Завдання для самостійної роботи Тести й запитання для самостійного опрацювання

1. Що ви розумієте під обслуговуванням боргу:

а) поточні процентні виплати плюс кошти, призначені для погашення основного боргу;

б) витрати, пов’язані з погашенням позичок;

в) разову суму обслуговування боргу;

г) кошти, призначені на амортизацію основного боргу.

2. Якщо погашення основного боргу проводиться рівними сумами, то розрахунок поточної виплати здійснюють за формулою:

а) б)

в) г)

3. Визначити, які з наведених висловлювань є метою статистичного аналізу довгострокової заборгованості:

а) розробка планів погашення довгострокових позичок;

б) оцінка вартості позички на будь-який момент з нарахуванням усіх майбутніх надходжень по ньому і станом грошового ринку на момент оцінки;

в) визначення ефективності (дохідності) фінансової операції для кре­дитора;

г) усі наведені.

4. Якщо проценти не виплачуються кредиторові, а приєднуються до боргу, тоді поточну виплату визначають за формулою:

а) б)

в) г)

5. Фонд погашення створюється:

а) для ставки процентів з боргу, більшої за банківську;

б) за постійних витрат боржника на обслуговування боргу;

в) у разі необхідності повернути в кінці обумовленого строку суму боргу у вигляді разового платежу;

г) усі відповіді правильні.

6. Якщо погашення основного боргу здійснюють рівними поточними виплатами, то її розрахунок виконують за формулою:

а) б)

в) г)

7. Що таке термінові виплати?

8. Від чого залежить розмір термінових виплат?

9. Якими способами можна створювати фонд погашення?

Задачі для самостійної роботи

1. Визначити платежі за процентами на другому році заборгованості. Борг становить 100 грош. од. Його необхідно погасити протягом 10 років. Процентна ставка — 5 %. Для розв’язання використати план погашення основного боргу рівними сумами.

2. Визначити рівень поточної виплати на третьому році заборгованості, якщо позичка була видана в розмірі 200 грош. од. під 3 % річних на 10 років. На вклади в банку нараховуються 5 % річних. Проценти приєднуються до основної суми боргу.

3. Визначити суму погашення боргу на другому році заборгованості. Борг становить 100 грош. од. Його необхідно погасити протягом 5 років. Процентна ставка 5 %. Для розв’язання використати план погашення рівними поточними виплатами.

4. Визначити величину щомісячних внесків на спеціальний рахунок у банку для погашення поточної заборгованості в розмірі 100 000 грош. од. Її необхідно погасити протягом двох років. Ставка процентів — 12 %. Проценти нараховуються щомісячно.

5. Визначити поточну виплату на другому році заборгованості. Борг становить 100 грош. од. Його необхідно погасити протягом 10 років. Процентна ставка — 5 % . Для розв’язання використати план погашення основного боргу рівними сумами.

Практичне заняття 8

Оцінка і аналіз фінансових ризиків

(Розраховано на 4 год)

План практичного заняття

1. Загальнометодичні підходи до кількісної оцінки ризику.

2. Розподіл ймовірностей та очікувана дохідність.

3. Коефіцієнти ризику та коефіцієнти покриття ризиків.

Необхідні теоретичні відомості

Ризик – це специфічна характеристика діяльності, пов’язана з подоланням невизначеності в господарській ситуації, в якій не виключена ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливе відхилення від стратегічних цілей, бажаного результату; утрата суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо).

Найважливішим показником, що характеризує ступінь фінансового ризику підприємства, є його рівень. Цей показник має визначальний вплив на формування рівня прибутковості фінансових операцій підприємства – ці два показники є взаємопов’язаними в системі «прибутковість–ризик». Співвідношення рівня прибутковості та ризику є однією з базових концепцій фінансового ризик-менеджменту, відповідно до якої рівень прибутковості фінансових операцій за інших рівних умов завжди супроводжує підвищення рівня їх ризику, та навпаки.

Крім того, рівень фінансового ризику є головним показником оцінки рівня фінансової безпеки підприємства, що характеризує ступінь захисту його фінансової діяльності від загроз зовнішнього та внутрішнього характеру. Рівень фінансового ризику характеризує ймовірність його виникнення під впливом певного чинника ризику (або групи таких чинників) та можливих фінансових втрат у випадку настання ризикової події.

До основних розрахункових показників оцінки фінансових ризиків належать:

1. Рівень фінансового ризику (характеризує загальний алгоритм оцінки цього рівня), визначають за такою формулою:

,

де R_r – рівень відповідного фінансового ризику; V_r – ймовірність виникнення даного фінансового ризику; V_p – розмір можливих фінансових втрат у разі реалізації даного ризику.

У практиці використання цього розрахунку розмір можливих фінансових втрат виражається зазвичай абсолютною сумою, а ймовірність виникнення фінансового ризику – одним з коефіцієнтів виміру цієї ймовірності (коефіцієнтом варіації, бета-коефіцієнтом тощо). Відповідно рівень фінансового ризику під час його розрахунку за даним алгоритмом буде виражений абсолютним показником, що істотно знижує можливості його порівняння у разі розгляду альтернативних варіантів.

2. Дисперсія характеризує міру коливання показника (наприклад, очікуваного доходу від здійснення фінансової операції) відносно його середньої величини.

Розрахунок дисперсії здійснюється за наступною формулою:

,

де σ² – дисперсія; – конкретне значення можливих варіантів очікуваного доходу за даною фінансовою операцією; – середнє очікуване значення доходу за даною фінансовою операцією; –— можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу за фінансовою операцією; n – кількість спостережень.

3. Середньоквадратичне (стандартне) відхилення – найбільш поширений показник оцінки рівня індивідуального фінансового ризику, що визначає міру коливання показника (як і дисперсія).

Розраховується за такою формулою:

,

де σ – середньоквадратичне (стандартне) відхилення; – конкретне значення можливих варіантів очікуваного доходу за даною фінансовою операцією; – середнє очікуване значення доходу за даною фінансовою операцією; –— можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу за фінансовою операцією; n – кількість спостережень.

4. Коефіцієнт варіації – дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення фінансових операцій відрізняються між собою.

Розрахунок коефіцієнта варіації здійснюють так:

,

де – коефіцієнт варіації; – середньоквадратичне (стандартне) відхилення; – середнє очікуване значення доходу за даною фінансовою операцією.

5. Бета-коефіцієнт (бета) дозволяє оцінити індивідуальний або портфельний систематичний фінансовий ризик відносно рівня ризику фінансового ринку в цілому. Цей показник використовують зазвичай для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні папери.

Розрахунок цього показника здійснюють за формулою:

,

де – бета-коефіцієнт;

К – ступінь кореляції між рівнем прибутковості за індивідуальним видом цінних паперів (або їх портфелем) та середнім рівнем прибутковості даної групи фондових інструментів на ринку в цілому;

– середньоквадратичне (стандартне) відхилення прибутковості за індивідуальним видом цінних паперів (або їх портфелем в цілому);

– середньоквадратичне (стандартне) відхилення прибутковості на фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень бета-коефіцієнтів:

Р = 1 – середній рівень;

Р > 1 – високий рівень;

Р < 1 – низький рівень.