7. Особливості виконання польових робіт у досліді

Принцип єдиної різниці передбачає, що на результативність до­сліду має впливати лише досліджуваний фактор. Решта ж факторів, у тому числі і фонові агротехнічні заходи, мають бути однаковими в усьому досліді. Разом з цим виконання польових робіт у досліді, на відміну від виробництва, має свої особливості.

Насамперед виконання певного агрозаходу має плануватись од­ночасно на всіх ділянках досліду, оскільки різні строки виконання тієї чи іншої роботи можуть більше вплинути на кінцевий резуль­тат, ніж досліджуваний фактор. Коли ж якусь роботу в усьому до­сліді виконати за стисло короткий період неможливо, то за цей час планують охопити ділянки хоча б одного повторення, тоді вони пе­ребуватимуть в однакових умовах. Такі умови забезпечуватимуться й тоді, коли окремий вид робіт у досліді виконується одним і тим самим агрегатом. Виконання всіх польових робіт у досліді має бути високоякісним, щоб забезпечити оптимальні умови для вичленення дії досліджуваного фактора. Агротехнічний фон для цього у досліді доцільно створювати дещо вищим, ніж в умовах виробництва. Для створення такого фону за допомогою органічних і мінеральних доб­рив у досліді можна використовувати відповідно гноєрозкидач і ту­кову сівалку. Щоб домогтися рівномірності внесення, добрива попе­редньо ретельно перемішуються. Коли ж у досліді вивчаються різні норми органічних добрив, то відважена норма вручну рівномірно розподіляється по ділянці. Поділянкову норму мінеральних добрив розподіляють по площі за два прийоми. За перший прийом на всю площу ділянки вносять близько 80 — 90 % норми, а за другий — ре­шту норми. Така методика забезпечує вищу рівномірність внесення добрив і дає можливість уникнути випадків, коли відваженої згідно з нормою кількості туків не вистачить на всю площу.

Фоновий основний обробіток ґрунту треба проводити перпенди­кулярно до довшого боку через всі ділянки повторення. Орати в до­сліді можна лише в одному напрямку, щоб уникнути утворення гре­бенів чи борозен. Розвороти агрегатом допускаються лише за межа­ми ділянок на польових дорогах чи спеціальних захисних смугах.

У досліді використовується насіннєвий матеріал лише першого класу. Сівбу проводять упоперек ділянок одночасно на всій площі окремого повторення. Перший прохід сівалки виконується під шнур, а решту під маркер. Вмикати і вимикати сівалку треба за межами ділянки. Щоб не було незасіяної площі на всю ширину захвату аг­регату, треба уникати зупинок сівалки в межах ділянки. Якщо ж просівів уникнути не вдалось, їх негайно засівають вручну. Під час збирання врожаю зернових культур на кожній ділянці досліду тре­ба дотримуватись однакового режиму роботи комбайна. Після обмо­лоту врожаю з кожної ділянки молотильний апарат комбайна пови­нен ще попрацювати 3 — 4 хв, щоб все вимолочене зерно витруси­лось у приймальну камеру для індивідуального поділянкового облі­ку. Рухатись комбайн на всіх ділянках досліду чи окремого повто­рення повинен лише в одному напрямку.

8. Планування спостережень і обліків у досліді

У дослідах із польовими культурами всі дослідження поділяють на дві групи. До першої відносять дослідження умов життя рос­лин, а до другої — дослідження процесу формування врожаю. Крім того, серед усіх досліджень умовно можна виділити головні і допо­міжні дослідження. Головні — це обов’язкові дослідження, без яких не можна обійтись досліднику. До них насамперед належить облік врожаю, оскільки без таких досліджень у дослідах з польовими культурами вся решта досліджень втрачає сенс. До другорядних відносять дослідження, результати яких допомагають розкрити причинність наслідків головних досліджень. Наприклад, дослідник у результаті обліку врожаю озимої пшениці в одному з варіантів встановив різке його зниження, що пояснив значним виляганням рослин, відміченим у процесі проведення допоміжних досліджень. А коли б даних про наявне в цьому варіанті вилягання пшениці в до­слідника не було, то причинність відміченого зниження врожаю залишалася б не розкритою.

