5. Особливості агротехніки у районах поширення вітрової ерозії

У районах поширення вітрової ерозії всі заходи ґрунтозахисного землеробства, в тому числі й агротехнічні, повинні спрямовуватися на вирішення таких завдань: зниження швидкості вітру над поверх­нею ґрунту і зменшення або зведення до мінімуму можливості ви­никнення лавинного ефекту; посилення протидефляційної стійкості ґрунту поліпшенням його фізичних властивостей; зменшення до безпечних розмірів пилозбірної площі полів.

У комплексі заходів, що застосовуються для вирішення цих за­вдань, важливе місце посідають агротехнічні, а серед них — проти­ерозійний обробіток ґрунту. Саме за умов посиленої вітрової ерозії обробіток ґрунту без перевертання пласта із залишенням на поверхні стерні є основою ґрунтозахисної системи землеробства. Тут для основ­ного глибокого обробітку ґрунту використовують плоскорізні культи- ватори-глибокорозпушувачі, а також культиватори-плоскорізи, що використовуються і для мілкого обробітку під час догляду за парови­ми полями. Крім того, для догляду за парами і передпосівного обробі­тку ґрунту застосовують важкий протиерозійний культиватор зі шта­нговими та лапчастими робочими органами і штанговий культива­тор, а для поверхневого розпушування ґрунту — голчасту борону.

Після обробітку ґрунту плоскорізами на його поверхні залиша­ється до 80 — 85 % стерні. Завдяки цьому швидкість вітру на висоті зрізу зменшується в 1,5 — 2 рази, тому видування ґрунту зводиться до мінімуму або зовсім відсутнє залежно від ступеня його острукту- реності і розпиленості. У зимовий період стерня сприяє рівномірно­му розподілу снігу на полі, такому ж сніготаненню, що веде до кра­щого зволоження ґрунту, збереження його структури та підвищення стійкості до видування.

За такої плоскорізної системи обробітку ґрунту сільськогосподар­ські культури висівають стерньовими сівалками, після яких на по­верхні засіяного поля також залишається до 25 — 35 % стерні та створюється гофрований профіль поверхні завдяки прикочуванню рядковими котками, що розміщуються за сошниками сівалок. Така гофрована поверхня ґрунту та ще зі стернею забезпечує істотне послаблення руйнівної дії вітру.

Безумовно, ґрунтозахисний обробіток дає найбільший ефект тоді, коли він застосовується у комплексі з іншими протиерозійними за­ходами, зокрема з полезахисним лісонасадженням, смуговим роз­міщенням пару і зернових колосових культур на полях, запрова­дженням ґрунтозахисних сівозмін із багаторічними травами, вико­ристанням агрофізичних та агрохімічних заходів поліпшення влас­тивостей ґрунту.

Для захисту осушених торфових ґрунтів від вітрової ерозії в По­ліссі потрібно не допускати надмірного їх пересихання, необхідно якнайдовше утримувати їх під рослинністю (вирощувати багаторіч­ні трави, проміжні культури в сівозмінах, ярі зернові сіяти у мож­ливо найраніші строки), під час підготовки ґрунту до сівби і після неї використовувати кільчасто-шпорові, а не гладенькі котки, всіма агротехнічними заходами сприяти швидкому створенню на поверх­ні ґрунту добре розвиненого рослинного покриву.