Рекомендована література
1 Л. А. Катренко, І. П. Пістун Охорона праці в галузі освіти.—Суми Університетська книга, 2001
2. Сосновскиії А В Первая помощь// Твоє здоровье.— 1993 - №3 -С.9-12.
3. Сармнчин В. О. Здоровьій человек// Твоє здоровье.—1993. - №1Г -С.9-12.
Лабораторна робота № 6 Вивчення технічних засобів гасіння пожежі
Мета: Ознайомитися з будовою і застосуванням ручних вогнегасників, з нормами їх запасу для шкіл і інших об'єктів.
Прилади і обладнання: вогнегасники типів ВХП-10 і ВВ-2,ВП-2.
Теоретичні відомості
Вимоги до вогнегасників
1. Вогнегасники повинні розміщуватися в легкодоступних місцях, де виключене попадання на них прямих сонячних променів і безпосередня, (без загороджувальних щитків) дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.
Ручні вогнегасники повинні розміщуватися методами:
• навішування на вертикальні конструкції на висоті 1,35-1,5 м (не вище 1,5 м ) від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх відкривання;
• встановлення в пожежній шафі разом з пожежними кранами у спеціальні тумби або пожежні щити та стенди.
2.Навішування вогнегасників на кронштейни, встановлення їх у тумби, або пожежні шафи повинні виконуватись так, щоб забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.
3.Вогнегасники, які розміщуються поза приміщенням або в неопалюваних для експлуатації при мінусових температурах приміщеннях, необхідно знімати на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах і стендах повинна міститись інформація про місце розташування найближчого вогнегасника.
4.Вогнегасники, призначені для установки на транспортних засобах (автомобілях, всюдиходах, тракторах та ін.), повинні комплектуватись кронштейнами. Кронштейн має утримувати вогнегасник, не закриваючи своїми елементами інструктивні написи, бути безпечним у роботі і зручним для встановлення та оперативного виймання вогнегасника.
5.Кнопка пуску повинна чітко виділятися на фоні інших деталей вогнегасника
6.Вогнегасники, призначенні для доставки до місця займання вручну повинні важити не більше 2 кг.
Вогнегасники вагою більше 50 кг. повинні бути обладнанні
колесами. Величина тягового зусилля для перемішання
такого вогнегасника вручну по рівній горизонтальній поверхні бетонним або асфальтовим покриттям не повинна перевищувати 250 Н.
7.У вогнегасниках повинні бути передбачені запобіжні пристрої або інші засоби захисту у випадку перевищення тиску в корпусі.
8.Запобіжні пристрої вогнегасників усіх типів повинні мати надійну фіксацію для забезпечення від мимовільного спрацювання від вібрацій струсів або випадкового натиску на елементи пуску.
Ручні порошкові вогнегасники місткістю 5 л і більше, а також ручні вогнегасники інших типів місткістю більше 5л і пересувні вогнегасники повинні бути обладнані зручним шлангом.
11.Всі вогнегасники принципово не повинні відрізнятись способом приведення в дію.
Хімічно-пінні вогнегасники
Рис. 6.1. Будова ВХП
1 – корпус; 2 – кислотний стакан; 3 – бокова ручка; 4 – горловина;
5-рукоятка ЗПП; 6 – шток; 7 - кришка; 8 – сприск; 9 – клапан; 10 – запобіжник; 11 – нижня ручка.
ВХП-10 призначений для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1 м2, за винятком електроустановок під напругою, речовин, здатних при взаємодії з водою (хімічною піною) вибухати, горіти.
Промисловість випускає три види ручних хімічно-пінних вогнегасників: ВХП-10, ВП-М, ВП-9ММ.
Цифра в маркуванні будь-якого типу вогнегасника вказує на об'єм корпусу вогнегасника.
Будова і склад вогнегасника
ВХП складається з трьох основних елементів: корпус, запірно-пускова механізм, циліндр з кислотним вмістом (див. рис. 6.1).
кислотна частина - суміш сірчанокислого заліза з сірчаною кислотою, відповідно 150 г і 120 г, всього 270 г; лужна частина - розчин бікарбонату натрію з вмістом екстракту солодового коріння - 450 г.
В результаті реакції кислотної та лужної частини виділяється СO2 , під дією якого виділяються продукти реакції у вигляді піни.