3. Система допосівного весняного обробітку ґрунту під ярі культури

Система допосівного весняного обробітку ґрунту під ярі культу­ри — це сукупність взаємопов’язаних заходів обробітку, які застосо­вують з ранньої весни (з першого дня весняно-польових робіт) до сівби чи садіння сільськогосподарських культур. Головна мета сис­теми допосівного обробітку — створити посівний шар ґрунту, що за­безпечить сприятливі умови для дружнього проростання насіння (чи відновлення утраченої кореневої системи розсадних культур), а також для подальшого росту рослин. Для цього ставлять такі за­вдання: зменшити випаровування води, накопиченої за осінньо- зимовий період; створити оптимальні умови будови ґрунту для най­кращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів, за рахунок чого посилити інтенсивність мікробіологічних процесів у ґрунті для більшого накопичення поживних речовин у доступних для рослин формах; знищити вегетуючі бур’яни, створити умови для очищення поля від насіння бур’янів, сходи яких знищуються наступ­ними обробітками; запобігти прояву ерозії; загорнути у ґрунт добри­ва, засоби хімічної меліорації чи пестициди; створити умови для якісної сівби на задану глибину, щоб покласти насіння на вирівня­не вологе ущільнене ложе та загорнути його розпушеним дрібно- грудкуватим ґрунтом, який забезпечить кращий доступ води, тепла, повітря і відповідно високу польову схожість насіння; створити умо­ви для якісного догляду за посівами і збирання врожаю.У переважній більшості регіонів України система допосівного об­робітку ґрунту включає два етапи: ранньовесняне вирівнювання та розпушування ґрунту на всій зяблевій площі; передпосівний обробі­ток, який здійснюють диференційовано залежно від вимог вирощу­ваної культури і стану ґрунту.

1. Ранньовесняне вирівнювання і розпушування ґрунту (закриття вологи)

Після зяблевого обробітку до весни ґрунт накопичує максимальні запаси води, які слід зберегти для вирощування ярих культур. Пер­шим і важливим заходом у системі допосівного обробітку ґрунту є ранньовесняне вирівнювання його поверхні з метою збереження в ньому осінньо-зимових запасів води за допомогою пухкого мульчую­чого захисного верхнього шару ґрунту, який зменшує втрати вологи і забезпечує надходження повітря у ґрунт. Цей захід дає позитивні результати лише тоді, коли його здійснюють своєчасно і високоякіс­но. За наявності на поверхні поля гребенів або грудок його треба проводити тоді, коли самий верхній шар добре розпушуватиметься, кришитиметься і не прилипатиме до ґрунтообробних знарядь. За сонячної погоди, щойно почнеться посіріння верхівок грудок і гре­бенів, необхідно здійснювати ранньовесняне вирівнювання і розпу­шування поверхні поля. Часто в цей період року бувають тумани, а за таких умов посіріння гребенів не настає. Висока якість раннього весняного обробітку забезпечується тоді, коли верхній шар ґрунту стає спілішим лише на певну глибину (3 — 5 см) обробітку, а нижні глибші шари його при цьому залишаються ще перезволоженими, а іноді ще й нерозмерзлі.

За якісного ранньовесняного розпушування в обробленому шарі має бути не більш як 20 % часточок діаметром 20 мм, а діаметром 50 мм — 2 % від його маси. Вирівнювання і розпушування ґрунту проводять вибірково, в міру підсихання ґрунту. Не всі поля одночасно стають готовими до цього першого весняного заходу обробітку ґрунту. Раніше дозріває ґрунт на південних схилах і пагорбах, а пізніше — на північних схилах і у низинах, на вирівняному зябу восени і на ді­лянках з близьким заляганням підґрунтових вод, Раніше дозрівають ґрунти легкого гранулометричного складу, а пізніше — важкого.