До обов’язкових досліджень при вивченні умов життя рослин у до­слідах будь-якої тематики належить аналіз основних елементів пого­ди, оскільки величина врожаю більшою мірою залежить від погодно- го фактора, ніж від фактора, який вивчається дослідником. Під час такого аналізу потрібно поряд із врахуванням інтенсивності випа­дання опадів і температурного режиму протягом року фіксувати про­яв ураганних вітрів, градобоїв та інших екстремальних факторів по­годи, що можуть значно вплинути на умови формування врожаю.

Обов’язковими дослідженнями при вивченні процесу формуван­ня врожаю незалежно від тематики досліду є аналіз росту і розвит­ку рослин та утворення ними окремих елементів структури врожаю. При цьому розвиток рослин оцінюють за результатами фенологіч­них спостережень, а ріст — за наростанням вегетативної маси. По­чинати аналіз росту слід з урахування інтенсивності появи сходів та визначення їх густоти. Наростання вегетативної маси приурочуєть­ся до основних фенологічних фаз чи періодів розвитку. Для озимих колосових культур це кінець осінньої вегетації, початок виходу рос­лин у трубку, колосіння, цвітіння; для ярих колосових — кущіння, вихід у трубку, колосіння, цвітіння; для кукурудзи — 3 — 5 листків, початок викидання волоті, утворення качанів; для цукрових буря­ків — змикання листя в рядках, змикання листя в міжряддях, інтен­сивне наростання коренеплодів. Динаміка наростання рослин оці­нюється за їх масою, висотою та площею листкового апарату. Аналіз структури врожаю зернових (злаків і бобових) культур включає обов’язкове врахування таких показників, як густота продуктивного стеблостою, кількість бобів або качанів чи волоті. Одночасно зі зби­ранням урожаю коренеплідних культур визначають середню масу одного коренеплоду; при збиранні картоплі — середню масу однієї бульби, загальну кількість бульб і їх масу в гнізді.

Крім визначення величини врожаю в кожному досліді обов’язково плануються аналізи якості отриманої продукції за такими показни­ками: маса 1000 зернин чи насінин, натура зерна чи насіння для зе­рнових і олійних культур, вихід насіннєвого матеріалу і його вирів- няність для всіх культур, вміст білка в зерновій продукції, клейкови­ни — в зерні продовольчої пшениці, цукру — в коренеплодах цукро­вих буряків, крохмалю — в бульбах картоплі, олії — в насінні олій­них культур, перетравного протеїну — в кормовій продукції, лушпи- нястість насіння соняшнику, вміст алкалоїдів у зерні люпину тощо.

Обов’язковим для кожного досліду є статистичний аналіз резуль­татів обліків урожаю. Крім перелічених вище обов’язкових для кож­ного польового досліду спостережень і обліків, у кожному досліді зокрема планується додаткове проведення низки головних і допо­міжних досліджень. їх тематика залежить від об’єкта досліджень і специфіки проведення досліду.

У дослідах із попередниками для будь-яких культур додатко­во до програми обов’язкових включають дослідження тих умов жит­тя, які насамперед є наслідком вирощування попередньої культури. Наприклад, відомо, що густота сходів озимих тісно корелює зі зво­ложеністю посівного шару ґрунту, яка, в свою чергу, залежить від строку збирання попередника і залишкової кількості вологи після нього. Тому при вивченні попередників для озимих культур насам­перед необхідно планувати визначення вологості кореневмісного (у тім числі посівного) шару ґрунту на час сівби озимини. До обов’яз­кових у дослідах із попередниками належать дослідження фітосані- тарного стану посівів піддослідних культур із вивченням забур’яне­ності, ураженості рослин хворобами і пошкодженості шкідниками. У дослідах, де порівнюються бобові і небобові попередники, обов’яз­ковим елементом досліджень вважають аналіз азотного режиму ґрунту за вегетацію рослин. До допоміжних досліджень умов життя рослин після різних попередників відносять вивчення структури ґрунту, його щільності, будови орного шару та інших показників фі­зичного стану ґрунтового середовища.

