Тема 7. Сприймання музики як комунікативний процес.

Сприймання художнього твору як комунікативний процес. Задачі, на вирішення яких спрямована комунікативна сторона мистецтва. Взаємозв᾽язок змістовної (моделюючої) та комунікативної сторони музичної мови. Засоби музичної виразності, які допомагають адекватно сприймати зміст музичного твору. Інерція сприймання, її значення в організації процесу сприймання музики.

Тема 8. Психологічні особливості слухання музики на уроці

Слухання музики як один з видів діяльності дітей на уроці. Музичний образ, його сприймання. Проблема адекватності сприймання художнього твору. Організація процесу сприймання, створення відповідних установок у учнів. Орієнтація на емоційно-логічне осягнення змісту музичного твору. Об᾽єктивні та суб᾽єктивні фактори, які зумовлюють характер сприймання. Соціальні функції музики. Формування у учнів музичних потреб та музичного інтересу.

Вимоги до організації індивідуальної роботи із студентами з дисципліни «Психолого-педагогічні основи музичного сприймання»

Головна мета проведення індивідуальних занять з студентами – надання їм методичної допомоги під час написання рефератів або опанування змісту тих або інших тем дисципліни, яка вивчається, а також допомога у організації самостійної роботи. Відповідно треба виділити три основних напрямки , аспекти роботи викладача:

1)Робота, спрямована на розʼяснення окремих положень теми, спірних або малозрозумілих тез, термінів тощо. При цьому доцільно застосовувати такі методи, як монологічне пояснення, евристична бесіда, вирішення студентом запропонованих викладачем задач, які ілюструють матеріал, що вивчається.

2) Конкретні поради студенту, які стосуються методики пошуку інформації у бібліотеках, в інтернеті. Особливий акцент треба зробити на вмінні працювати з бібліотечним каталогом та на необхідності вдосконалювати навички роботи з комп’ютером, використовувати величезний інформаційний потенціал всесвітньої мережі.

3)Методичні рекомендації, що відносяться до організації роботи з написання рефератів. Викладач має допомогти студенту в цій роботі на всіх етапах її виконання, а саме: розʼяснення теми, оформлення основного напрямку пошуку, написання плану роботи з подальшою можливою його корекцією, орієнтація на ті або інші джерела інформації, стратегія пошуку інформації, спільний аналіз вже написаного, структурування готового матеріалу у відповідності як до існуючих стандартів написання подібних робіт, так і до внутрішньої логіки наукового пошуку, який здійснюється в процесі написання реферату. Працюючи із студентом над написанням реферату, викладач здійснює також функцію загального планування, визначаючи приблизний обсяг роботи, яку треба зробити до наступної зустрічі, і конкретні строки її виконання.

Однією з можливих форм організації роботи студентів є обʼєднання їх у малі групи (3-5 студентів у групі) з постановкою загального для них завдання. Бригадна робота, яка характеризується взаємозалежністю членів групи, стимулює підвищення відповідальності, дисциплінує кожного з учасників процесу, припустимо, колективного пошуку інформації для написання реферату. Викладач в такому разі, проводячи індивідуальну роботу, зустрічається не з кожним із студентів окремо, а з усією бригадою, що дозволяє організувати колективне обговорення проблеми, можливо, навіть у формі дискусії. Відомо, що правильно організована робота у малій групі (за умови, що добре налагоджена внутрішньогрупова взаємодія) підвищує інтелектуальну активність її членів, тому запропонована форма роботи повинна позитивно вплинути на процес засвоєння матеріалу курсу.

