2.2. Процес компіляції

Процес компіляції складається з наступних кроків:

2.1⁰. Ввести ім’я проекту. Для цього в головному меню вибираємо пункт FileProject Name і вводимо ім’я sxema_1 (рис. 2.8)

Рис. 2.9. Вікно вибору мікросхем

Рис. 8.1. Вікно введення імені схеми

2.2⁰. Вибір сімейства і підходящого типу мікросхеми, на якій буде реалізована схема. Для цього в головному меню вибрати пункт AssignDevice. Вибір сімейства мікросхем здійснюється у списку Device Family, а тип у списку Devices (рис. 2.9).

2.3⁰. Для компіляції і збереження проекту потрібно у головному меню вибрати пункт FileProjectSave&Compile.

З ауваження. Якщо схема ще не була збережена, то з'явиться вікно “Зберегти як…” (SaveAs). У поле File Name укажіть ім'я файлу, і натисніть OK. Після збереження автоматично буде запущена компиляция.

Рис. 2.10. Вікно збереження.

2.4⁰. У процесі компіляції можуть бути виявлені помилки (Error), видані попередження (Warning) і повідомлення (Info). Всі вони виводяться у вікні Messages-Compiler, що автоматично відкривається при компіляції.

2.5⁰. У випадку виникнення помилок компіляція буде перервана, тоді, за допомогою кнопки Message, треба виділити помилку, і натиснути кнопку Locate – на схемі буде виділене місце помилки. Крім того, можна одержати вичерпну довідку про помилку, натиснувши кнопку Help on Message.

2.6⁰. Після виправлення всіх помилок потрібно повторно запустити компіляцію.

2.7⁰. Після успішної компіляції проекту можна подивитися і відредагувати розташування виводів на кресленні корпуса пристрою. У головному меню вибрати пункт MAX+plus IIFloorplan Editor.

2.8⁰. Викликати зображення корпуса вибраної мікросхеми: MAX+plus IIHierarhy Display іконка abc rpt. Переглянути розташування і нумерацію зайнятих проектом контактів а також контактів GND, VCC, PDN.

2.3. Моделювання

Моделювання дозволяє тестувати логічні операції й внутрішню синхронізацію проектованої логічної схеми. Моделювання можна проводити тільки після успішної компіляції. Сигнальний редактор виконує дві ролі: служить інструментом створення дизайну й інструментом введення тестових векторів і перегляду результатів тестування. Моделювання складається з наступних кроків.

2.1⁰. Створити сигнальний файл. У головному меню вибрати пункт File, а в ньому підпункт New. З'явиться вікно діалогу вибору типу нового файлу (рис.2.1):

2.2⁰. Вибрати редактор сигнальних файлів (Waveform Editor file) і натиснути кнопку OK. З'явиться вікно сигнального редактора (рис. 2.11)

Рис, 2.11. Вікно сигнального редактора

Основні інструменти сигнального редактора:

З більшити масштаб

Зменшити масштаб

Зменшити масштаб так щоб вся діаграма вмістилася на екрані

Установити низький логічний рівень(0)

Установити високий логічний рівень(1)

Установити невизначений логічний рівень(X)

Стан високого імпедансу (Z-стан)

Інвертувати логічні рівні

Задання змінного сигналу з постійною частотою.

Крім того, угорі лінійки інструментів біла похила стрілка означає установку репера (що пересуває по часовій шкалі вертикальну оцінку); ↔ означає можливість варіювання положенням фронтів (тривалістю) сигналу.

2.3⁰. У вікні сигнального редактора вставити контакти, на яких буде здійснюватися моделювання сигналів. Вибрати пункт Node головного меню, а в ньому підпункт Enter Node from SNF. З'явиться вікно Enter Nodes from SNF (рис. 2.12)

Рис. 2.12. Вікно вибору контактів

2.4⁰. У вікні Enter Node from SNF натиснути кнопку List. У лівому списку (Available Nodes & Groups) з'являться всі доступні для моделювання контакти. Виділені в лівому списку контакти можна вибрати за допомогою кнопки “” і натиснути OK. Очистити список обраних контактів (Selected Nodes & Groups) можна за допомогою кнопки Clear (рис. 2.13).

Рис. 2.13. Вікно вибору контактів зі списком доступних контактів

2.5⁰. Задати активні вхідні впливи (одиниці вхідного коду). Для цього виділити за допомогою миші частину часової діаграми контакту, на який подається логічна одиниця (логічний нуль), і натиснути кнопку інструментів “1 - установити високий логічний рівень” (“0 – установити низький логічний рівень”). У результаті на виділених контактах у відповідний час буде логічна одиниця. За допомогою кнопок інструментів установити початкові значення вхідних сигналів, масштаб часу порядку 1 поділка - 10,0 ns. Натиснути кнопку-інструмент  , появиться курсор у вигляді перехрестя, пересуваючи його, натиснувши ліву кнопку миші, задати часові діаграми вхідних сигналів у формі прямокутних імпульсів різної довжини, зачорнюючи обраний відрізок часу й використовуючи кнопки установок рівнів логічних "0" й "1". Один із вхідних сигналів сформувати як меандр, використовуючи вкладку натисканням правої кнопки миші: Insert Node ..., Enter nodes from SNF. Установити кратність періоду меандру Multiplier, наприклад, 32.00.

2.6⁰. Для виконання моделювання у головному меню потрібно вибрати FileProject Save &Simulate. Натиснути Start. Відкрити графічний редактор з результатами моделювання (кнопка Open SCF цього вікна). З'являться сигнали на вихідних контактах - результат роботи пристрою (рис.2.15). Вихідні сигнали з'являться із затримкою, що залежить від швидкодії обраної мікросхеми й складності проектованої схеми.

Рис. 2.15. Результати моделювання