4. Моделі фінансового обліку.

Серед методів дослідження системи обліку досить продуктивним є метод моделювання, під яким розуміють вивчення явищ та процесів не прямо і безпосередньо на конкрет­ному об'єкті дослідження, а на спеціально створених зображен­нях об'єкту, що абстрактно показують його образ, або дають опис.

Моделювання сприяє удосконаленню методики фінансового обліку. На моделях можна краще вивчити взаємозв'язки між окремими елементами системи бухгалтерсько­го обліку, знайти і описати невідомі раніше закономірності, нові шляхи його розвитку.

 Концептуальна модель.

В основу будь-якої системи рахівництва покладено балансове рівняння:

А = К + П,

де А - активи підприємства, під якими розуміють контрольовані

підприємством ресурси, що утворилися в результаті минулих подій і їх використання, котре, як очікується, зумовить отримання економічних вигод у майбутньому;

К - частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань;

П - пасиви або зобов'язання підприємства, котрі виникли внаслідок минулих подій і погашення яких у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Рівняння можна представити схематично (рис. 3.1):

Активи	=	Зобов'язання	+	Капітал
				Зменшений	Збільшений
				вилученнями	витратами
				інвестиціями	доходами

Рис. Фундаментальна модель обліку

Показана на рис. модель обліку застосовується на окремих підприємствах і дає економічне трактування бухгалтерської діяльності. Під впливом окремих фактів господарської діяльності, які зменшують або збільшують капітал, вносяться зміни в початкове рівняння на підставі зафіксованих у документах та оцінених за певними правилами фактів (господарських операцій).

Факти (події, операції) викликаються такими причинами:

• обміном ресурсами (активами) з іншими сторонами;

• обміном зобов'язаннями (пасивами) з іншими сторонами;

• подіями або економічними явищами, які впливають на активи чи пасиви.

Кожний факт відображається одночасно в однакових сумах в дебет одного рахунка та в кредит іншого.

Отже, закон балансового рівняння діє завжди, оскільки відображення фактів господарської діяльності методом подвійного запису вносить зміни одночасно у два рахунки в одній і тій же сумі - в дебет одного і в кредит іншого.

Якщо сума дебетових сальдо всіх рахунків дорівнює сумі кредитових сальдо всіх рахунків, то це свідчить про правильність записів у бухгалтерському обліку принаймні з формального боку. Разом із тим, така рівність не означає правильності щодо сутності проводок. Адже неправильно складений запис на рахунках обліку (помилково записано не в той рахунок) із формального боку забезпечує рівність оборотів і сальдо за всіма рахунками, але за економічним змістом бухгалтеру необхідно аналізувати кожен факт (документ) і правильно відображати проводку, що забезпечує точ­ність і правдивість кожної статті, наведеної у фінансовій звітності.

Закон балансового рівняння виражає певний порядок причинно-наслідкових зв'язків між записами на рахунках та отриманням рівності підсумків лівої (активу) та правої (пасиву) частини балансу. Взаємозв'язок між рахунками та балансом розкриває сутність бухгалтерського обліку.

З балансового рівняння виводяться постулати (положення) теорії обліку, які є похідними від нього:

• якщо два активних рахунки кореспондують між собою, то в активі балансу змінюються лише підсумки окремих статей (залишок однієї статті збільшується на певну суму, іншої - зменшується на ту ж суму), а валюта балансу не змінюється;

• якщо два пасивних рахунки кореспондують між собою, то в пасиві балансу змінюються лише підсумки окремих статей (залишок однієї статті збільшується, іншої - відповідно зменшується), а валюта балансу не змінюється;

• якщо кореспондують між собою активний рахунок по дебету й пасивний по кредиту, то відбувається збільшення суми статей в

• активі та пасиві, а валюта балансу збільшується;

• якщо кореспондують між собою пасивний рахунок по дебету й активний по кредиту, то відбувається зменшення суми статей в активі та пасиві, а валюта балансу зменшується.

