31. Значення мовленнєвого етикету у діяльності бізнесмена.

Мовленнєвий етикет - це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання тощо в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співбесідником, зокрема, під час привітання, знайомства, звертання тощо.

За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють 15 видів стійких мовних висловів:

1. Звертання.2. Вітання.3. Знайомство.4. Запрошення.5. Прохання.6. Вибачення.7. Згода.8. Незгода.9. Скарга.10. Втішання.11. Комплімент.12. Несхвалення.13. Побажання.14. Вдячність.15. Прощання.

Мовний етикет залежить від соціального статусу суб'єкта і адресата спілкування, їх фаху, віку, статі, характеру, віросповідання. Мовний етикет має національну специфіку. Кожний нарід створив свою систему правил мовного етикету. На цю його особливість указує Радевич-Винницький: "За етикетом упізнають "своїх" етнічно (національно) і/або соціально (віком, родом занять, релігією тощо)"

Мовний етикет як соціально-лінгвістичне явище виконує такі функції: 1.контакто-підтримувальну - встановлення, збереження чи закріплення стосунків адресата й адресанта; 2. ввічливості (конотативну) - прояв чемного поводження членів колективу один з одним; 3. регулювальну (регулятивну) - регулює взаємини між людьми у різних спілкувальних ситуаціях; 4. впливу (імперативну, волюнтативну) - передбачає реакцію співбесідника - вербальну, невербальну чи діяльнісну; 5. звертальну (апелятивну) - привернення уваги, здійснення впливу на співбесідника; 6.емоційно-експресивну (емотивну), яка є факультативною.

32. Засоби невербального спілкування, їх класифікація. Невербальное спілкування — вид спілкування без використання слів.Воно грає великій ролі в обміні емоціями як для людей, і між тваринами, зокрема між людиною і дресированими тваринами.Спостереження показали, що у процесах спілкування 60%-95%

Усі невербальні засоби спілкування можна описати декількома системами. Це:

• оптико-кінетична система — жести, міміка, пантоміма, рухи тіла (кінесика);

• паралінгвістична система — вокалізація, діапазон та тональність голосу;

• екстралінгвістична система — темп, пауза, плач, сміх, кашель тощо;

• проксеміка — система організації простору і часу (розглядалася вище);

• контакт очей — візуальне спілкування.

Спілкуючись, люди неоднаково реагують на невербальні сигнали: одні чутливі до них, інші — або не обізнані з цією сферою комунікації, або не мають досвіду фіксації та розшифрування знаків невербальної комунікації. Невербальне, як і мовне передбачає зворотний зв'язок. Позитивний невербальний зворотний зв'язок сприятливо впливає на взаємини між співрозмовниками, а негативний супроводжує або породжує деструктивні взаємини. Партнер, який роздратовано відповідає на запитання співрозмовника, подає негативні сигнали.

Отже, невербальні засоби спілкування дають змогу працювати свідомо з несвідомим і допомагають досягти позитивних результатів.