1.Історія виникнення предмет функції та методи дослідження політології як науки

Політологія - наука, об(єктом якої є політика та її взаємовідносини з

особистістю і суспільством Деякі науковці вважають, що політологія - це

наука про систему закономірних взаємозв(язків соціальних суб(єктів з

приводу політичної влади, боротьби за неї, про сутність методи та форми

політичного владування Ряд політологів продметом політології вважають

вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також

політичної влади як основи розвитку і функціонування політичних систем.

Інша група вчених вважає предметом політології вивчення системи

закономірностей розвитку і функціонування демократії, її змісту, місця і

ролі у політичній системі. Політології властиві різноманітні функції:

Теоретико-пізнавальна, що означає вивчення, систематизацію, пояснення,

аналіз, узагальнення і оцінку політичних явищ. Вона виступає теоретичною

основою політичної творчості, політичних реформ і реорганізацій. Теоретичне

пізнання дає змогу всебічно вивчити і дослідити досвід політичної

діяльності соціальних суб(єктів. Методологічна функція політології охоплює

способи, методи і принципи теоретичного дослідження політичної і практичної

реалізації здобутих знань.через світоглядну функцію утверджуються цінності,

ідеали, норми цмвілізованої політичної системи, політичної культури

соціальних суб(єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу у супільстві,

оптимальному існуванню політичних інститутів. Прогностична функція полягіє

у передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів

політичної поведінки. Прикладна функція забезпечує вироблення практичних

рекомендацій щодо шляхів реалізації політичних знань. Методи політології

-філософський, загальнонауковий, спеціальний. Широко використовуються

методи емпіричних соціологічних досліджень, математичні методи, аналіз

статистичних даних та ін.

Етапи становлення політичної науки. Розвиток політології в Україні.

Виникнення політології йшло такими стадіями: 1 - від чпсів Аристотеля до

середини ХІХ ст. (філософський період розвитку політології); 2 від середини

ХІХ ст. до закінчення другої світової війни (емпіричний період розвитку

науки, опора на практичний досвід); 3 - від закінчення другої світової

війни донині (період критичного переосмислення всього арсеналу накопичених

емпіричних і теоретичних знань та подальшого їх поглиблення). В 1903 році

було створено Американську асоціацію політичних наук, а в 1949 під егідою

ЮНЕСКО виникла Міжнародна асоціація політичної думки. У Радянському Союзі

до кінця 80-х років політологію називали лженаукою. Окремі політичні

дослідження якщо здійснювалися, то лише в межах історичного матеріалізму,

наукового комунізму, історії КПРС, теорії держава і права. Але й вони

зводилися до засилля догм офіційного марксизму.

2.Політична наука в Украіні.

В ІХ-ХІІ в Київській Русі відбулося формування феодального суспільства і почали розвиватися поняття держави, права, політичні погляди, наука, література, філософія тощо. У цьому процесі важливу роль відігравало християнство.

Підтвердженням розвитку суспільно-політичних ідей у Київській державі може слугувати те, що до наших днів дійшло чимало тогочасних писемних джерел та пам'яток: літописи, політико-релігійні трактати окремих осіб, релігійних діячів, збірки та зводи законів і т.п. Серед цих джерел треба відзначити, насамперед, «Повість временних літ», «Слово про закон і благодать» Іларіона, «Руську правду», «Остромирове Євангеліє», «Ізборники Святослава», «Слово о полку Ігоревім», «Посланіє» Клементія Смолятича, «Повчання» Володимира Мономаха та ін. Так,зокрема, останній закликає не чинити беззаконня не тільки самим князям, але й їх слугам. Проте загальний рівень розвитку політики, філософії, права у Київській Русі був досить низьким. З політичної точки зору Київська Русь була далека від демократичної (античної) моделі західної цивілізації.

Особливості політичної думки в Україні в 16-17 ст.

В історії суспільно-політичного життя в Україні XVI-XVII ст. характеризується розвитком прогресивного ідейно-політичного руху, пов’язаного з визвольною боротьбою українського народу. Це був період, коли на зміну бурхливому розквіту прийшов етап занепаду й розпаду, тривалого іноземного поневолення багатьох українських земель.

Велику роль у формуванні політичної свідомості українського народу відігравали освіта, наука, мистецтво. Поширенню освіти сприяли братські школи. Саме вони стали основою створення Киево-Могилянської академії. Ця установа стала першим вищим закладом на східнослов’янських землях.

Надзвичайно велика роль у житті українського народу, в його боротьбі за волю, за незалежну й суверенну державу належить козацтву. Саме в його контексті стало можливе створення Конституції Пилипа Орлика 1710 року. Незважаючи на те, що ця Конституція в життя не була втілена, вона має велике значення як документ, котрий вперше в історії України де-юре зафіксував принципи, покладені в основу державно-політичного устрою. Вперше українська державна ідея знайшла втілення в юридичному документі, де було визначено, які саме і в якому порядку мають бути здійснені державні реформи в Україні. Важливе місце в Конституції Пилипа Орлика посіла проблема взаємин між гетьманом і народом.

Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст.

Цей етап розвитку соціально-політичної думки в Україні пов'язаний з постаттю відомого вченого та політичного діяча М. Драгоманова. М.Драгоманов звертається до здобутків тогочасної західноєвропейської науки, до ідеї суспільно-культурного прогресу і діалектики, що посідала центральне місце в найбільш поширених тоді суспільно-політичних програмах і соціально-філософських теоріях. Драгоманов поділяв марксистські ідеї про соціалізм як більш прогресивний лад і позитивно ставився до спенсерівської теорії еволюції. Політична програма М.Драгоманова була побудована в основному на п'яти провідних принципах: 1. визнання за державою можливості координації соціально-економічного життя 2. ідея щодо еволюції існуючої політичної системи