Функціональні проби

І. Найчастіше застосовуються в педіатричній практиці функціональні проби за Н.А.Шалковим з дозованим навантаженням. Дихальні проби (Штанге) важко провести у дітей до 5–6 р. і лікар не може бути впевнений в достовірності проведеної проби. Функціональні проби дозволяють визначити стан серцево-судинної системи (у спортсменів в тому числі) і об’єктивно встановити І ступінь хронічної серцево-судинної недостатності.

Дитина лежить чи сидить у стані спокою. Вимірюють АТ, пульс і частоту дихання за одну хвилину. Навантаження підбирають залежно від стану дитини та її фізичної підготовки. Усі вимірювання повторюють через 3 – 5 – 10 хв. після навантаження. При задовільній функції серцево-судинної системи усі визначені показники повертаються до вихідних через 3-5 хв.

Номер проби	Характер фізичного навантаження	Категорії обстежуваних
1, 2, 3 4, 5, 6 7 8	Перехід із горизонтального у сидяче положення 3 або 5, або 10 разів 5-10-20 глибоких присідань протягом 10-20-30 секунд або піднімання на 10-20-30 сходинок Навантаження тренувального характеру (біг, велосипед, плавання) Навантаження спортивного характеру	Дітям, що перебувають на ліжковому режимі Дітям, що перебувають на загальному лікарняному режимі або для уточнення ССН І Здоровим дітям, які займаються фізкультурою Здоровим дітям, які займаються спортом

ІІ. Для клінічно здорових дітей, з метою визначення толерантності фізичного навантаження застосовують тест Руф’є. Збільшення тесту Руф’є є також ознакою надмірних тренувань і перевтоми.

1. Після 5-хвилинного відпочинку в положенні сидячи дитині вимірюють частоту пульсу (Р1) за 15 секунд.

2. Дитина виконує 30 глибоких присідань, виводячи руки вперед, за 45 секунд.

3. Після цього дитина сідає і їй вимірюють пульс за перші 15 секунд (Р2) і останні 15 секунд 1-ої хвилини відпочинку (Р3).

Тепер необхідно обчислити індекс Руф’є.

ІР = 4 (Р1 + Р2 + Р3) – 200 / 10

Якщо: ІР < 0 – навантаження переносяться прекрасно;

ІР < 3 – висока здатність переносити навантаження;

ІР 3 – 5 – добра здатність переносити фізичні навантаження;

ІР 6 – 10 – задовільна;

ІР 11 – 15 – слабка;

ІР > 15 – незадовільна.

Тема 12. Правила аускультації серця у дітей. Тони серця. Основні клінічні ознаки ураження серцево-судинної системи у дітей (ціаноз, брадикардія, тахікардія, ін.). Семіотика природжених і набутих захворювань серця і судин у дітей. Особливості ЕКГ і ФКГ у здорових дітей різного віку. Ехокардіографія.

АУСКУЛЬТАЦІЯ СЕРЦЯ

Вислуховування серця є найбільш важливим методом об’єктивного обстеження дитини. Аускультацію слід проводити в положенні дитини на спині, на лівому боці, стоячи і після фізичного навантаження (якщо дозволяє стан дитини). Вислуховувати тони серця краще у вертикальному положенні дитини, тоді як шуми стають більш виразними при горизонтальному положенні пацієнта. Внаслідок меншої товщини кістково-м’язевого і підшкірно-жирового шару (ізоляційний шар, який поглинає звуки серця) у дітей може вислуховуватись ІІІ тон, акцент і розщеплення ІІ тону над легеневою артерією і функціональні чи акцидентальні шуми серця.

Аускультацію необхідно проводити над вією поверхнею серця, а іноді і в міжлопатковій ділянці чи на шиї. В залежності від близькості розташування клапанів, які приймають участь в утворенні тонів чи шумів серця і їх проекції на передню грудну стінку виділено класичні точки аускультації серця, де звукові феномени прослуховуються найкраще:

1. Двостулковий (мітральний) клапан – на верхівці серця або в 5 точці.

2. Аортальний клапан – у ІІ міжребер’ї справа від грудини.

3. Клапан легеневої артерії - у ІІ міжребер’ї зліва від грудини.

4. Тристулковий клапан – біля правого краю грудини або в місці прикріплення мечевидного відростка до грудини.

5. Точка Боткіна – Ерба – ІV міжребер’я зліва від грудини.

При аускультації серця необхідно завжди визначати частоту і регулярність (правильний ритм) серцевих скорочень; інтенсивність і якість серцевих тонів, особливо ІІ серцевого тону; визначити додатковий клік викиду, середньосистолічний клік, клік відкриття мітрального клапана, встановити наявність серцевих шумів.