2

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара

Методичні рекомендації

до практичних занять

і самостійної роботи з дисципліни «Фінансово-економічні розрахунки»

2012

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара

Кафедра банківської справи

Методичні рекомендації

до практичних занять

і самостійної роботи з дисципліни «Фінансово-економічні розрахунки»

Дніпропетровськ

РВВ ДНУ

2012

Уміщено основні аспекти застосування інструментарію фінансових розрахунків, необхідних для цілеспрямованої організації вивчення дисципліни «Фінансово-економічні розрахунки». Розкрито теоретичні та практичні підходи щодо способів нарахування процентів; визначення нарощеної вартості грошей; дисконтування; методи оцінки фінансових потоків; способи погашення довгострокової заборгованості; особливості проведення фінансових розрахунків у ризикових умовах; методи технічного аналізу фінансового ринку. Кожна тема містить методичні рекомендації, що допомагають опрацювати теоретичний матеріал, навчальні завдання та їх розв’язання для полегшення сприйняття, питання для самостійної роботи.

Видання призначено для студентів ДНУ, а також можуть послуговуватися аспіранти, викладачі та широке коло фахівців фінансової та банківської сфер.

Темплан 2012,поз. 78

Методичні рекомендації

до практичних занять

і самостійної роботи з дисципліни

«Фінансово-економічні розрахунки»

Укладачі: старш. викл. М.М. Кошевий

старш. викл. О. С. Шкут

Редактор А.А. Гриженко

Техредактор Л.М. Замятіна

Коректор Т.А. Белиба

Підписано до друку 10.09.12. Формат 60х84/16. Папір друкарський.

Друк плоский. Ум. друк. арк. 3,7. Ум. фарбовідб. 3,7.

Обл-вид. арк. 3,6 . Тираж 100 пр. Зам. №

РВВ ДНУ, просп. Гагаріна, 72, м. Дніпропетровськ, 49010.

Друкарня ДНУ, вул. Наукова, 5, м. Дніпропетровськ, 49050

ВСТУП

Будь-яка фінансова, кредитна або комерційна операція передбачає сукупність умов, погоджених між її учасниками. До таких умов належать: сума кредиту, позики або інвестицій; ціна товару; терміни; способи нарахування процентів і погашення боргу тощо.

Спільний вплив на фінансову операцію багатьох чинників робить кінцевий її результат неочевидним. Для його оцінювання необхідний спеціальний кількісний аналіз. Сукупність методів розрахунку і складає предмет дисципліни «Фінансово-економічні розрахунки». У межах дисципліни розглядають фінансові розрахунки, необхідні для аналізу операцій, що включають три основні елементи – розмір платежу, термін і ставку процентів.

У фінансових розрахунках вживають такі поняття, як «процент», «ставка процента», «облікова ставка», «сучасна (поточна) вартість платежу» тощо, «методи нарощування і дисконтування платежів», «принципи фінансових розрахунків», «сучасна практика розрахунків».

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати: інструментарій фінансово-економічних розрахунків; способи нарахування процентів; визначення нарощеної вартості грошей; дисконтування; методи оцінки фінансових потоків; способи погашення довгострокової заборгованості; підходи до оцінки та аналізу фінансових ризиків; облік інфляції у фінансових розрахунках; особливості проведення фінансових розрахунків у ризикових умовах; методи технічного аналізу фінансового ринку.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні вміти: формувати практичні задачі у вигляді, прийнятному для застосування формул фінансової математики; інтерпретувати отримані результати з метою прийняття управлінського рішення в процесі вирішення інвестиційних, комерційних і кредитних проблем.

Тематичний план дисципліни

Назва змістового модуля	Кількість годин
	Усього	у тому числі
		лекції	практи­чні (семі­нарські) заняття	лабо­ратор­ні заняття	само­стійна робота
Модуль 1. Теоретичні засади фінансово-економічних розрахунків	38	14	14	-	10
Основні поняття фінансово-економічних розрахунків	6	2	2	-	2
Прості проценти	6	4	4	-	2
Складні проценти	10	4	4	-	2
Еквівалентність процентних ставок	6	4	4		4
Модуль 2. Оцінка фінансових потоків	36	10	10	-	16
Фінансові ренти	20	6	6	-	8
Сучасна вартість фінансової ренти	16	4	4	-	8
Модуль 3. Практичні засади фінансово-економічних розрахунків	34	12	12	-	10
Планування погашення довгострокової заборгованості	10	4	4	-	2
Оцінка й аналіз фінансових ризиків	12	4	4	-	4
Методи технічного аналізу фінансового ринку	12	4	4	-	4
УСЬОГО	108	36	36	-	36

Практичне заняття 1

Основні поняття фінансово-економічних розрахунків

(Розраховано на 2 год)

План практичного заняття

1. Сутність фінансових розрахунків. Поняття процента, процентної ставки.

