2. Зяблевий обробіток після просапних культур

Зяблевий обробіток ґрунту після просапних культур має свої особ­ливості. Це пов’язано з тим, що просапні культури (цукрові і кормо­ві буряки, кукурудза, соняшник, картопля, багато овочевих культур) мають тривалий вегетаційний період, поле звільняється від них значно пізніше, тому на таких полях обмежена можливість підготов­ки ґрунту з осені під наступні ярі культури. Крім того, просапні культури вирощують із широкими міжряддями і внаслідок система­тичного ретельного догляду (розпушування міжрядь в період веге­тації) поле очищається від бур’янів. Різні вирощувані просапні культури неоднаково впливають на фізичні показники ґрунту. Так, якщо після збирання корене- і бульбоплодів ґрунт залишається част­ково розпушеним, то під час збирання кукурудзи, соняшнику, сої, сорго та інших він, навпаки, ущільнюється комбайнами і транспорт­ними засобами. Тому під час визначення системи зяблевого обробіт­ку ґрунту після збирання просапних культур беруть до уваги сту­пінь ущільненості орного шару і вміст у ньому вологи, наявність пі­слязбиральних решток, строки і способи збирання попередника, за­бур’яненість поля, гранулометричний склад і вибирають найопти- мальніший спосіб основного обробітку ґрунту.

Найчастіше слідом за збиранням картоплі, буряків і моркви про­водять один із заходів основного обробітку ґрунту (оранку, безполице- ве розпушування чи дискування). Якщо після збирання буряків і картоплі є глибокі колії, утворені транспортними засобами під час вивезення врожаю, то їх слід заорати чи вирівняти важкою дисковою бороною, а всю площу виорати на потрібну для наступних культур глибину плугом чи розпушити плоскорізами На чистих від бур’янів полях при цьому можна обмежитись навіть обробітком важкою дис­ковою бороною. Проте, за даними Інституту землеробства УААН, в умовах Полісся у разі заміни оранки на глибину 20 — 22 см після кар­топлі дискуванням на глибину 10 — 12 см урожайність вівса зменшу­валась на 3,8 ц/га, зерна люпину — на 0,9, насіння льону — на 1,4, а льоноволокна — на 1,5 ц/га. Якщо ґрунт під ці культури восени не обробляли, а обмежувались культивацією навесні, то зниження вро­жаю становило відповідно 4,0; 1,2; 1,8 і 1,5 ц/га. За мілкого основного обробітку важкосуглинкових ґрунтів під ярі зернові з підсівом до них багаторічних бобових трав останні можуть повністю випадати.

У дослідах Уманського ДАУ врожайність ячменю після основного обробітку кукурудзяного поля дисковою бороною була на 4,7 ц/га нижча, ніж після оранки, а у Харківському ДАУ найвищий урожай ячменю зібрали після цукрових буряків на полі за осіннього плос- корізного обробітку на глибину 20 — 22 см. У Поліссі після картоплі і буряків замість оранки під ячмінь можна застосувати дискування на глибину 12 — 14 см. Слідом за збиранням кукурудзи, соняшнику і сорго для якісного подрібнення рослинних решток перед основним обробітком поле доцільно злущити важкою дисковою бороною, що поліпшить якість оранки. Для оранки бажано застосовувати дво­ярусні плуги, які краще загортають у ґрунт рослинні рештки, ніж плуги загального призначення. Проте й останні добре загортають рештки за умови, якщо ширина захвату передплужника дорівнює ширині захвату основного корпусу. За наявності на полях пирію в умовах з тривалою і теплою осінню після ранніх строків збирання просапних культур доцільно провести дискування на глибину 10 - 12 см з метою ретельного подрібнення кореневищ, а з появою нових їх ростків — глибоку культурну оранку.

Після культур, які пізно збирають, оранку проводять за першої можливості, не чекаючи проростання бур’янів після лущення. При цьому поле повинне входити у зиму у гребенистому стані, оскільки вирівнювання зябу, піднятого у пізні строки, призводить до недобо­ру врожаю та посилює водну ерозію. Слід пам’ятати, що найпізні­ший зяб створює кращі умови для накопичення і зберігання вологи, ніж веснооранка. Проте в умовах вітрової ерозії поля після соняш­нику краще з осені не обробляти, а залишити під ранній пар.