Одним з напрямків індивідуальної роботи з студентами є контроль за створенням індивідуальних планів діагностики та розвитку музичних здібностей у дітей на уроці музики. Викладач ставить перед кожним із студентів задачу розробити такий план, конкретизуючи параметри, якими може характеризуватись дидактична ситуація: вікова категорія учнів (учні початкових класів, учні середнього або старшого шкільного віку), тема уроку, музичний матеріал, який пропонується для слухання та розучування, тип уроку та інше. Студент мусить знайти адекватні заданим умовам прийоми й методи роботи, які б дозволили вияснити рівень розвитку музичних здібностей окремих учнів та загальний, середній рівень підготовленості класу до вирішення конкретної музично-дидактичної задачі. Інший варіант роботи: викладач пропонує студенту створити індивідуальну карту розвитку музичних здібностей учня, яка має включати базову характеристику структури музичних здібностей дитини і напрями їх подальшого вдосконалення. При цьому студенту необхідно вказати, яким чином має здійснюватись діагностика, і знайти відповідні способи підвищення рівня музичності школяра.

Вимоги до самостійної роботи студентів під час вивчення курсу «Психолого-педагогічні основи музичного сприймання»

Однією з характерних тенденцій розвитку сучасної вищої школи є значне підвищення ролі самостійної роботи студентів під час навчання у вищому навчальному закладі. Години, відведені навчальним планом для такої роботи, мають бути використані як для більш детального вивчення питань, що попередньо розглядались в аудиторії, так і для цілковито самостійного опрацювання окремих тем. Слід зауважити, що ефективною така діяльність студента може бути тільки тоді, коли у нього вже є відповідні організаційні та інтелектуальні навички і вже сформована достатня внутрішня мотивація. Зовнішня регламентація й контроль не можуть забезпечити бажаної результативності вказаного процесу, адже не існує адекватних засобів перевірити навіть кількість годин, які витратив студент, самостійно опановуючи навчальний матеріал. Ще складніше, якщо можливо взагалі, виявити, яким саме чином добувались знання, якою пошуковою стратегією користувався студент. Оцінити самостійну роботу студента викладач може тільки опосередковано, аналізуючи його академічну успішність. Тому, з одного боку, слід максимально сприяти формуванню у студента відповідної внутрішньої мотивації, а з іншого – шукати такі організаційні форми, за яких зʼявляється можливість контролювати якість самостійної роботи не тільки на заключному етапі, але й на проміжних стадіях (це можливо, наприклад, при написанні реферату або наукової статті).

Форми самостійної роботи:

1)Самостійне опрацювання тем, які пропонуються викладачем.

2)Поглиблене вивчення тем, які розглядалися під час лекційних занять.

3)Написання рефератів на запропоновані теми.

4)Розробка орієнтовної індивідуальної програми роботи із школярами під час майбутньої педагогічної практики в школі, в якій має бути врахований психолого-педагогічний аспект діяльності вчителя на уроці музики.

Теми, які підлягають самостійному вивченню, можуть мати або історично-оглядовий характер, або бути такими, які не потребують глибокого аналізу (не принципово новими за змістом), або конкретизувати (з орієнтацією на музичну діяльність людини) знання, які вже отримані студентом під час вивчення курсу загальної психології.

Навички та вміння, які формуються або закріплюються під час самостійної роботи:

1. Вміння користуватися бібліотечним каталогом.

2. Вміння здійснювати пошук необхідної інформації в мережі (в інтернеті).

3. Вміння виділяти релевантну інформацію і відсіювати другорядну інформацію (або таку, яка взагалі не стосується теми, що вивчається чи питання, яке розглядається).

4. Вміння аналізувати отриману в знайдених документах інформацію на предмет співпадінь або неспівпадінь трактовок, пояснень, формулювань тощо. Бажано, аби студент при цьому зміг дати відповідну оцінку таким фактам (істотність протиріч або просто відмінні формулювання), внутрішні витоки протиріч (відношення до різних наукових парадигм, внутрішні протиріччя недостатньо розробленої проблеми в рамках однієї наукової школи тощо), відповідність отриманої інформації тій, яка була раніше отримана під час навчання).

5. Вміння логічно обʼєднувати та структурувати інформацію.

Індивідуально-особистісні якості, які розвиває самостійна робота:

1)Ініціативність.

2)Допитливість.

3)Самостійність.

4)Відповідальне ставлення до справи.

5) Самодисципліна, вміння організувати свою роботу.

6)Критичність сприйняття інформації.