У дослідах із сівозмінами програма додаткових досліджень залежить від того, об’єктом досліджень є окремі ланки чи цілі сіво­зміни. У дослідах із сівозмінними ланками можна обмежитись та­кими самими дослідженнями, як і в дослідах із попередниками. До­датково планується лише визначення продуктивності сівозмінних ланок за виходом на 1 га ріллі основного виду продукції, вираженої в абсолютних величинах (зерно, коренеплоди в зоні бурякосіяння, льон — у льоносіючій зоні тощо), а також продукції, вираженої в зернових, кормових і кормопротеїнових одиницях. Останнім часом всю отриману в сівозмінних ланках продукцію рекомендується ви­ражати згідно зі світовими стандартами у калоріях чи джоулях.

Більш широкою є програма досліджень у дослідах, де порівню­ються між собою цілі сівозміни. Крім досліджень, що стосувались дослідів із попередниками чи окремими сівозмінними ланками, в довготривалих стаціонарних дослідах із сівозмінами додатково пла­нується вивчення змін родючості ґрунту за ротацію піддослідних сівозмін, у тім числі таких питань:

• визначення балансу гумусу і основних елементів живлення за ротацію окремих варіантів сівозмін;

• виявлення впливу окремих сівозмін на зміни основних показ­ників фізичного стану орного шару ґрунту;

• розкриття змін засміченості ґрунту вегетативними органами розмноження і насінням бур’янів за ротацію сівозмін різної конс­трукції;

• оцінювання сівозмін за здатністю забезпечення охорони ґрун­тового середовища від ерозії та накопичення збудників найбільш злісних хвороб і шкідників.

У дослідах із вивченням добрив, що насамперед впливають на поживний режим, планується обов’язкове дослідження умов жив­лення рослин в основні періоди їх росту і розвитку. При цьому ви­значають забезпеченість рослин доступними формами різних еле­ментів живлення. У дослідах із тривалим використанням добрив необхідно також проводити балансові дослідження елементів жив­лення, вивчати зміни кислотності орного шару ґрунту і його біологіч­ної активності, гумусованості кореневмісного шару та розподілу елементів живлення по ґрунтовому профілю. Дослідження в таких дослідах також необхідно проводити з метою виявлення втрат еле­ментів живлення за рахунок вимивання за межі кореневмісного шару шляхом проведення лізиметричних досліджень.

Внаслідок того, що поживні речовини внесених добрив першою культурою використовуються не повністю, то до програми обов’язко­вих досліджень у дослідах із добривами включають вивчення після­дії добрив на наступні культури. Обов’язковим у таких дослідах є і вивчення забур’яненості посівів, оскільки добрива впливають не тільки на культурні рослини, а й на бур’яни.

У дослідах, де об’єктом досліджень є механічний обробі­ток ґрунту, який безпосередньо впливає на фізичний стан верх­нього шару і вже через нього позначається на повітряному і водному режимах та на життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, до про­грами обов’язкових досліджень входить визначення:

• будови ґрунту на глибину орного шару;

• щільності орного шару ґрунту в динаміці — відразу після про­ведення обробітку та впродовж вегетаційного періоду дослідної культури;

• агрегатного складу орного шару ґрунту на час сівби вирощува­ної культури;

• стійкості структури до розмивання водою;

• водопроникності;

• вологості кореневмісного шару ґрунту на час сівби та в основні фази розвитку рослин;

• інтенсивності мікробіологічних процесів у ґрунтовому середо­вищі з урахуванням швидкості виділення з ґрунту вуглекислоти і розкладу в ньому клітковини.