Під час вирівнювання і розпушування ґрунту зменшується пло­ща випаровування, а утворений на поверхні ґрунту дрібногрудочку- ватий шар 3 — 5 см завтовшки призупиняє або значно зменшує над­ходження води по капілярах до його поверхні. Адже за сухої і вітря­ної погоди втрати води з поверхні поля, непокритого таким мульчу­ючим шаром ґрунту, можуть становити до 80 — 100 т/га за добу. Крім того, верхній розпушений шар ґрунту краще пропускає повітря і добре прогрівається. Це створює сприятливі умови для проростання на­сіння бур’янів, сходи або проростки яких знищуються під час наступ­ного передпосівного обробітку. В розпушеному і вирівняному ґрунті підвищується життєдіяльність мікроорганізмів, які накопичують у ґрунті доступні рослинам поживні речовини. Практика і виробни­чий досвід засвідчують, що у разі затримки з цією роботою не тільки непродуктивно втрачається вода з ґрунту, а й погіршується якість розпушування, як і наступного передпосівного обробітку. Проте не слід починати весняний обробіток надмірно вологого верхнього ша­ру ґрунту, бо у такому стані ґрунт недостатньо розпушується і не кришиться, відбувається його замазування, що при підсиханні при­зводить до утворення щільної кірки, яку важко знищити.

Досить важливо для ранньовесняного вирівнювання і розпушу­вання верхнього шару ріллі правильно вибрати знаряддя обробіт­ку — борони чи шлейфи. Всі вони агрегатуються до зчіпок з таким розрахунком, щоб повністю використати тягову силу трактора за найменшого тиску на ґрунт. Як правило, для цього слід застосову­вати гусеничні трактори з тиском на ґрунт до 0,1 МПа (при цьому не утворюються глибокі колії), а колісні — лише з поширювачами, щоб менше ущільнювали ґрунт, або слідом за колесом монтують долото­подібні лапи. Вибір знарядь для ранньовесняного обробітку ґрунту залежить від вирівняності, щільності і вологості поверхневого шару.

На слабоущільнених структурних і легких за гранулометричним складом ґрунтах перше весняне розпушування і вирівнювання про­водять легкими боронами або шлейфами, а на важких і запливаю­чих ґрунтах використовують важкі борони. Кількість слідів проходу борін залежить від стану поверхні і щільності ґрунту. На відносно розпушеному і вирівняному зябу можна обмежитись боронуванням в один слід, а на ущільненому і гребенистому полі боронують в два сліди. Інколи для цього борони за зчіпкою розміщують у два ряди: перший — важкі, другий — середні чи легкі. На ґрунтах середньої твердості перший ряд агрегату комплектують із середніх борін, дру­гий — з посівних. Зазвичай, таке боронування краще, ніж проведе­не одним рядом борін в один слід, проте воно менш ефективне за боронування, яке проводилось одним рядом борін, але за два окремі проходи з незначним розривом у часі. Це пояснюється тим, що під­няті на поверхню першим проходом борін вологі часточки ґрунту, які втратили капілярний зв’язок із вологими шарами після невели­кого розриву у часі (навіть менше години), підсихають, набувають фізичної спілості і добре кришаться при другому проході агрегату.

Якісніше розпушується ґрунт, якщо під час роботи боронами їх час від часу очищати від рослинних решток. Якщо цього не дотри­муватись, то глибина обробітку стає нерівномірною, а на поверхні поля утворюються наволоки ґрунту, що зумовлює утворення тріщин.

Високоякісним боронування буде тоді, коли лінія тяги повідків важ­ких і середніх борін буде спрямована до горизонту під кутом

14. — 18°. За цієї умови забезпечується рівномірне заглиблення у ґрунт зубів і плавний рух борін. Якщо борони другого ряду приєд­нані повідками до кронштейнів, установлених на брусі зчіпки, тоді кут спрямування лінії тяги до горизонту має становити 10 — 14°. Водночас використання одних борін не забезпечує необхідної якості вирівнювання і розпушування верхнього шару ґрунту. Найкращих результатів ранньовесняного вирівнювання і розпушування ґрунту за один прохід досягають за одночасного застосування борін і шлейфів в одному агрегаті або за роздільних проходів цих знарядь, оскільки борони добре розпушують, проте недостатньо вирівнюють ґрунт, а шлейфи добре вирівнюють ріллю, але гірше розпушують поверхню ґрунту. Та й глибина розпушуваного шлейфом ґрунту бу­де неоднаковою і зокрема там, де були гребені, вона завжди менша. Ось чому одночасно з боронами агрегат комплектують із шлейфами.