Вимоги до практичних робот з дисципліни «Психолого- педагогічні основи музичного сприймання»

Під час проведення практичних занять особливу увагу слід звертати на створення педагогічних умов, найсприятливіших для актуалізації тих теоретичних знань з музичної психології, які вже відомі студенту. Адже окремі теоретичні положення, навіть якщо вони добре засвоєні, ще не можуть істотно впливати на рівень професійної компетенції, доки не увійдуть у структуру відповідної діяльності. Тільки тоді, коли студент навчиться застосовувати теоретичні знання на практиці, відбудеться їх включення у тезаурус. Викладач має усвідомлювати, в яких типових дидактичних ситуаціях і з якою метою слід спиратися на ті або інші теоретичні знання. Згідно з цим можна виділити такі задачі, які вирішуються в процесі проведення практичних занять:

1. Уточнення окремих теоретичних понять, більш глибоке усвідомлення їх змісту. Адже на практиці можна застосовувати тільки ті знання, які є по-справжньому зрозумілими для субʼєкта; навіть завчене напамʼять визначення не допоможе у вирішенні конкретної задачі, якщо це абсолютно точне за формою відтворення є чисто механічним, і студент не розуміє або недостатньо глибоко розуміє смисл того, про що він каже. Тому доцільно вимагати під час занять змінювати формулювання термінів, визначень, тих або інших положень, памʼятаючи, що така процедура можлива тільки за умови розуміння того, про що людина веде мову. До того ж, подібні завдання розширюють активний лексикон студента та привчають його грамотно формулювати власні думки. Таким чином, крім дуже важливої задачі закріплення і більш глибокого осягнення окремих понять вирішується й інша, не менш важлива задача – підвищення рівня культури мовлення, що є дуже важливим для майбутнього вчителя.

2. Формування вміння застосувати окремі теоретичні знання в типовій дидактичній ситуації. Студент мусить зрозуміти, що ті знання, які він отримує, мають ще й практичну цінність і можуть допомогти йому в майбутній професійній діяльності. Це, крім іншого, ще й підвищить мотивацію навчання, зробить процес отримання нових знань більш свідомим і активним.

3.Систематизація раніше отриманих знань та їх ранжирування.

4. Актуалізація міжпредметних звʼязків (музична психологія – загальна психологія – вікова та педагогічна психологія – методика музичного виховання – дидактика).

5.Розвиток здібності мислити логічно й послідовно, формування вміння аргументувати свої твердження й відстоювати їх у суперечках та дискусіях (цьому сприяє в значній мірі грамотно побудований діалог між викладачем та студентом або полілог між студентами, який направляється викладачем).

6.Збагачення лексикону студента, виправлення окремих недоліків мови, підвищення загальної культури мовлення, формування здатності вільно володіти спеціальною термінологією.

7.Підвищення рівня культури спілкування, розвиток вміння коректно відстоювати свої думки.

8.Розвиток самосвідомості студента. Практичні заняття з дисципліни мають допомогти йому зрозуміти, до якої міри педагог-музикант може впливати на рівень розвитку здібностей школярів, яку важливу роль він відіграє у формуванні їх світогляду. Це, безумовно, має сприяти усвідомленню значущості обраної професії, додатково стимулювати бажання після випуску з навчального закладу працювати в школі.

Нижче пропонується перелік тем практичних занять, надається список основних літературних джерел, якими можна користуватися в процесі підготовки до них, а також вказані питання, на які має відповісти студент, перевіряючи ступінь засвоєння матеріалу. Для кожного з занять визначено моменти, на які слід звернути особливу увагу з метою вирішення задачі орієнтації курсу на майбутню практичну роботу в школі. Окремо вказуються теми, призначені для самостійного опрацювання, й питання для самоконтролю.

Діагностика рівня розвитку та умови формування музичних здібностей

Питання для самоконтролю

1.Що таке здібність. Взаємозв’язок понять «здібність» та «діяльність».

2.Соціогенетиччні та біогенетичні концепції формування здібностей.

3.Що таке музичні здібності.

4.Музикальність та музична обдарованість.

