11 Рельєф дна Світового океану. Острови та півострови.

Рельєф дна Світового океану — результат взаємодії ендогенних (утво­рення розломів, розколів, тріщин) та екзогенних (рух океанічних вод, пла­вучих льодовиків, діяльність живих організмів) процесів.

континентальний (материко­вий) шельф (обмілина), перехідна зона, серединно-океанічні хребти та ложе Океану

Континентальний (материковий) шельф (обмілина) — порівняно мілко­водна (від 0 до 200 м) підводна рівнина, що прилягає до берегів материків і генетично є частиною материкової платформи. Материковий схил — один з основних елементів підводної окраїни ма­териків між материковим шельфом і материковим підніжжям, його гли­бини становлять від 200 до 2 000 м.

Перехідна зона дна Океану — надзвичайно складна за будовою ділянка океанічного дна, яка займає площу близько 9% від площі всього дна. Тут виділяють:

острівні дуги — ланцюги островів або підводних височин біля берегів материків, від яких вони відокремлені окраїнними морями. Між оке­аном і острівними дугами зазвичай розміщені глибоководні западини. Острівні дуги сформовані з фундаменту та вулканічної «надбудови», вершини якої утворюють острови. Для них характерні інтенсивна вул­канічна діяльність та висока сейсмічність;

глибоководні западини (жолоби) — довгі, вузькі (до 20 км завширш­ки) зниження дна з найбільшими глибинами та майже плоским дном. Простягаються вздовж зовнішньої сторони острівних дуг на величезні відстані.

Науковці розглядають їх як структурну межу між материками і океанами (на одному схилі земна кора материкова, а на іншому— оке­анічна). Відомо близько 40 глибоководних жолобів, з яких 4 мають глибини понад 10 000 м: Маріанський (11 022 м), Тонга (10 882 м), Філіппінський (10 265 м), Кермадек (10 047 м);

окраінні моря — моря, що розкинулися на окраїні материка, мають вільний водообмін з океанами й відділені від них півостровами або ост­рівними дугами.

Серединно-океанічні хребти — система підводних гірських хребтів, що лежать у центральній частині Атлантичного та Індійського океанів, а та­кож в окраїнній частині Тихого й Північного Льодовитого океанів у міс­цях глобальних глибинних розломів земної кори. За­гальна протяжність перевищує 80 тис. км, ширина — 250-1 000 км, висо­та — до 4 км, іноді виступають над рівнем Океану у вигляді вулканічних островів.

Ложе Океану — дно Океану зі складним рельєфом. Займає величезні площі (60% від площі Океану й 40% від площі Землі), має середні глиби­ни 4 500 м. Земна кора тут океанічного типу: тонка, рухома, на базальто­вому шарі лежить шар вулканічних порід з нерівною поверхнею, покри­тий осадовими породами.

Океанічні розломи — великі зони розривних порушень земної кори в межах океанів, які охоплюють елементи значного горизонтального зміщення.

5