Порядок розміщення знарядь в агрегаті визначається станом по­верхні ґрунту. Якщо рілля має незначну гребенястість і не дуже ущільнену поверхню, то в першому ряду йдуть шлейфи, а в другому борони; при запливанні і переущільненні поверхні — навпаки. Піс­ля лише шлейфування поле недоцільно залишати не заборонова­ним, оскільки за нерівномірної глибини розпушуваного шару на площі колишніх гребенів з відкритої поверхні посилюється капіля­рний рух вологи, яка швидко випаровується і на поверхні ґрунту через один—два дні утворюються тріщини, що значно погіршить якість наступної підготовки ґрунту до сівби.

Перший ранньовесняний обробіток ґрунту незалежно від знарядь проводять по діагоналі до напрямку оранки і агрегат рухається чов­никовим способом, що забезпечує якісне розпушування і вирівню­вання поверхні ріллі. По бриластій ріллі у Степу використовують го­лчасту борону БІГ-3А чи пружинні БП-8 борони. Голчасті борони ви­користовують і на полях, оброблених з осені безполицевими знаряд­дями. При цьому робочі органи встановлюють в режим найінтенсив- нішого розпушування — диски в активне положення, а батареї — під кутом атаки 12 — 16°. За такого обробітку поверхня добре вирівнюєть­ся і подрібнюється, стерня загортається, а мульчуючий шар забезпе­чує збереження вологи. Крім зазначеного, у районах поширення віт­рової ерозії перший ранньовесняний обробіток зябу проводять у па­рових полях штанговими і плоскорізними культиваторами.

У посушливих районах або якщо ґрунт весною надмірно розпу­шений, що часто буває на добре оструктурених і легких за грануло­метричним складом ґрунтах, після посушливої осені чи безсніжної і морозної зими крім боронування і шлейфування додатково прово­дять коткування поля кільчасто-шпоровими або кільчасто-зуб­частими (але не гладенькими) котками в агрегаті із зубовими боро­нами ЗБП-0,6, що поліпшує вирівняність поверхні, збільшує рівно­мірність твердості ріллі. В деяких районах Полісся за достатнього зволоження на малооструктурених дерново-підзолистих ґрунтах, здатних дуже ущільнюватись і запливати, за умови тривалої і холо­дної весни замість ранньовесняного боронування здійснюють роз­пушування дисковими боронами або культиваторами зі стрілчасти­ми лапами з одночасним боронуванням. У районах достатнього зво­ложення Лісостепу на сильнозапливаючих і ущільнених ґрунтах пе­ред шлейфуванням ґрунт обробляють культиваторами з одночасним боронуванням, а за посушливих умов слідом за шлейфуванням поле коткують кільчасто-шпоровим котком в агрегаті з райборінками.

Однак раннє весняне розпушування зябу не завжди і не скрізь дає позитивні результати. При напівпаровому зяблевому обробітку, коли ґрунт вирівнюється ще з осені і після зими вийшов розпуше­ним, відразу слід приступати до передпосівного обробітку ґрунту під ранні ярі культури. Проте під кукурудзу, а також під інші пізні культури боронування такого зябу обов’язкове. Якщо ж при цьому боронування зябу провести на тиждень пізніше оптимального стро­ку, то, за даними Інституту цукрових буряків УААН, можна недо­брати значну (до 41 ц/га) частину врожаю.

Можливість виключення боронування і шлейфування із системі весняного обробітку ґрунту встановлено дослідами Кримського ДАУ на чорноземах південних, які за зиму не ущільнюються. Вологість ґрунту без боронування і з боронуванням на час першої культивації по всіх фонах зяблевого обробітку була практично однаково. Аналогі­чні дані отримані в дослідженнях Інституту зернового господарства УААН, Ерастівської і Кіровоградської дослідних станцій і на піщаних ґрунтах Полісся. Тому за цих умов при першій же можливості доці­льно безпосередньо приступити до передпосівного обробітку ґрунту.