5.Врахування механізму психологічної компенсації при плануванні педагогічних впливів, спрямованих на розвиток особистості.

6.Значення діагностики рівня розвитку музикальності для ефективності педагогічної роботи.

7.Стисла характеристика основних музичних здібностей.

8.Визначити поняття «відчуття».

9.Визначити поняття «сприймання».

10.Педагогічні умови формування музикальності.

11.Основні педагогічні принципи формування та розвитку музичних здібностей.

Під час проведення цього заняття особливу увагу слід звернути на взаємозвʼязок з тим матеріалом, що вже вивчався у курсі загальної психології, і конкретизувати більш загальні визначення в контексті музичної психології.

Педагогічна спрямованість (орієнтація на майбутню педагогічну діяльність) проявляється у детальному розгляді таких питань :

1. Діагностика рівня розвитку окремих музичних здібностей (методи, прийоми). 2. Діагностика рівня емоційного відгуку на музику (методичні прийоми).

Для самостійного опрацювання пропонуються питання:

1.Еволюція поглядів на природу музикальності.

2. Урахування вікових особливостей школярів в процесі розвитку їх музичних здібностей.

Рекомендована література:

1.Тєплов Б.М.Психологія музикальних здібностей. – Москва, 1985.

2.Науменко С.І.Основи вікової музичної психології . – Київ,1995.

3.Загальна психологія \ під ред. проф. А В Петровського. – Москва,1977.

Формування мелодичного слуху

Питання для самоконтролю

1.Що таке темброво-звуковисотне сприймання висоти.

2.Чим відрізняється відчуття висоти у власному значенні від темброво-звуковисотного сприймання висоти.

3.Критерії, за якими проводиться діагностування наявності власне звуковисотного слуху.

4.Взаємозв’язок формування звуковисотного слуху та виховання тембрового слуху.

5.Чутливість до розрізнення висоти. Еталонна одиниця вимірювання цієї якості.

6.Фактри, які впливають на розвиток звуковисотної чутливості.

7.Що таке мелодичний слух, його формування.

8.Відчуття ладу та відчуття інтервалу як компоненти звуковисотного слуху.

9.Головні педагогічні принципи формування та розвитку звуковисотного слуху.

10.Місце, яке займає звуковисотний слух у загальній структурі музичних здібностей особистості.

Педагогічний аспект. 1)Треба зробити акцент на тому, що ця якість піддається активному розвитку.

2)Виділити та ранжирувати види діяльності, які дозволяють ефективно розвивати звуковисотний слух.

3) Вказати причини неточного інтонування.

4) Показати залежність звуковисотоної чутливості від конкретних видів роботи на уроці.

Для самостійного опрацювання пропонується питання:

Еволюція поглядів на природу звуковисотного слуху

Рекомендована література:

1.Алексеева Л. Об оценке песенной мелодии./В кн. Критика и

музыкознание. – Л., Музыка, 1976

2.Барановский П.П., Юцевич Е.Е. Звуковысотный анализ свободного мелодического строя . – К.. изд. АНУССР, 1956

3.Загальна психологія \ під ред. проф. А.В.Петровського. –

Москва, 1977.

4.Зальцман А.М. О механизме звуковысотного слуха.– Вопросы психологии, 1983, №2

5.Мазель Л.А. О мелодии. – М., Музгиз, 1962

6.Науменко С.І.Основи вікової музичної психології. – Київ, 1995.

7.Теплов Б.М. Психологія музичних здібностей. – Москва, 1985.

Особливості формування гармонічного слуху

Питання для самоконтролю

1.Ступені злиття звуків.

2.Чим відрізняється темброве сприйняття співзвуч від гармонічного.

3.Що таке співзвуччя та акорд, що є загального в цих поняттях і чим вони відрізняються один від одного.

4.Поняття про консонанс та дисонанс, критерії виявлення консонантності.

5.Загальне поняття про рівень шершавості інтервалу, акустичні основи формування психологічної моделі цієї якості співзвуччя .

6.Психологічна природа гармонічного слуху.

