1Внутрішня будова Землі.

Внутрішня будова Землі

Наша планета складаєті них частин: земної кори, мантії та ядра.

Земна кора = (5 – 70 км) Астеносфера ( 50 – 250км ) Мантія = 2900 км ядро = 3 500 км

Зовнішнє ядро Внутрішнє ядро 6 371км

2Поняття «земна кора», «літосфера», «літосферна плита», «тектонічні структури», Літосфера (від грец. lithos — камінь та sphaira — куля) — да оболонка Землі, до складу якої входять земна кора й верхня частина мантії до астеносфери.

Земна кора — верхня оболонка Землі, що складаєтьс порід та мінералів. Товщина під рівнина під горами — 50-75 км, п океанами — 5-10 км. Утворена осадовим, гранітним ( не завжди) базальтовим шарами.

Два типи земної кори:

1) материковий (континентальний) = 3-шари = осадовий, гранітний і базальтовий шари;

2) океанічний (морський)— 2-шари осадовий і базальтовий шари.

Мантія = (від лат. mantellum — покривало) — Температура від +100...+150° С на поверхні до

+3 800° С на межі з ядром.

А)верхня і нижня, межа між ними близько 1 000 км. Усередині мантії є астеносфера (від грец. asthenes — слабкий та sphaira — куля) — в'язкий, частково розплавлений шар у верхній частині мантії, що лежить на глибині 50-100 км.

Ядро = радіусом 3 470 км, Температура — +4 000...+5 000° С.

Виділяють зовнішнє ядро, яке перебуває в рідкому стані, і внутрішнє, яке перебуває у твердому стані.

Тектонічна будова Землі

Тектонічна будова — сукупність тектонічних структур, на які поді­ляють земну кору. Тектонічна карта.

Тектонічні структури — ділянки земної кори, обмежені глибинними розломами.

Розрізняють = 1) платформи 2) пояси склад­частості.

І) Платформа

Платформи (франц. plate-forme, букв. — плоска форма) — малорухомі ділянки земної кори, у будові яких виділяють дво­поверхову споруду: унизу — кристаліч­ний фундамент, угорі — осадовий чохол.

Залежно від віку утворення фунда­менту виділяють платформи:

• давні докембрійські (вік фундаменту — кілька мільярдів років): Східноєвропейська (Руська), Сибірська, Північнокитайська, Південнокитайська, Індостанська, Австра­лійська, Африкано-Аравійська, Північно­американська, Південноамериканська, Антарктична;

• молоді пізньопалеозойські (вік обчислюють сотнями мільйонів років): Західносибірська, Туранська, Скіфська.

Давні й молоді платформи є основою материків

2). Плити — ділянки платформи, фундамент яких занурений на глибину й усюди перекритий осадовим чохлом (Африкано-Аравійська плита, Індо- австралійська плита, Північноамериканська плита тощо).

Щити — підняття фундаменту платформи та його вихід на поверхню (Український щит, Канадський щит, Балтійський щит тощо).

гори «зношуються» = перехід від активного, «геосинклінального життя» до врівноваженого, платформного.

Антикліза (від грец. anti — проти та klisis — нагромадження) — підняття земної кори в межах платформ (плит) до кількох сотень кілометрів.

Синекліза (від грец. syn — разом та enklisis — нахил) — значний прогин земної кори сотні кілометрів з по­тужним (до 3-5 км) чохлом осадових порід.

Платформи відрізняють від океанічних западин активний вулканізм і висока сейсмічність.

Пояси складчастості

Пояси складчастості — ділянки земної ко­ри, у межах яких відбувалися й далі відбуваються сучасні рухи значної швидкості й амплітуди.

До великих поясів складчастості = Тихоокеанський, Серед­земноморський, Урало-Монгольський, Атлантичний, до малих — Бра­зильський, Катанзько-Аравійський.

Геосинкліналь (від грец. ge — Земля та синкліналь) — вузький, лінійно витягнутий прогин у земній корі, обмежений розломами й заповнений потужними відкладами осадових і вулканічних гірських порід.

2 періо­ди:І) — опускання й морський режим; ІІ—інтенсивні вис­хідні рухи.

Антикліналь (від грец. anti — проти та klino — нахиляю) — складка верств гірських порід, повернутих опуклістю догори, унаслідок чого в ядрі залягають давніші, а на крилах — молодші породи.

Антиклінорій (новолат. anticlinorium від грец. anti — проти, сііпо — вигинаю та oros — гора) —структура гірських порід антикліналь­ної будови, для якої характерний вихід на поверхню давніших верств у центральній частині. Виникає внаслідок тривалих підняттів земної кори в геосинклінальних сис­темах у процесі складкоутворення.

Синкліналь (від грец. synkliniai — схили протилежних гір) — складка пластів гір­ських порід, повернута опуклістю донизу.

Синклінорій (новолат. synclinorium від грец. synclino — нахиляюся та oros — гора) — комплекс складок гірських порід, що має загальне зниження до своєї центральної смуги й утворює в цілому ніби велику синкліналь, що складається з дрібніших складок.

Геосинкліналі— найактивніші, рухомі ділянки на поверхні планети. Початок їхнього утворен­ня — неухильне опускання земної кори й затоплення її знижень. Повільно опускається земна кора, повільно нагромаджуються осадові породи, але протягом мільйонів років можуть від­кластися кілометрові товщі порід. Навіть при незначній швидкості нагромадження — 1 см осаду за 100 років — через 10 млн років утворюється пласт потужністю близько 1 км.

У процесі утворення геосинкліналей формується загальний вигляд гірської країни, піки, вершини, гребені, осипи, скелі, ущелини, печери, водоспади.

Тектонічна карта та її зміст

Тектонічна карта — тематична карта, на якій відображають історію тектонічних рухів і будову земної кори.

Об'єктами картографування на тектонічних картах є платформи, щи­ти, плити, геосинкліналі, складчасті області (окремі складки), розломи, горсти, грабени та ін., додатково показують розповсюдження корисних копалин.