Прийняття західної базової моделі бухгалтерського обліку (фінансового) дає можливість краще орієнтуватись у складанні бухгалтерських проводок виходячи з основного рівняння та проводити фінансовий аналіз балансу.

 Фінансовий облік як в загальному, так і в окремих своїх частинах (грошові кошти, матеріальні запаси, основні засоби, го­това продукція, собівартість продукції) є кількісною моделлю господарської діяльності.

Отримуючи інформацію методами бухгалтерського обліку, менеджери можуть приймати управлінські рішення не на основі об'єктів, а за допомогою інформації про них.

Для успішного дослідження проблем інформації, моделюван­ня процесів, що відбуваються в господарській діяльності, необхідно уяснити завдання інформаційних систем і їх роль в процесі управління. Фінансовий облік повинен описати процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут), стан та використання ресурсів, розрахункові взаємовідно­сини з покупцями, постачальниками, бюджетом, банком, персоналом, використання грошових коштів.

Виробничий процес підприємства, господарська діяльність, що відбувається в реальному житті, супроводжується певними операціями: надходження матеріалів вимагає складання їх в місцях зберігання, подачі у виробництво, технологічний процес вимагає певного набору верстатного парку і устаткування, залучення до виробництва робітників, отримана готова продукція надходить на склад, а потім вона транспортується до покупця та ін. Всі ці різноманітні операції можна спостерігати, управляти ними. Вони виражаються в різних вимірниках - натуральних (т, кг, л, м, м), трудових {людино-дні, людино-години відпрацьованого часу), умовно-натуральних {умовні банки, умовні тони), грошових.

Сказане можна проілюструвати такою схемою (рис. 1.х).

Рис. 1. Інформаційні та технологічні процеси підприємства

 – технологічні та організаційні процеси і явища в натураль­ному вираженні;

 – інформація про процеси і явища в грошовому вимірнику.

Внаслідок різної природи технологічних та інформаційних процесів виникає потреба узагальнення їх даних в обліку в єдиному вимірнику - грошовому. Отже, фінансовий облік на своїй особливій мові може описати різнорідні процеси господарської і фінансової діяльності та узагальнити дані про окремі явища і процеси лише в єдиному грошовому вимірнику, а тому в його сфері знаходяться такі факти, які мають вартісну оцінку.

 Модель визначення фінансового результату діяльності підприємства «Затрати- Випуск».

Рис. 1. Спрощена схема обліку витрат і доходів (з використанням рахунків класу 8 “Витрати за елементами”)

Рис. 1. Розрахунок чистого доходу (виручки) від реалізації продукції

Рис. 2. Розрахунок валового прибутку (збитку)

Собівартість реалізованої продукції складається з:

• виробничої собівартості продукції, реалізованої за звітний період;

• нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

• понаднормових виробничих витрат.

Виробнича собівартість готової продукції включає:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• розподілені загальновиробничі витрати.

Рис. 3. Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності

 Кібернетична модель.

Фінансовий облік як система являє собою сукупність елементів певної форми і змісту, які взаємно зв'язані й об'єднані регулярною взаємодією. Можна виділити такі елементи системи фінансового обліку: носії інформації, рахунки, подвій­ний запис, оцінка господарських фактів, калькуляція, інвента­ризація, бухгалтерський баланс, звітність, регістри бухгалтерського обліку, форми обліку, способи обробки інформації та ін. Фінансовий облік є відкритою системою, у якій кількість елементів та зв'язки між ними змінюються залежно від входів та виходів.

Рис. Фінансовий облік як кібернетична система

На вході в систему із зовнішнього середовища потрапляють повідомлення про факти господарської діяльності, а на виході формується звітність про господарську діяльність за відповідний період. Звітність надсилається у зовнішнє середовище, що на практиці означає подання її податковій службі, банку, керівній організації, постачальникам, інвесторам, органам статистики тощо.