7.Генезис гармонічного слуху.

8.Основні педагогічні засади, на яких базується розвиток гармонічного слуху.

9. Педагогічні принципи формування та розвитку гармонічного слуху.

10.Місце гармонічного слуху у загальній структурі музичних здібностей.

Педагогічний аспект. 1) Слід акцентувати увагу на тому, що необхідно дотримуватись принципу послідовності у формуванні цієї якості (спочатку розвивається мелодичний слух, а вже потім, на його основі – гармонічний).

2) Необхідно детально розглянути фактури, які найбільше сприяють розвитку гармонічного слуху.

Для самостійного опрацювання пропонуються питання:

1. Порівняльний аналіз гармонічного та тембрового слуху.

2. Розвиток тембрового слуху у школярів.

Рекомендована література:

1.Гуляницька Н.С.Введення у сучасну гармонію. – Москва, 1984.

2.Науменко С.І.Основи вікової музичної психології. – Київ, 1995.

3.Тєплов Б.М. Психологія музичних здібностей. – Москва, 1985.

4.Шахов Г.И. Игра по слуху, чтение с листа и транспонирование в классе баяна. – М.. «Музыка», 1987.

Розвиток музикально-ритмічного відчуття. Е.Жак-Далькроз та його педагогічна система музикально-ритмічного виховання

Питання для самоконтролю

1.Поняття музичного ритму.

2.Психологічна природа музичного ритму.

3.Встановлення музикально-ритмічного відчуття.

4.Е.Жак-Далькроз та його система музикально-ритмічного виховання.

5.Що таке суб’єктивне ритмізування.

6.Уроки ритміки у школі, їх значення у процесі розвитку музикально-ритмічного відчуття.

7.Психологічні особливості сприймання темпу.

8.Сприймання часу звучання музикальної п’єси.

9.Цілісність сприймання музики.

10.Місце, яке займає музикально-ритмічне відчуття у загальній структурі музикальних здібностей.

11.Педагогічні умови формування та розвитку музикально-ритмічного відчуття.

Педагогічний аспект. 1) Необхідно акцентувати увагу студентів на тому, що існує принципова можливість поліпшувати цю здібність.

2) Вказати педагогічні умови, за яких можливий ефективний розвиток відчуття ритму.

3) Слід детально розглянути ритміку як спеціальну систему розвитку відчуття ритму.

Для самостійного опрацювання пропонується питання:

Е.Жак-Далькроз та його система музикально-ритмічного виховання (історичний огляд та основні принципи)

Рекомендована література:

1.Бондаренко Л. А. Ритмика и танец в 1-3 классах общеобразовательной школы. – К.. 1976 (на укр.)

2.Васина-Гросман В. Музыка и поэтическое слово. 1) Ритмика. — М., «Музыка», 1972

3.В.Гринер. Воспоминания (фрагменты из книги). — «Советский балет», М., №№5-6, 1972

4.Загальна психологія \ під ред. проф. А.В Петровського –

Москва, 1977.

5.Науменко С.І. Основи вікової музичної психології. – Київ, 1995.

6.Тарасова К.В. К онтогенезу чувства ритма. Сообщение1: Основные этапы процесса усвоения ритмической структуры. – Новые исследования в психологии, 1975. №1.

7.Тєплов Б.М.Психологія музичних здібностей. – Москва, 1985.

8.Холопова В.Н. Проблемы музыкального ритма. Москва, 2003

9.Шторк К. Система Далькроза. – Л.-М., 1924

Стадії формування музичного сприймання

Питання для самоконтролю

1.Охарактеризувати основні новоутворення у немовляти, які мають істотне значення для формування та розвитку музичного сприймання.

2.Головні психологічні особливості молодшого та середнього ошкільного віку.

3.Загальна характеристика музичної діяльності дошкільників.

4.Що таке механізм антиципації, як він працює при сприйнятті музики?

5.Охарактеризувати стадію сенсомоторного навчення.

6.Охарактеризувати стадію формування перцептивних дій.

7.Дати стислу характеристику стадії створення естетичних моделей.