У дослідах із вивченням способів і глибин основного обробітку ґрунту до обов’язкових досліджень слід додати аналіз якості загор­тання добрив і післязбиральних рослинних решток попередника, а в дослідах із різним передпосівним обробітком — і якість загортан­ня висіяного насіння. В дослідах, де порівнюються полицевий і без- полицевий обробітки, обов’язково треба визначити здатність ґрунту протидіяти водній і вітровій ерозії. Допоміжними в дослідах з обро­бітком ґрунту можуть бути дослідження поживного режиму.

У дослідах зі строками сівби чи садіння досліджуються пе­реважно процеси росту і формування врожаю. З умов життя в таких дослідах обов’язково планується вивчення окремих елементів вод­ного режиму, оскільки строки можуть позначатися на зволоженості верхнього шару ґрунту. До програми обов’язкових досліджень вхо­дить також вивчення забур’яненості посівів усіх ярих культур, бо при пізніших строках складаються кращі умови для проростання насіння бур’янів у допосівний період, а при ранніх — навпаки, біль­ше бур’янів може з’явитися вже на посівах культурних рослин. Обов’язкове проведення фіто- і ентомологічних досліджень зумов­лене тим, що строки сівби можуть вплинути на час проходження окремих фаз розвитку рослин і тому у різних варіантах досліду складатимуться неоднакові умови для ураження рослин хворобами і пошкодження шкідниками.

До біометричних обліків у дослідах, де об’єктами досліджень є строки сівби чи садіння, обов’язково включають аналіз розвитку вто­ринної кореневої системи рослин, яка значною мірою залежить від досліджуваного агрозаходу. Посіви зернових у таких дослідах потріб­но оцінювати за стійкістю до вилягання, а озимих — і за ступенем виживання рослин за зимовий період. Останнє потребує вивчення температурного режиму з обов’язковою фіксацією мінімальних тем­ператур на глибині залягання вузла кущіння озимих культур.

У дослідах із вивченням глибини загортання насіння обо­в’язково планують спостереження за інтенсивністю появи сходів, на посівах зернових — визначення глибини залягання вузла кущіння, а вивчення умов перезимівлі рослин — на посівах озимих культур. У дослідах із цукровими буряками слід планувати визначення роз­міщення кореневої шийки над поверхнею ґрунту, в дослідах із кар­топлею — глибину залягання основної маси столонів і бульб. На посівах усіх високорослих культур до програми обов’язкових дослі­джень включають вивчення схильності чи стійкості рослин до виля­гання, оскільки за мілкого загортання насіння коренева система більше розміщується в поверхневому шарі ґрунту і при цьому рос­лини можуть вилягати навіть під незначним натиском вітру.

У дослідах, де об’єктом досліджень є способи сівби чи са­діння, умови життя рослин оцінюють переважно за фітосанітарним станом та водним режимом. Тому визначення забур’яненості посівів, поширення на них хвороб і шкідників, аналіз вологості ґрунту і вмі­сту в ньому основних елементів живлення у дослідах такого напря­му відносять до обов’язкових досліджень. Особливу увагу приділя­ють визначенню показників структури врожаю, якими можна було б пояснити величину врожаю у різних варіантах досліду. З методів статистичного аналізу доцільно широко використовувати кореля­ційний, який дає змогу встановити взаємозв’язки між окремими по­казниками росту рослин та їх продуктивністю.

У дослідах із вивченням гербіцидів насамперед потрібно пла­нувати визначення забур’яненості посівів в основні фази розвитку культурних рослин. Якщо гербіциди вносяться по вегетуючих куль­турних рослинах і бур’янах, то забур’яненість визначають і перед внесенням препарату. Крім кількісного чи вагового визначення за­бур’яненості посівів, потрібно врахувати і насіннєву продуктивність бур’янів, які досягли повного достигання, оскільки цим показником деякою мірою можна оцінювати потенційну забур’яненість посівів наступних культур. У зв’язку з тим, що гербіциди за своєю приро­дою можуть бути інгібіторами або стимуляторами росту культурних рослин, велику увагу в таких дослідах приділяють вивченню дина­міки наростання вегетативної частини врожаю. Знищуючи бур’яни, гербіциди можуть істотно впливати на водно-поживний режим ґрун­ту, тому визначення вологості кореневмісного шару і вмісту в ньому поживи входить до програми обов’язкових досліджень. До обов’яз­кових належать також дослідження мікробіологічних процесів, які відбуваються у верхньому шарі ґрунту, та аналіз продукції на вміст у ній залишків гербіциду.

