3. Характеристика грунтового покриву

Серед типів грунтів м. Харкова переважають чорноземи типові середньо гумусні і чорноземи звичайні, глибокі мало – і середгьогумусні. На правому березі Сіверського Дінця – ясно сірі під дубовими лісами та сірі лісові грунти. На північному заході – темно-сірі опідзолені, на борових терасах дерново – підзолисті та дерново – піщані; на річкових терасах – чорноземи солонцюваті та солонці, у заплавах – лучні та болотні грунти.

Ґрунтовий покрив міста формується тривалий час, міські ґрунти спадкують як певні характеристики природних ґрунтів, так і відбивають інтенсивність і характер промислового розвитку міста. Міські ґрунти виконують роль природного геохімічного бар'єру, тому в них накопичуються забруднюючі речовини які надходять з атмосферного повітря, талих і дощових вод. На санітарно-гігієнічні показники ґрунту також впливають таки чинники, як наявність звалищ побутових і промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.

Для м. Харкова характерно забруднення ґрунтів важкими металами — мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.

Забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % — у районах розташування підприємств.

4. Характеристика водних об’єктів регіону

По території м. Харкова протікають 4 річки: Уди, Лопань, Харків, Немишля, які відносяться до басейну р. Сіверський Донець. Річки є водними об'єктами загальнодержавного значення. Відповідно до класифікації р. Уди і р. Лопань відносяться до середніх (площа водозбору відповідно 3840 і 2000 км²),р. Харків і р. Немишля — до малих (площа водозбору відповідно 1160 і 388 км²). Сумарна довжина рік у межах міста складає близько 58 км.

На території міста розташовано близько 20 водойм як штучного (ставки, кар'єри) так і природного походження.

Ріки Харкова маловодні, з незначною швидкістю течії, зазнають значного антропогенного впливу. У межах басейну річок досить розвитий агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільгосппродукції. Сільськогосподарські угіддя і орні землі займають більше 80 % площі водозбору. На якість води в ріках Лопань, Харків, Немишля на вході в місто має вплив склад стоку, що надходить від розташованих вище за течією агрокомплексів, промислових підприємств і населених пунктів. Показники якості води цих рік по окремих інгредієнтах перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) вже на межі міста. Погіршує ситуацію і той факт, що близько 85 % від загального обсягу забруднюючих речовин, що надходять у річки в межах міста, несуть у собі неочищені поверхневі стоки. Талі та дощові стоки в межах міста надходять до водних об'єктів майже без очистки — тільки 6 зливовипусків, з більш ніж 200, обладнані уловлювачами піску та нафтопродуктів. Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об'єми конусів виносу піску в русла досягають 2,5 тис. м³, а в деяких місцях майже перекривають русло. Як наслідок, мілини збільшуються в обсязі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови для розмноження личинок малярійного комара і хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень складає від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність.

До джерел забруднення поверхневих вод також відносяться скиди з очисних споруд міської каналізації (в першу чергу скиди Диканівської станції біологічної очистки), порушення режиму землекористування прибережних водоохоронних смуг і наявність на цих територіях стихійних звалищ побутових відходів тощо.

Спостереження за станом поверхневих вод на території м. Харкова проводиться Харківським обласним центром з гідрометеорології (у 2 створах річок Лопань, Харків).

Екологічний стан водних об'єктів в межах міста — стабільно напружений

Таблиця 1.8

Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Лопань (створ 0,1 км вище гирла, після скиду Диканівських очисних споруд):
Речовини	ГДК, мг/дм³	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Кисень, мг/дм³	—	8,23	8,20	8,20	8,56	8,10	7,12
Азот амонійний, мг/дм³	0,39	1,21	1,00	0,79	1,26	0,80	1,26
Азот нітритний, мг/дм³	0,02	0,104	0,134	0,077	0,129	0,091	0,112
Хром6+, мг/дм³	1,0	5,0	6,0	5,0	5,0	4,0	4,0
Феноли, мг/дм³	0,001	0,003	0,003	0,002	0,003	0,002	0,002
Нафтопродукти, мг/дм³	0,05	0,084	0,081	0,071	0,20	0,12	0,1
Цинк, мг/дм³	10,0	18,0	21,0	15,0	18,0	16,0	16,0

Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Харків (створ у гирлі річки):
Речовини	ГДК, мг/дм³	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Кисень, мг/дм³	—	8,52	8,55	8,30	8,41	8,78	8,98
Азот амонійний, мг/дм³	0,39	0,76	0,63	0,43	0,50	0,57	0,45
Азот нітритний, мг/дм³	0,02	0,039	0,030	0,032	0,041	0,041	0,038
Хром6+, мг/дм³	1,0	6,0	5,0	5,0	6,0	3,0	4,0
Феноли, мг/дм³	0,001	0,001	0,002	0,002	0,002	0,002	0,001
Нафтопродукти, мг/дм³	0,05	0,17	0,23	0,17	0,17	0,13	0,16
Цинк, мг/дм³	10,0	29,0	22,0	16,0	16,0	11,0	10,0

Середньорічні концентрації речовин забруднення поверхневих вод, які вміщують азот, перевищують гранично допустимі концентрації у 2-10 разів, зниження рівня їх вмісту не спостерігається. Спостерігається перевищення нормативів вмісту хрому, фенолів, нафтопродуктів, цинку. Вміст інших інгредієнтів знаходиться у межах відповідних гранично допустимих концентрацій. Кисневий режим в річках задовільний.

Русло річки Харків у районі Журавлівки планується розчистити в 2009 році, а також заплановано проведення заходів щодо захисту від підтоплення в районах Жихарю й Основи, реконструкції зливної мережі в районі готелю «Дружба»^[2].

На території м. Харкова налічується більш 300 свердловин різної відомчої приналежності. Повна і достовірна інформація про цілі видобутку, якість води, що видобувається із свердловин, використовуваних водоносних горизонтах, кількість кинутих, таких, що не експлуатуються, не затампонованих свердловинах, обсягах розвіданих запасів підземних вод питної якості для м. Харкова відсутня. Наявність незатампонованих артезіанських свердловин призводить до вторинного забруднення підземної гідросфери.

У даний час на території м. Харкова знаходиться більш 25 природних джерел, вода яких використовується населенням у якості питної. Упорядковано 12 джерел, взагалі вода двадцяти джерел визнана придатною до вживання після кип'ятіння^[3]. Через те, що природні джерела розташовані в межах міста, зони їхнього живлення являють собою практично цілком урбанізовану територію, де в умовах недостатньої природної захищеності багато десятків років відбувається забруднення підземної гідросфери. Якість води у всіх джерелах нестабільна. В найпопулярнішому джерелі у Саржиному Яру, водоносні горизонти якого найбільш захищені, періодично виявляються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних. На даний час джерела на території міста безхазяйні, не перебувають на балансі, не є об'єктами комунальної власності, виключення складають джерела «Шатилівське» та «Олексіївське-1» (об'єкти благоустрою на території зон санітарної охорони перебувають на балансі підприємства зеленого господарства Дзержинського району); джерело у парку «Юність» перебуває на балансі Ленінської районної ради; джерело по вул. Ком. Уборевича, 16 — на балансі дільниці Московської районної філії КП «Жилкомсервіс».

Очищення і технічне обслуговування каптажів практично не виконується. Зони санітарної охорони (радіусом 50м) прибираються не регулярно і не по всій площі.