8.Основні ознаки евристичної стадії.

9.Роль вокального апарату у сприйманні музики.

10.Аперцепція, її значення у сприйманні музики.

Педагогічний аспект. 1) Необхідно виявити роль дорослого у розвитку у дитини здатності адекватно сприймати музику.

2) Акцентувати увагу студентів на необхідності враховувати вікові особливості дітей в процесі формування цієї здатності.

Самостійно пропонується розглянути питання:

Особливості сприймання музики у молодшому та середньому шкільному віці

Рекомендована література:

1.Науменко С.І.Основи вікової музичної психології. – Київ,1995.

2.Загальна психологія \під ред. проф. .А.В.Петровського.

3. Тєплов Б.М.Психологія музичних здібностей. – Москва, 1985.

Специфіка музичного мислення

Питання для самоконтролю

1. В чому полягають характерні особливості музичного мислення.

2.Що таке змістовна (моделююча) сторона мистецтва..

3. У чому полягає комунікативна функція мистецтва.

4.Основні прийоми, якими користуються у композиторській та виконавчій діяльності для полегшення процесу музикально-естетичної комунікації.

5.Навести приклади використання окремих засобів музичної виразності з метою адекватно організувати процес сприймання музики слухачем.

6.Що таке інерція сприймання, її роль у організації процесу сприймання музики.

7.Яким чином інерція сприймання пов’язана з стереотипізацією як необхідним елементом музичного мислення.

8.Навести конкретні приклади використання принципів слідування інерції сприймання та її порушення.

9.Прийоми , які стимулюють творчу активність дітей.

10.Ігрова ситуація як дієвий засіб впливу на психічну активність дітей.

. 11.Сутність дитячої імпровізації на уроці музики.

Педагогічний аспект. 1)Важливо розглянути на занятті педагогічні умови розвитку музичного мислення ( зробити акцент на необхідності проведення грамотного аналізу музичних творів, відбору для прослуховування музичних пʼєс, доступних за змістом , на дотриманні принципу системності у підборі репертуару тощо).

2) Аргументувати необхідність створення у учнів відповідної установки на прослуховування (ставлення до музики лише як до розважального засобу дуже гальмує розвиток музичної культури школярів).

3)Виявити залежність аналітико-синтетичної діяльності людини від здатності диференціювати елементи музичної фактури, що, в свою чергу, залежить від ступеню розвитку перцептивних музичних здібностей (звуковисотного слуху, відчуття ладу, музикально-ритмічного відчуття, тембрового, гармонічного, динамічного слуху тощо ).

3) Прояснити роль накопичення в процесі шкільного навчання різноманітного музичного матеріалу (адже основа музичного мислення – напрацювання відповідних стереотипів).

4)Приділити увагу особливостям процесу моделювання змісту музики на уроці.

Для самостійного опрацювання пропонується питання:

Розвиток проблеми музичного мислення (історичний аспект)

Рекомендована література:

1.Мазель Л А. Питання аналізу музики. – Москва, 1991.

2.Науменко С.І.Основи вікової музичної психології. – Київ, 1995.

3.Тєплов Б.М.Психологія музичних здібностей. – Москва, 1985.

Тестове завдання до практичної роботи «Діагностика рівня розвитку та умови формування музичних здібностей»

1. Здібність – це

а) індивідуально-психологічна характеристика особистості, яка визначає спроможність виконання певної діяльності;

б) сукупність знань, вмінь та навичок, притаманна даній персоні;

в) риса характеру людини, яка є необхідною передумовою досягнення певного результату в діяльності;

г) психологічна якість, притаманна виключно талановитим та геніальним людям.

2.Здібності

а) передаються через генотип людини;

б) формуються в процесі діяльності на основі задатків;

в) виникають і розвиваються під впливом зовнішнього середовища, і їх якість залежить виключно від характеру цього впливу (теорія «чистого аркушу»);

г) формуються виключно в процесі усвідомлення психологічних механізмів тієї або іншої діяльності.