У дослідах із використанням хімічних препаратів захис­ту рослин від хвороб і шкідників передусім планують облік сту­пеня ураження рослин хворобами і пошкодження шкідниками. До обов’язкових досліджень при цьому належить вивчення реакції са­мих рослин на застосування хімічних препаратів. Так, протруюючи насіннєвий матеріал, необхідно планувати визначення польової схо­жості насіння, енергії його проростання і дружності появи сходів. Ко­ли ж препаратом обробляються уже вегетуючі рослини, то крім фіто- і ентомологічних досліджень обмежуються обліками тих біометричних показників, на які ще міг вплинути використаний у досліді хімічний препарат. Так, наприклад, якщо посіви оброблялись у першій поло­вині вегетації за ще не сформованої вегетативної маси, то до біомет­ричних показників слід віднести висоту рослин, їх масу, кількість ли­стків і величину листкового апарату. Застосовуючи хімічні заходи захисту рослин від шкідників і хвороб, поряд з біологічною необхідно визначати господарську і економічну ефективність цього заходу.

У дослідах із вивченням протиерозійних заходів програма обліків і спостережень залежить від об’єкта досліджень. Коли ним є протиерозійний обробіток ґрунту, до програми експериментальних робіт, крім визначення забур’яненості посівів, обов’язково включа­ють показники фізичного стану ґрунту — структуру та її водостій­кість, водопроникність, наявність на поверхні поля рослинних реш­ток, інтенсивність змивання чи здування ґрунту. Те саме плануєть­ся і в дослідах, де об’єктом досліджень є неоднакова структура посів­них площ із різним співвідношенням просапних культур і культур суцільної сівби. Якщо протиерозійним заходом у досліді є викорис­тання лісосмуг, то велику увагу приділяють дослідженням змін мік­роклімату під впливом деревовидних насаджень. При цьому на різ­них відстанях від лісосмуг обов’язково визначають швидкість вітру і його здатність переносити ґрунтові часточки, розподіл листя і снігу, температуру і вологість повітря, температуру і глибину промерзан­ня ґрунту, вологість кореневмісного шару ґрунту. До програми до­сліджень включають також вивчення фітосанітарного стану посівів, оскільки різна відстань від лісосмуг могла позначатись на поши­ренні збудників хвороб і шкідників.

У дослідах із сортовипробування незалежно від виду культу­ри обов’язково планують такі дослідження:

• облік густоти сходів і густоти рослин перед збиранням врожаю з урахуванням густоти продуктивного стеблостою;

• фіксація фенологічних фаз розвитку рослин;

• визначення посухостійкості рослин;

• визначення стійкості рослин до ураження хворобами і пошко­дження шкідниками;

• аналіз одночасності достигання врожаю;

• аналіз структури врожаю за довжиною колоса, кількістю колосків у колосі, кількістю зерен у колосі і масою зерна в ньому — для зерно­вих колосових; кількістю і масою зерна у волоті; довжиною і масою ка­чана, масою зерна в ньому для неколосових зернових культур; кількіс­тю зерна в бобі і стручку, масою зерна і насіння в бобі і стручку, масою зерна і насіння з однієї рослини — для зернобобових і капустяних культур; діаметром кошика, кількістю і масою насіння в ньому, числом рослин із вираженою пустозерністю, відсотком пустих зерен — для со­няшнику; кількістю коробочок на одній рослині, масою насіння в коро­бочці і з однієї рослини — для льону олійного і маку олійного.