одного працюючого в господарстві (Полісся – 15 ц, Лісостеп – 20 ц), використовуються такі культури як озима пшениця та жито і окремих випадках ячмінь, зерно кукурудзи;

- плату за землю в середньому по 5 ц зерна на одного землевласника (працюючі та пенсіонери), використовуються в основному озимі зернові культури та ін.;

- преміальний натуральний фонд, фонд допомоги, потреби для громадського харчування та інші потреби в межах 10 % від валового збору культури, продукція якої може бути використана для цих потреб (пшениця, жито, ячмінь, горох, гречка, просо, картопля та ін.).

Таблиця 6^а

Розрахунок інших внутрігосподарських потреб

№ п/п	Сільськогосподарські культури	Натуральна оплата праці	Плата за землю	Преміальний фонд, фонд допомоги, потреби для громадського харчування	Всього
1	2	3	4	5	6
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7.	Озима пшениця Озиме жито Ярий ячмінь Горох Гречка Просо Картопля та інші

Після визначення загальної потреби в рослинницькій продукції (табл.6) і перспективної врожайності сільськогосподарських культур (табл. 4 графа 7) приступають до проектування структури посівних площ сільськогосподарських культур на перспективу (табл. 7).

При цьому розрахункову структуру посівів (графа 5) визначають шляхом ділення загальної потреби продукції кожної культури з врахуванням страхового фонду і втрат при зберіганні (табл.7, графа 3)на її перспективну врожайність (табл. 4 графа 7). При розрахунку посівної площі силосних культур, зокрема кукурудзи на силос, необхідно потребу в силосі (50 ц силосу помножити на кількість умовних голів худоби) збільшити на 40 % (страховий фонд і втрати силосу при зберіганні в траншеях – “угар”) і цю кількість зеленої маси в центнерах ділять на перспективну врожайність зеленої маси кукурудзи на силос і визначають її посівну площу. Загальна потреба продукції для зернових культур збільшується на 10%, для коренеплодів на 23%, для картоплі на 13%.

Розраховуючи посівну площу багаторічних трав на сіно, зелену масу і насіння виходять з того що їх посівна площа повинна складати 30 % в Поліссі і 25 % в Лісостепу від площі ріллі після трансформації земельних угідь. Тобто загальна площа багаторічних трав повинна становити не менше 25 -30 % від ріллі, незалежно від потреб в сіні, зелених кормах і насінні. Однорічних трав планують в середньому – 8-10 % від ріллі на перспективу (без розрахунків).

Після визначення розрахункової посівної площі всіх культур необхідно співставити суму розрахункової площі із площею ріллі (орної землі) після трансформації і скорегувати її, тобто зменшити чи збільшити і довести до площі ріллі після трансформації земельних угідь (табл. 3). Таке зменшення або збільшення розрахункової посівної площі кожної культури проводять відповідно їх частки (%) в існуючій структурі посівів (табл. 5 графа 4).

Наприклад, різниця між сумою розрахункових площ і площею ріллі після трансформації становить 500 га, яку приймають за 100 %, а площа озимої пшениці в існуючій структурі посівів (табл. 5) становить 20 %, тоді визначаємо скільки це буде гектарів від 500 га, і на таку кількість (га) скорочуємо або збільшуємо розрахункову площу озимої пшениці, і так по інших культурах.

Скорегована площа ще раз уточнюється і вносяться корективи довільно.

Раціональна структура посівів повинна сприяти створенню мінімального мінусового балансу гумусу в орному шарі ґрунту, який повинен приблизно бути в межах мінус 300-400 кг гумусу на 1 га ріллі, тобто такий, який можна перекрити 8-10 тоннами органічних добрив (гній, торфокомпости, солома, мул, зелені добрива та ін.).

Таблиця 7