2. Музикальність – це

а) вміння виконувати на музичних інструментах складні за фактурою музичні п’єси;

б) висока ерудованість в царині музичного мистецтва;

в) комплекс музичних здібностей, необхідних для занять музикою;

г) сукупність здібностей, які є необхідною передумовою здійснення музичної діяльності.

4. Амузія – це

а) здатність музикувати;

б) індивідуально-психологічна якість людини, яка характеризує її вибіркове ставлення до окремих музичних стилів;

в) вкрай низький рівень музичних здібностей;

г) відставання у музичному розвитку.

5. Звуковисотна чутливість – це

а) здатність чути дуже тихі звуки;

б) сила емоційного відгуку на мелодію, яка прослуховується;

в) здатність розрізняти і визначати інтервальні співвідношення у верхньому регістрі шкали;

г) характеристика музичного слуху, яка стосується здатності розрізняти близькі за висотою звуки.

6. Відчуття ладу – це

а) відчуття узгодженості між звучанням мелодії та акомпанементу;

б) здатність визначити, які інтервальні співвідношення існують між звуками, що утворюють мелодію;

в) вміння визначити тональність музичної пʼєси;

г) здібність, яка дозволяє емоційно розрізняти ладові функції звуків мелодії.

7. Гармонічний слух – це

а) музична здібність, яка проявляється в здатності розрізняти ладові функції акордів, що входять до структури музичного твору;

б) здатність оцінити сонористичні особливості вертикалі;

в) музичний слух, в якому добре збалансовані, гармонізовані окремі його компоненти;

г) здатність відчути консонантність або дисонантність співзвуч.

8.Субʼєктивне ритмізування – це

а) відтворення субʼєктом прослуханої ним певної ритмічної послідовності;

б) субʼєктивна оцінка ритмічного патерну;

в) сприймання серії монотонних, однакових за силою звуків як послідовності дводольних або тридольних тактів;

г) залежність характеру виконання ритмічної групи від контексту та стильових уподобань субʼєкта.

9. Allegro перекладається з італійської як

а) швидко;

б) помірно;

в) весело;

г) примхливо.

10. Абсолютний слух – це

а) вища ступінь розвитку музично-перцептивних здібностей;

б) здатність абсолютно точно визначати інтервальні співвідношення між звуками;

в) здатність визначати висоту звука без попередньої настройки у тональності;

г) здатність точно за висотою відтворити мелодію після її прослуховування.

Тестове завдання до практичної роботи «Специфіка музичного мислення. Еволюція поглядів на природу музичного мислення »

1. Музичне мислення за природою

а) образне;

б) наочно-дійове;

в) абстрактне;

г) включає механізми, які характеризують і образне, і абстрактне, і наочно-дійове мислення.

2. Адекватна музично-естетична оцінка музичного твору

а) обʼєктивна і не може включати довільні субʼєктивні судження;

б) субʼєктивна, оскільки художній твір відображає субʼєктивну позицію автора;

в) включає як обʼєктивний, так і субʼєктивний компоненти;

г) адекватно оцінити музичний твір взагалі неможливо.

3. Засоби музичної виразності

а) використовуються виключно для передачі певного музично- естетичного змісту;

б) застосовуються тільки для налаштування процесу музикально-естетичного спілкування (адже музика – це комунікативний процес);

в) моделюють зміст і одночасно виконують функцію оптимізації процесу комунікації;

г) як фактор зовнішнього формоутворення суперечать внутрішньому, глибинному змісту музичного твору.

4. Інерція сприймання – це

а) реакція на музично-акустичні подразники із деяким запізненням;

б) очікування тих або інших музичних подій під час прослуховування музичного твору;

в) недостатнє, неповне розуміння змісту твору;

г) нездатність сприймати музичні твори, які виконуються у швидких темпах.

5. Термін «музичне мислення» вперше у своїх наукових працях використав

а) Б.М.Тєплов;

б) Гуго Риман;

в) Іоганн Фрідріх Гербарт;

г) М.А.Римський-Корсаков.

