1. Планування схем дослідів

Перед складанням схем дослідів висувають робочі гіпотези. Як правило, у більшості дослідів вони мають бути науково обґрунтова­ними і ґрунтуватись на результатах попередніх досліджень. І лише іноді, як здогадка, вони можуть виникати з інтуїції дослідника.

Завбачивши, що норми чи дози кількісних факторів, що вплива­ють на дослідні рослини, є занадто великими або малими, дослід­ник зменшує їх або збільшує, взявши за контроль ті, які відповідно до рекомендацій використовують у виробництві.

Крім кількісних факторів у дослідах вивчають і якісні — вплив сортів, ґрунтів, експозицій схилу та якість посівного матеріалу (елі­та, перша або друга репродукція) тощо.

Досліди з повними схемами. Повні схеми — це ті, що мають всі логічно підібрані варіанти для вивчення конкретного питання.

Однофакторні досліди. Серед варіантів, які плануються, ма­ють бути такі послідовно збільшені норми чи дози факторів, від яких врожай починає зростати, далі стає найбільшим, після чого знижується. Якщо в досліді планується вивчення норм фосфорних добрив під певну культуру, а контрольним буде варіант з нормою Р₉₀, то в дослідних варіантах норми фосфору мають бути меншими і більшими за контроль. Додатково в дослід можна вводити абсолют­ний контроль, де фосфорні добрива зовсім не вносяться. При плану­ванні важливо правильно вибрати крок експерименту (різниця між наступною і попередньою дозою фактора). Він має бути не дуже ве­ликим, щоб не втратити проміжні ефективні варіанти. Проте крок експерименту не повинен бути і дуже малим, щоб не набрати у до­слід непотрібних варіантів і не ускладнювати роботу. Як правило, крок має бути таким, щоб різниця між варіантами перевищувала помилку досліду і була впевненість у виявленні тієї різниці, яка іс­нує у природі.

Схема досліду з нормами добрив може бути такою :

5. Р 150 ^{6 Р}180

7. Без фосфорних добрив

(абсолютний контроль)

Багатофакторні досліди. Основне завдання сучасної науки — знайти і дати рекомендації виробництву не з окремих елементів аг­

ротехніки, а в їх сукупності для створення науково обґрунтованих технологій. Вивчивши в однофакторних дослідах кращі варіанти з окремих елементів агротехніки, переходять до багатофакторних до­слідів, які мають певні переваги. По-перше, в них можна виявити не лише достовірність дії окремих факторів, а й їх взаємодію.

Повна схема багатофакторного експерименту (скорочено ПФЕ) включає всі можливі поєднання, сполучення факторів та їх града­цій: 2², 2³, 3³ і т.д. Число, що стоїть в основі, означає кількість гра­дацій, а число, що вказує на ступінь — кількість факторів. Отже, число 2² вказує на те, що в досліді два фактори, кожен з них має дві градації, а ПФЕ має чотири варіанти.

Нехай для фактора А маємо дві градації — а₀ та а₁ і стільки ж для факторів В — Ь₀ та Ь₁, тоді матриця ПФЕ буде такою, як наве­дено у табл. 23. Для схеми 2³ матрицю ПФЕ показано у табл. 24.

Таблиця 23. Матриця ПФЕ 22 Номер варіанта	Фактори та їх градації			Позначення варіантів	Коди
	А	В
1		0	0	а0Ь0	00
2		1	0	а1Ь0	10
3		0	1	а0Ь1	01
4		1	1	а1Ь1	11

Таблиця 24. Матриця ПФЕ 23 Номер варіанта	Фактори та їх градації			Позначення варіантів	Коди
	А	В	С
1	0	0	0	а0Ь0с0	000
2	1	0	0	а1Ь0с0	100
3	0	1	0	а0Ь1с0	010
4	1	1	0	а1Ь1с0	110
5	0	0	1	а0Ь0с1	001
6	1	0	1	а1Ь0с1	101
7	0	1	1	а0Ь1с1	011
8	1	1	1	а1Ь1с1	111

Якщо число градації у факторів різне, наприклад, фактор А має 3 градації, фактор В — 2, а фактор С — 4, то ПФЕ матиме 3а2в4с = 24 варіанти. Отже, загальну кількість варіантів розрахо­вують як добуток градацій всіх факторів. Кожна схема досліду по­винна надати досліднику можливість відповісти на всі запитання, які він поставив. Але не варто ускладнювати схему без необхідності.