11. Політична теорія Вебера

Вебер висловив погляди на політику, як прагнення до участі у владі чи

здійснення впливу на її поділ, а також на державу як на спосіб панування

людей над людьми, що спирається на легітимне насилля. Вчений висунув три

типи легального панування: раціонально-легальний (правова держава);

традиційний (заснований на традиційно-існуючих порядках і системі влади);

харизматичний. Вебер значну увагу приділив бюрократії. Аналіз теорії

раціональної бюрократії Вебера дає можливість виділити три найважливіші

моменти: аналіз бюрократії як технічно досконалого апарату здійснення

влади; критику бюрократії; аналіз бюрократії як відображення класової

структури. З метою запобігання тиранії бюрократії Вебер запропонував

теорію, згідно з якою харизматичний лідер, вибраний шляхом прямого

голосування всього народу має доповнити недостатньо легітимну силу

парламентської демократії. Одночасно Вебер аналізував форми демократії без

вождя, які дозволили б звести до мінімуму панування людини над людиною.

13. Еволюція політичних поглядів Грушевського та виниченка

Винниченко вважав, що головним є цілковите

радикальне знищення всякого національного і політичного поневолення,

самостійність України і демократія. Він пропонував заборонити найману

працю, поряд зприватноюм власністю повинна бути й колективна. Винниченко в

автобіографічних розповідях самокритачно повертається до років національної

революції, і головне виклав свої думки з приводу засобів і методів боротьби

за незалежність України в майбутньому. Винниченко вважав, що слід

припинити суперечки в емігрантських колах, зосередити увагу на боротьбі за

визволення України від сталінської диктатури. Грушевському належить значний

внесок у політичну теорію. Він доводив, що політичні процеси протікають під

впливом не лише економічних чинників, а й психологічних, особистічних,

культурних факторів. Багато в чому конституційні ідеї Грушевського виходять

з постулатів Драгоманова, кирило-мофодіївців, але значно їх збагачуючи з

урахуванням нових досягнень вітчизняної російської і світової

конституційної думки. Головні ідеї вченого: децентралізація держави, з

наданням широкої автономії; парламентське правління без застосування прямих

виборів до законодавчого органу; поділ влади; чітке визначення державного

характеру національних окраїн, їх територій, прав і свобод людини.

Липинський у своїх працях сформулював політичну доктрину української

монархічної державності, суть якої в наступному: 1) спадкова монархія на

чолі з гетьманом; 2) республіканська парламентська демократія є непридатною

для України 3) концепція аристократії, яка грунтується на принципі

територіального патріотизму, який є важливішим за національний чинник; 4)

концепція хлібороба-власника займає одне з центральних місць у доктрині

Липинського, хліборобство мало формувати союз з армією, що мало сприяти

союз зі східнослов’нськими народами.