
- •Лабораторний практикум
- •Загальні методичні вказівки
- •Під час проведення лабораторних робіт з використанням еом студентам забороняється:
- •Лабораторна робота № 1 визначення коефіцієнта стисливості та динамічної в’язкості природного вуглеводневого газу
- •1.1 Мета роботи
- •1.2 Теоретична частина
- •1.3 Порядок проведення розрахунків
- •1.5 Контрольні запитання:
- •Лабораторна робота №2 визначення коефіцієнта гідравлічного опору при русі газу в свердловині
- •2.1 Мета роботи
- •2.2 Теоретичні відомості
- •2.3 Порядок проведення розрахунку
- •2.4 Варіанти завдань:
- •2.5 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 3 гідравлічний розрахунок простих трубопроводів при русі нафти
- •3.1 Мета роботи
- •3.2 Теоретичні відомості
- •3.3 Порядок проведення розрахунків
- •3.4 Варіанти завдань:
- •3.5 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4 моделювання процесу дроселювання при видобуванні нафти і газу
- •4.1 Мета роботи
- •4.2 Теоретичні відомості
- •4.3 Порядок проведення розрахунків
- •4.4 Варіанти завдань
- •4.5 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 моделювання процесу ежекції рідин і газів у процесі нафтогазовидобування
- •5.1 Мета роботи
- •5.2 Теоретичні відомості
- •5.3 Порядок проведення розрахунків
- •5.4 Варіанти завдань
- •5.5 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6 розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь в ході прогнозування показників розробки нафтових і газових родовищ
- •6.1 Мета роботи
- •6.2 Теоретичні відомості
- •6.3 Порядок проведення розрахунків
- •Лабораторна робота № 7 розв’язування нелінійних алгебраїчних рівнянь при моделюванні багатофазної фільтраціі флюїду в пористому середовищі
- •7.3 Порядок проведення розрахунків
- •Лабораторна робота № 8
- •Застосування диференціальних рівнянь та їх систем при математичному моделюванні технологічних процесів нафтогазовидобування
- •8.3 Порядок проведення розрахунку
- •8.4 Варіанти завдань
- •8.5 Контрольні запитання
- •9.1 Мета роботи
- •9.2 Теоретичні відомості
- •9.3 Порядок проведення розрахунку
- •Лабораторна робота № 10 статистичний аналіз зв’язків результатів експериментів
- •10.3 Порядок проведення розрахунків
- •10.4 Варіанти завдань
- •10.5 Контрольні запитання
- •Перелік рекомендованих джерел
Лабораторна робота № 1 визначення коефіцієнта стисливості та динамічної в’язкості природного вуглеводневого газу
1.1 Мета роботи
Ознайомитись з основними властивостями природних газів, зокрема їх стисливістю та в'язкістю. Навчитись обраховувати дані параметри та їх залежність від зміни термобаричних умов.
1.2 Теоретична частина
Модель (від лат. modulus – міра, зразок, норма) – це об’єкт-замінник, створений з метою відтворення при певних умовах суттєвих властивостей об’єкта-оригіналу. Модель може бути представлена фізичним об’єктом, подібним до оригіналу, або описом об’єкта у вигляді математичних формул, тексту, комп’ютерної програми.
Математичне моделювання - метод дослідження процесів або явищ шляхом створення їхніх математичних моделей і дослідження цих моделей.
Метою моделювання є здобуття, обробка, представлення і використання інформації про об'єкти, які взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем; а модель тут виступає як засіб пізнання властивостей і закономірностей поведінки об'єкту. Основним призначенням моделі в задачах управління є прогноз реакції об’єкту на керуючі впливи. Крім того, моделі використовуються для дослідження об’єкта, аналізу його чутливості.
Природний горючий газ - це суміш різних, головним чином, вуглеводневих газів земної кори. До останніх входять метан - СН4, етан - C2H6, пропан- С3Н8, ізобутан — і-С4Н10, нормальний бутан н-С4Н10 та пари рідких вуглеводнів - пентану, гексану і рідко інших. Головною складовою частиною вуглеводневих газів є метан, вміст якого здебільшого перевищує 85-90%. Тільки в газах, розчинених у нафті, його частка може зменшуватись і бути нижчою 60%. Частка інших разом взятих компонентів рідко становить понад 5-7%. Причому з ростом молекулярної маси компоненту його вміст, як правило, зменшується. Домішками до вуглеводневих газів можуть бути азот, водень, сірководень, вуглекислий газ та інертні гази (гелій, аргон та ін.). Азот та вуглекислий газ майже завжди присутні в кількостях переважно до 3 — 5%, але у рідких випадках вміст кожного з них може перевищувати 20 — 30%. Сірководень присутній в газах не завжди, вміст його переважно становить до 5%, але в окремих випадках може досягати 26%. Водень у газах зустрічається у кількості до 3%. Вміст інертних газів іноді досягає 1—2,5% в основному за рахунок гелію.
Основними фізичними властивостями природного газу є його густина, в'язкість, стисливість, вологовміст та інші.
Коефіцієнт стисливості (надстисливості) газу - відношення об’ємів реального пластового і ідеального газів при однакових умовах, тобто при одних і тих же тиску і температурі. Коефіцієнт стисливості газу вводиться в рівняння Клапейрона-Менделєєва, характеризує ступінь відхилення реальних газів від ідеального стану і є відношенням об'єму реального газу до об'єму, який займала б така ж кількість молів ідеального газу за тих же тиску і температури.
З іншого боку можна сказати, що коефіцієнт стисливості газу - безрозмірна величина, яка характеризує непропорційність зміни об'єму газу зі зміною тиску, температури та складу газу.
Є багато методів визначення коефіцієнту стисливості газу. Зокрема:
1) за графіками Брауна і Катца;
2) алгоритм Сейрима;
3) залежність Редліха-Квонга;
4) таблиці Катца.
У вітчизняній практиці для оперативного підрахунку коефіцієнта стисливості використовують наближену формулу:
.
(1.1)
Числове значення коефіцієнта стисливості приблизно знаходиться в межах Z ≈ 0,8-1,2.
В'язкість (внутрішнє тертя) - одне з явищ переносу, властивість текучих тіл (рідин і газів) чинити опір переміщенню однієї їх частини відносно іншої. Механізм внутрішнього тертя в рідинах і газах полягає в тому, що молекули, рухаючись хаотично, переносять імпульс з одного шару в інший, що призводить до вирівнювання швидкостей - це описується введенням сили тертя. В'язкість твердих тіл має низку специфічних особливостей і розглядається звичайно окремо.
Розрізняють динамічну в'язкість (одиниці виміру: пуаз, Па·с) і кінематичну в'язкість (одиниці виміру: Стокс, м2/с, позасистемна одиниця - градус Енглера). Кінематична в'язкість може бути отримана як відношення динамічної в'язкості до густини речовини і своїм походженням завдячує класичним методам вимірювання в'язкості, таким як вимірювання часу витікання заданого об'єму через калібрований отвір під дією сили тяжіння. В даній лабораторній роботі буде розглянутий аналітичний метод визначення коефіцієнту динамічної в'язкості, методика розрахунку якого наведена нижче.