6. Формування музично-естетичних стереотипів

а) перешкоджає розумінню змісту музичного твору;

б) є необхідною умовою повноцінного сприймання музики;

в) є результатом прослуховування музичних записів на високоякісній стереоапаратурі;

г) негативно впливає на процес асоціативного мислення.

7. Механізм антиципації у найбільшій мірі зумовлює процес сприймання й розуміння музики

а) на стадії сенсомоторного навчення;

б) на стадії перцептивних дій;

в) на стадії створення естетичних моделей;

г) на евристичній стадії.

8. Основною структурною одиницею музичної мови є

а) нотний знак;

б) окремий звук;

в) інтонація;

г) тональність.

Тестове завдання з курсу «Психолого-педагогічні основи музичного сприймання» (термінологічний блок).

1.Відчуття – це

а) психічний процес відтворення інформації після її запам’ятовування;

б) психічний процес відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередньому впливові на рецептори;

в) психічний стан;

г) емоційна реакція.

2.Рецептор – це

а) специфічне нервове утворення, яке сприймає зовнішні подразнення;

б) специфічний мотив, який впливає на прийняття рішення;

в) зона кори головного мозку, у якій відбувається моделювання обʼєкту сприймання;

г) той, хто пригадує минуле.

3.Абсолютний поріг відчуття – це

а) мінімальна величина подразника, при якому виникає відчуття;

б) мінімальний час, необхідний для моделювання окремих явищ у процесі відчуття;

в) абсолютне значення сили подразника;

г) рівень активності аналізатора, який забезпечує адекватність відчуття.

4.Антиципація – це

а) почуття неприязні, відрази до чогось (або когось);

б) об’єднувальна діяльність психічного апарату;

в) здатність випереджаючого відображення явища, передбачення поведінки індивіда;

г) здатність протидіяти факторам, які перешкоджають адекватному сприйманню.

5.Компарація – це

а) психологічний механізм, за допомогою якого здійснюється аналіз звуку та подальше його моделювання у свідомості людини;

б) порівняння двох різних об’єктів сприймання;

в) комп’ютерне опрацювання результатів дослідження;

г) форма діяльності, яка передбачає переосмислення ставлення до дійсності.

6.Музикальність – це

а) високий рівень розвитку звуковисотного слуху;

б) високий рівень розвитку музикально-ритмічного відчуття;

в) емоційне ставлення до музики;

г) комплекс музичних здібностей, необхідний для занять музикою.

7.Сприймання – це

а) індивідуальне ставлення суб’єкта до оточення;

б) психічне відображення окремих рис предметів або явищ;

в) створення нових образів на базі попереднього досвіду;

г) процес цілісного, свідомого відображення предметів або явищ за умови безпосереднього впливу подразників на рецептори.

8.Звуковисотна чутливість – це

а) високо розвинута здібність розрізняти звуки за силою;

б)хвороблива реакція на високі звуки, яка спостерігається у конкретному віковому періоді;

в) здатність розрізняти більш або менш близькі за висотою звуки;

г) здатність відділяти мелодію від фону (супроводу).

9.Аналізатор – це

а) специфічні нервові утворення, кінці чутливих нервових волокон;

б) орган чуття з відповідною ділянкою мозку і нервовими шляхами, що їх з’єднують;

в)спеціальний пристрій, який дозволяє вимірювати рівень звуковисотної чутливості;

г) тип нервової системи людини, яка є схильною до аналітичного мислення.

10.Аперцепція – це

а) суб’єктивний образ об’єктивно існуючих зв’язків між явищами та предметами;

б) залежність сприймання від попереднього індивідуального досвіду людини, її знань, інтересів, потреб тощо;

в) найвищий рівень концентрації уваги;

г)мотивація процесів сприймання, специфічна для художньо-естетичної діяльності суб’єкта.

Зміст

Мета та завдання навчальної дисципліни 2

Зміст навчальної дисципліни 4

Вимоги до організації індивідуальної роботи

із студентами 7

Вимоги до самостійної роботи студентів 9

Вимоги до практичних робот 11

Додаток (тестові завдання ) 22

25