33. Взаємозалежність словесного (вербального) і несловесного (невербального) спілкування.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Спілкування людини підтримується певними засобами. Свої почуття, думки людина здатна виражати й закріплювати в словах і жестах, створюючи певний комунікативний простір, у якому об´єднуються, співіснують її внутрішній світ і світ зовнішній, об´єктивний. Такими засобами, які людина використовує в своєму спілкуванні, є вербальні (словесні) і невербальні засоби (міміка, пантоміміка, виражальні рухи тіла).

Спілкування вербальними засобами є не що інше як використання живого слова в передачі інформації. Лише людині притаманно вербалізувати свої почуття, емоції, поведінку через слово, що доводить її до найвищого ступеня розвитку порівняно з іншими представниками тваринного світу. Мова є явищем не тільки лінгвістичним, а й психологічним, естетичним і суспільним, вона охоплює всі сфери суспільного життя: науку, освіту, мистецтво та ін.

Невербальне спілкування полягає в передачі і одержуванні інформації за допомогою міміки, пантоміміки, різного роду сигналів і символів. У невербальній комунікації люди послуговуються жестами. Жестикулюють намірено і спонтанно. Кількість, активність жестів і їх значення залежать від національних, групових, сімейних традицій, темпераменту і характеру людини.

34. Різноманітність форм ділової комунікації.

У традиційних жанрах ділової комунікації (публічні промови, інтерв'ю, коментар, консультація) за умов реалізуються комунікативні стратегії фірм чи діловими партнерами, які прагнуть як вміння самопрезентації, а й уміння пропаганди філософії компанії, організаційних цінностей, корпоративної культури, і навіть знань споживчого ринку, ринку, контактних аудиторій, структур влади й т. п. Многоцелевой характер цих жанрів вимагає своїх комунікативних стратегій, технологій, процедур і операцій.

Специфічними жанрами ділової комунікації вважатимуться суперечка, дискусію, полеміку, дебати, суперечки, що найчастіше є складовими такі форми ділового спілкування, як наради, збори і конференції, а можуть мати й самостійного значення.

Особливості кожної форми ділової комунікації включають такі критерії:

· мета проведення (навіщо?);

· контингент учасників (хто?, з ким?, кому?);

· регламент (як довго?);

· комунікативні кошти реалізації намірів (як?);

· організація просторової середовища (де?);

· очікуваного результату (який?, що "не вдома"?).

Найпоширенішим контактним методом є розмова. У діловому розмові варіюються ясно осмислені мети, інтуїтивні резони та несвідомі мотиви. На відміну від розмови розмова є форму ситуаційного контакту. Мета такої комунікації - обміну інформацією з питання. Учасників, принаймні, двоє, регламент залежить від рівня важливості предмети й від можливості учасників розмови. Коммуникативные кошти, зазвичай, типові для будь-який розмови: обмін репліками, питаннями та відповідями, думками і оцінками.