14.Політична доктрина Міхновського

На початку XX ст національно-демократичні ідеї розвиваються і в Придніпров'ї. У 1900 р. в східній Україні була створена перша політична партія — Революційна українська партія (РУП), що оголосила своєю метою боротьбу за національну незалежність і соціальну революцію. Політичним кредо цієї партії стала робота харківського юриста (колишнього "тарасовца") Миколи Міхновського (1873 - 1924) "Самостійна Україна". Ця робота є етапній в розвитку українській політичній думці, оскільки в ній затверджується: "... державна самостійність (самостійність) є головна умова існування націй, а державна незалежність є національний ідеал у сфері міжнаціональних стосунків". Відносно України ставиться завдання боротьби за "одну єдину, нероздільну, вільну, самостійну Україну від rip Карпатських аж по Кавказькі". Проте, націоналістична вимога "Україна для Українців" і прагнення до насильницької дороги досягнення проголошених цілей викликало критику інших членів партії і привело до її розколу. "Самостійна Україна" - перший в історії української політичної думки радикальний документ, в якому декларувалася готовність силоміць боротися за відновлення втраченої державності і обгрунтовувалася законність, спираючись на міжнародне право, виходу України з союзу з царською Росією, оскільки "московські правителі не дотримувалися укладених угод і першими порушили їх".

15. Політична доктрина Донцова

Донцов закликав до періорієнтації українства на Захід, оскільки бачив

політичну несумісність українських і російських національних традицій,

національних звичаїв, способу життя. Спираючись на постулати географічного

детермінізму, стверджував, що росіянам притаманні абсолютизм, правовий

нігілізм, що значною мірою відрізнявся від українських національних

традицій. Донцов намагався ідеологічно обгрунтувати українську

самостійницьку політику: зовнішню (незалежність від Росії) і внутрішню

(виховання на засадах західної культури). Донцов сформував основні принципи

українського націоналізму: вольовий принцип; постійне прагнення боротьби за

незалежність: романтизм, непримиренність, фанатизм, аморальність у

національній боротьбі; синтез національного та інтернаціонального;

необхідність виховання власної еліти; орієнтація на примус у боротьбі за

незалежність. Донцов відстоював принципи Макіавеллі - мета виправдовує

засоби.

16.Політична теорія липинського

Серед політичних доктрин України в XX ст. значне місце посідає монархічно-гетьманська концепція В. Липинського (1882-1931). Він вважав, що здобуття Україною державної незалежності можливе через попереднє спадкове монархічне правління. Гетьман є своєрідним "національним прапором", живим символом України, навколо якого гуртується все населення, а головним чинником державобудівництва є, на його думку, встановлення правової монархії в традиційній гетьманській формі. Але ця монархія, як вважав В. Липинський, суттєво відрізняється від московської, що спиралася на насилля й необмежену владу царя, а також „від польської, де король завжди був маріонеткою шляхти. Його ще вважають за одного із засновників українського консерватизму, який поділяли окремі знані представники політичної думкиВ. Липинський розглядав такі основні методи організації державного будівництва в Україні: 1) демократія з республікою; 2) охлократія з диктатурою; 3) класократія з правовою, обмеженою законом монархією. Найбільш придатною для України є остання форма. В. Липинський це пояснює тим, що вибори до демократичної республіки (парламенту) — це політична бутафорія. Для українського руху, міркував він, можуть стати фатальними гасла демократії й громадянського суспільства, оскільки вони спричинять штучне копіювання демократії за взірцями інших країн, а політична культура однієї нації не може бути механічно перейнята іншою. В. Липинський вважав, що основна умова створення української державності - це єдність: релігійна, регіональна, політична, організаційна, національна. Справу української державності завжди губила відсутність єдності між українцями (галицько-наддніпрянський антагонізм). Здобуття державності багато в чому залежить від організації провідної верстви, від її згуртованості. Але потрібно спочатку виплекати її. Народ, що не вміє відтворити власних "панів", тобто провідної верстви, змушений навіки коритися чужим панам. Резюме своїх політи­чних і світоглядних поглядів В.Липинський формулює так: "Навіть нашрудніше завдання може бути виконане, коли є: стихійне, вроджене хотіння, ясна ідея, усвідомлююча хотіння; воля та розум, потрібні для здійснення ідей, віра в Бога і в те, що дана ідея згідна з Божими законами; і любов до людей та землі, серед яких і на якій має здійснюватися дана ідея".