7 Корисні копалини їх класифікація за походженням.

8 Вулкани та землетруси, райони їх поширення.

Зовнішній (ефузивний) магматизм (вулканізм) — проникнення магми через товщі земної кори на поверхню Землі.

Вулкан (від лат. vulcanus — вогонь, полум'я)— тріщина або кругле жер­ло, через яке відбуваються вулканічні виверження.

Магма (від грец. magma— місиво) — розплавлена вогняна маса, що утворюється в шарі астеносфери й на­сичена газами.

Лава (італ. lava від /avare — змива­ти) — магма, яка вилилася на поверхню й позбавлена газів.

Вулкан складається з жерла — каналу, по якому магма піднімається до поверхні, і кратера, досягнувши якого, магма пере­творюється на лаву й виливається назовні . Коли лавові потоки застигають, утворюється конус вулкана.

Якщо вулкан тривалий час не вивер­гається, його кратер руйнується, утво­рюючи широкий старий зруйнований кратер — кальдеру (кальдера — від ісп. caldera — великий казан). При повтор­ному виверженні всередині кальдери може вирости новий, подвійний кратер вулкана — сома (від грец. soma — ті­ло). Прикладом соми є Везувій.

У районі активної вулканічної діяль­ності виникають гейзери (гейзер — від ісл. geysa — вибухати, бити джере­лом) — джерела гарячої води з темпера­турою 80-100° С.

Районами поширення гейзерів є Камчатка, Ісландія, Нова Зеландія, Кордильєри. У Долині гейзерів на півострові Камчатка міститься понад 100 великих і дрібних гейзерів, темпера­тура води в яких становить +94...+99° С. Тривалість виверження — від 1 до 20 хв. Найбіль­ший з гейзерів — Велетень. Висота його фонтана досягає 50 м, а пара піднімається більш як на 400 м.

Вулкан діючий (живий) — вулкан, про діяльність якого є історичні згадки. Сьогодні їх нараховують понад 600, і розміщені вони здебільшого в районах молодих гір кайнозойської складчастості, на межі зіткнення лі­тосферних плит. Уздовж узбережжя Тихого океану лежить основна зона вулканів — Тихоокеанське вогняне кільце, у якому виявлено понад 370 діючих вулканів.

Вулкан згаслий — вулкан, про діяльність якого не збереглося ніяких відомостей. Наприклад, Вулканічний хребет у Карпатах (Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо).

Метаморфізм

Метаморфізм (від грец. meta — після, через та morphe — форма) — про­цеси зміни мінерального складу й структури гірських порід на великих глибинах під дією високого тиску й температури. Так, вапняк перетво­рюється на мармур, граніт — на гнейс, вугілля — на графіт, пісковик — на кварцит.

Землетруси — підземні поштовхи й коливання земної поверхні, які виникають унаслідок раптових зміщень та розривів у глибині земної кори або верхній частині мантії. Коли коливання земної кори передаються воді, то на дні моря виникають височенні хвилі — цунамі.

Першість щодо кількості землетрусів поділяють Японія та Чилі.

Антарктида — поки що єдиний материк, де не зареєстровано жодного землетрусу, хоч діючі вулкани там є.

У процесі розвитку землетрусу виділяють:

гіпоцентр (від грец. hypo — під, знизу та kentron — осереддя) — місце виникнення поштовхів, джерело, вогнище землетрусу;

епіцентр (від грец. ері — на, над та kentron — осереддя) — місце на зем­ній поверхні, що лежить над вогнищем землетрусу, де його сила макси­мальна; район найбільших руйнувань;

сейсмічні хвилі — хвилі, які вини­кають у результаті землетрусів, ви­бухів, ударів і поширюються у ви­гляді затухаючих коливань у Землі.

Сейсмічна зона — територія земної повер­хні, що періодично зазнає землетрусів.

Сейсмограф (від грец. seismos — земле­трус та grapho — пишу) — електромеха­нічний прилад.