2. Родючість ґрунту і створення оптимальних умов життя рослин

1. Поняття про родючість та окультурення ґрунту

Земля, або ґрунт, як основний засіб виробництва в сільському гос­подарстві має дуже важливу унікальну здатність забезпечувати рос­лини земними факторами життя (поживними речовинами, водою, повітрям), а також сприяти забезпеченню факторами з інших приро­дних сфер. Така здатність зумовлюється багатьма властивостями ґрунту і має узагальнену назву — родючість. Усі ці властивості роз­різняють як елементи та умови родючості. До елементів відносять земні фактори життя рослин — воду, поживні речовини й ґрунтове повітря, а до умов — фізичні, фізико-хімічні та біологічні властивості ґрунту, реакцію ґрунтового середовища, фітосанітарний стан тощо.

Сукупність властивостей ґрунту, що зумовлюють його родючість, створюється як природними чинниками (складом і особливостями ґрунтоутворювальних порід, кліматом, наслідками життєдіяльності флори і фауни тощо), так і землеробськими заходами впливу на ґрунт у процесі його використання для вирощування сільськогоспо­дарських культур. У зв’язку з цим розрізняють природну (потен­ційну) родючість, що створюється взаємодією природних чинників (факторів у ґрунтознавстві) без втручання людини, і штучну родю­чість, яка створюється під впливом антропогенних чинників (госпо­дарської діяльності людей) у процесі використання ґрунту.

У результаті поєднання природної й штучної родючостей створю­ється ефективна (економічна) родючість, якою і зумовлюється вели­чина та якість урожаю вирощуваних сільськогосподарських культур. Ця родючість значною мірою залежить від комплексу організаційних, агротехнічних, меліоративних та інших заходів, які застосовують у зе­млеробстві для підвищення її рівня порівняно з природною.

Поліпшення природних властивостей ґрунту і його середовища за допомогою всього комплексу заходів, які застосовують у земле­робстві з метою підвищення родючості ґрунту, називають його окуль­туренням. Отже, окультурений родючий ґрунт повинен мати кра­щі, ніж у природному стані до окультурення, властивості й відпові­дати таким вимогам:

• містити достатні запаси води й поживних речовин, бути здат­ним акумулювати й утримувати їх у достатніх кількостях, оберігаю­чи від непродуктивних втрат, і одночасно легко віддавати рослинам для живлення, а також забезпечувати для них оптимальні повітря­ний і тепловий режими;

• мати задовільний фітосанітарний стан, бути очищеним від бур’янів, шкідників та збудників хвороб сільськогосподарських куль­тур, мати високу біологічну активність для швидкої і достатньо по­вної нейтралізації біотоксичних забрудників ґрунтового середовища;

• завдяки своїм властивостям забезпечувати ефективне викорис­тання сучасних високопродуктивних засобів інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та високу стійкість до негативних впливів антропогенного фактора й ерозійних процесів.

Окультурення ґрунту має забезпечувати підвищення його ефек­тивної родючості і відповідно врожайності вирощуваних на ньому культурних рослин завдяки поліпшенню всіх агрономічно цінних його властивостей — показників родючості.