2. Види процентів. Схеми нарахування процентів.

3. Сутність процесів нарощення та дисконтування. Поняття сучасної та майбутньої вартості грошей.

Необхідні теоретичні відомості

Одним із головних показників у фінансових розрахунках є процент, під яким розуміють абсолютну величину доходів від грошей, наданих у борг у будь-якій їх формі.

Під процентною ставкою розуміють відношення процентних грошей, виплачуваних за фіксований відрізок часу, до величини позички. Процентна ставка виконує функції критерію ступеня дохідності фінансових операцій незалежно від того, мав місце процес нарощення грошей чи ні. Процентну ставку як відносну величину вимірюють у математичних процентах і у коефіцієнтах. У всіх випадках фінансового аналізу процентну ставку використовують тільки у коефіцієнтах. Нарахування процентів, як правило, відбувається дискретно, тобто через певні періоди (раз на рік, кожні півроку, щоквартально або щомісячно).

Інтервал часу, до якого належить процентна ставка, називають періодом нарахування процентів. Він може дорівнювати року, півріччю, кварталу, місяцю. Також існує безперервне нарахування процентів, яке відбувається за дуже малі проміжки часу. Необхідність нарахування безперервних процентів зумовлена тим, що багато економічних процесів мають безперервний характер, тому аналітичне моделювання їх у такий спосіб коректніше та адекватніше, ніж за допомогою дискретних процентів. На практиці такі проценти застосовують дуже рідко.

Проценти можуть нараховуватися наприкінці періоду (декурсивні) або на початку періоду (авансові).

Процес збільшення суми грошей у зв’язку з приєднанням процентів до суми боргу називають нарощенням процентів або зростанням початкової суми.

Ставку процентів можуть застосовувати до однієї і тієї ж початкової суми протягом усього строку позички (прості процентні ставки) або до суми з нарахованими в попередньому періоді процентами (складні процентні ставки). Якщо за базу для нарахування процентів беруть суму позички (початкова сума боргу, позички) і нараховані проценти приєднують до цієї суми в кінці окремих періодів або строку позички в цілому, тоді для розрахунку використовують ставку процентів. Ставка процентів — це процентна ставка, яку визначають на основі початкової суми кредиту (початкова сума позички, боргу) і проценти приєднують в кінці окремих періодів або строку позички в цілому:

,

де і — ставка процентів; Р — початкова сума боргу, кредиту, позички; n — кількість періодів нарахування процентів або строк, на який надається позичка; S — нарощена сума або величина позички разом з нарахованими процентами; І — проценти за весь період позички, які визначають за формулою I = P · i · n = S – P.

Інколи під час нарахування процентів за основу беруть суму, яку виплачує боржник наприкінці строку позички. У такому разі застосовують облікову ставку і проценти утримають під час видачі позички. Облікова ставка — це процентна ставка, яку визначають на основі нарощеної суми позички. Цю ставку використовують у разі купівлі векселів та обчислюють за такою формулою:

,

де d — облікова ставка.

Отже, за методом нарахування процентів розрізняють чотири види ставок: ставки процентів та облікові ставки; прості та складні ставки процентів.

Види процентних ставок:

1) фіксовані (постійні або змінні);

2) плаваючі (надбавка — маржа до базової ставки).

Фіксовані процентні ставки можуть установлюватися на весь строк кредиту (постійні) або обумовлюватися в договорі — про різні рівні процентних ставок на певні інтервали часу, але на весь строк угоди (змінні).

У зв’язку з несталістю грошового ринку замість фіксованих використовують плаваючі ставки, які визначають шляхом додавання до базової ставки фіксованої надбавки (маржі). Плаваюча ставка змінюється разом зі зміною економічної ситуації в країні. Маржа — це додаток до базової ставки у вигляді ставки процентів, яка б забезпечувала необхідний рівень прибутковості інвестицій. Як базову можна використовувати прайм рейт ставку, або лондонську міжбанківську ставку ЛІБОР (LIBOR — London interbank offered rate). Під ставкою «прайм рейт» розуміють ставку, яку надають комерційні банки першокласним позичальникам, а також низку інших ставок аналогічного характеру.