3. Система обробітку ґрунту під проміжні посіви

У весняно-літній період після збирання кормових культур на зе­лений корм, а також після збирання зернових колосових (крім ярих

з підсівом трав) поля тривалий час залишаються вільними від культурних рослин. За цих умов неповністю використовується теп­лова і світлова енергія сонця, які, будучи акумульовані рослинами, могли б дати додаткову сільськогосподарську продукцію у вигляді зеленого корму, сіна, зеленого добрива, а в окремих випадках навіть зерна. Часто вільні від посіву культурних рослин поля вкриваються бур’янами, а ґрунт за цей час марно втрачає воду і поживні речовини.

Для запобігання таким негативним наслідкам використовують різні проміжні культури у вигляді післяукісних і післяжнивних по­сівів. Післяукісні культури вирощують після збирання основних культур навесні чи у першу половину літа на зелений корм чи сіно, а післяжнивні — слідом за збиранням врожаю основної культури на зерно. Потрапляючи в умови сприятливого теплового режиму і до­статньої вологості ґрунту, рослини цих культур розвиваються швид­ше, ніж посіяні навесні. Обробіток ґрунту під проміжні культури залежить від вологості ґрунту, ступеня його ущільнення і за­бур’яненості поля. Здебільшого під проміжні культури ґрунт потріб­но обробляти мілкіше, ніж під основні. Проте й при цьому ґрунт під післяукісні культури можна обробляти глибше, оскільки їх поперед­ники збирають дещо раніше і у ґрунті залишається більше вологи, та мілкіше — під післяжнивні культури в умовах сухого і спекотно- го літа. Глибину обробітку під післяукісні культури орієнтовно мо­жна прийняти у Лісостепу і Поліссі 16 — 18 см, у південних райо­нах — 14 — 16 см, а під післяжнивні культури за високої культури землеробства та якісного обробітку ґрунту глибину можна зменшити навіть до 6 — 8 см.

Заходи з обробітку ґрунту слід проводити якомога швидше після збирання попередньої (основної) культури, щоб непродуктивні втра­ти залишків вологи у ґрунті були мінімальними. Під післяукісні культури поле слідом за збиранням попередників необхідно спочат­ку злущити, а потім виорати. У дослідах Уманського ДАУ така сис­тема обробітку забезпечувала приріст врожаю післяукісної сумішки кукурудзи із суданкою і соєю на 33 ц/га зеленої маси порівняно з оранкою без лущення. Якщо попередні культури збирають на зеле­ний корм загінками, у той самий день звільнену площу необхідно злущити, а зорати поле можна після завершення збирання культур на цій площі. Таку технологію обробітку ґрунту застосовують при внесенні гною. Якщо цього правила не дотримуватись, то ґрунт пе­ресохне і погіршиться якість обробітку.

Для обробітку ґрунту під проміжні культури використовують дис­кові і лемішні лущильники, плоскорізи в агрегаті з голчастою боро­ною, чизель-культиватори і рідше фрези як малопродуктивні. Ґрунт, зораний плугом або розпущений іншими знаряддями, за по­треби в той самий день слід додатково обробити культиваторами з боронами, а перед сівбою дрібнонасінних культур — застосовувати ще й кільчасто-шпорові або кільчасто-зубчасті котки.

У зоні достатнього зволоження обробіток ґрунту під післяжнивні культури менш утруднений, оскільки немає небезпеки пересихання ґрунту при використанні тих чи інших знарядь. На легких ґрунтах його можна проводити дисковими боронами на глибину 10 - 12 см, а на дерново-підзолистих в’язких під післяжнивні посіви ефективні­шою є оранка. У зоні нестійкого зволоження і в роки з сухим і спеко- тним літом в інших зонах післяжнивні культури відразу після зби­рання основної культури за нестачі ґрунтової вологи можуть і не висіватись. Проте і в цих випадках звільнене поле має бути негайно оброблене дисковими знаряддями і, якщо невдовзі випадуть опади, воно може бути засіяне післяжнивною культурою. Якщо дощів вліт­ку не буде і ґрунт тривалий час залишиться пересохлим, то в цьому полі в подальшому застосовують поліпшений зяблевий обробіток ґрунту під посів ярих культур.

Доведено, що під післяжнивні культури якість обробітку ґрунту має більше значення, ніж його глибина. Оскільки такі культури ви­сівають негайно після збирання основної культури, то верхній шар ґрунту має бути добре розпушеним, а нижній — мати ущільнений прошарок як ложе для насіння. Тому значно кращі результати при вирощуванні післяжнивних культур дає пряма сівба безпосередньо після збирання основної культури стерньовими сівалками, в якій поєднують такі заходи, як культивацію, сівбу, внесення добрив і кот­кування. Це дає змогу скористатись тіньовою спілістю ґрунту, знач­но скоротити строки допосівного обробітку ґрунту, краще використа­ти теплі і сонячні дні для розвитку культур, знизити вартість виро­щеної продукції. У південних районах, де землі родючі та багато тепла і світла, вирощування проміжних культур часто стримується сухістю ґрунту. Цей недолік усувають зрошенням, яке проводять перед основним обробітком ґрунту під проміжні культури. За вели­кої стерні або значної забур’яненості поля проводять оранку з попе­реднім лущенням, в усіх інших випадках — поверхневий чи мілкий обробіток розпушувальними знаряддями.

У Поліссі як післяжнивну культуру на сидерати на дерново- підзолистих і піщаних ґрунтах використовують люпин, який від збирання основної культури до настання осінніх заморозків встигає сформувати значну надземну масу, зорювання якої поліпшує пожив­ний режим цих бідних ґрунтів.

До сівби люпину поле лущать лемішними чи дисковими знаряд­дями на 10 - 12 см, після цього ґрунт розробляють культиваторами з боронами на глибину загортання насіння. Після сівби посів прико­чують кільчасто-шпоровими або кільчасто-зубчастими котками.

До проміжних відносять також підзимній посів озимих культур на зелений корм. Обробіток ґрунту під такі посіви викладено в п. 4.4.2 «Система обробітку ґрунту під озимі культури».