МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І.Пирогова

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри педіатрії№2

завідувач кафедри

професор Дудник В.М.

______________________ “__”___________2013р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Педіатрія
Модуль №5
Змістовий модуль №2
Тема заняття №6	Вегетативні дисфункції у дітей.
Курс	6
Факультет	Медичний

Вінниця 2013

1.АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Клінічна практика неодноразово доводить головну роль відхилень вегетативної нервової системи (ВНС) при деяких хворобах органів кровообігу. В одних випадках вегетативна дисфункція (ВД) виступає першопричиною (функціональна слабкість синусного вузла, екстрасистолія, сповільнення передсердно-шлуночкового проведення імпульсу, артеріальна гіпертензія і т.д.), в інших – сприяючим фоном (атеросклероз, тахіаритмії, обмороки та ін.) і нерідко ускладнює органічні порушення. Вегетосудинні порушення імітують серцево-судинні захворювання і лежать в основі багатьох лікарських помилок. Діагностика ВД – доволі важка задача, яка потребує значних знань та навичок. Інколи, встановивши «функціональну» природу серцевого порушення лікарі заспокоюються і недостатньо активно лікують хворого, хоча вони загрозливі по розвитку серйозних захворювань ССС в майбутньому.

ВД найбільш часта патологія у дітей і за епідеміологічними даними вона становить 30% від загальної популяції дитячого населення. Встановлена можливість переходу ВД в такі психосоматичні захворювання, як ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, виразкова хвороба шлунку та ін. Педіатри зустрічаються з проявами ВД у дітей набагато частіше, ніж віддають собі в цьому отчет. Це пояснюється, з одного боку, недостатніми знаннями з цього питання, з іншої – боязню гіпердіагностики. Нерідко педіатр розглядає захворювання (наприклад, екстрасистолію) як моноорганну патологію, що є помилковим. У дітей багаточисельні неврологічні захворювання перебігають під маскою соматичної патології. Тому, зважаючи на все вище викладене, представляється необхідним детальне ознайомлення з даною проблемою.

2. Конкретні цілі:

1. Визначати можливі причини розвитку найбільш поширених патологічних синдромів у дітей з вегетативними дисфункціями.

2. Визначати тактику ведення хворих з вегетативними дисфункціями.

3. Проводити клінічний огляд хворого з вегетативними дисфункціями.

4. Планувати обстеження хворої дитини з вегетативними дисфункціями та інтерпретувати отримані результати.

5. Проводити диференційну діагностику вегетативних дисфункцій у дітей та ставити попередній клінічний діагноз.

6. Ставити діагноз і призначати лікування дітям з вегетативними дисфункціями.

7. Здійснювати прогнози (для життя, для здоров’я, для працездатності) дітям з вегетативними дисфункціями.

8. Невідкладна допомога при ускладненнях обумовлених вегетативними дисфункціями у дітей.

9. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій кардіоревматології.

3.Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Назва попередніх дисциплін	Отримані навики
Анатомія, гістологія	Анатомічні та гістологічні особливості центральної та вегетативної нервової системи.
Нормальна та патологічна фізіологія	Особливості вегетативних реакцій в організмі дітей з порушеннями вегетативної нервової системи.
Біохімія	Дати клінічну оцінку змінам біохімічних показників крові у дітей з вегетативними дисфункціями.
Пропедевтика дитячих хвороб	Характерні скарги, клінічні синдроми у дітей з вегетативними дисфункціями. Вміння зібрати анамнез, виявити особливі скарги, провести клінічне обстеження дітей з порушеннями вегетативного гомеостазу.
Фармакологія	Володіти знаннями про основні групи лікарських препаратів, що застосовуються при лікуванні вегетативних порушень.
Соціальна медицина та організація охорони здоров’я	Використовувати знання про структуру надання медико-санітарної допомоги дитячому населенню для належного використання ресурсів системи охорони здоров’я в плані профілактики та лікування.
Внутрішньопредметна інтеграція	Дати клінічну оцінку змінам показників загальноклінічного, біохімічного та імунологічного дослідження сироватки крові, інтерпретувати дані інструментальних методів обстеження.

4.Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття:

4.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Вегетативна дисфункція	Це захворювання, що проявляється порушенням вегетативної регуляції внутрішніх органів і систем, пов'язаних з поломкою надсегментарних і сегментарних структур центральної й вегетативної нервових систем. Захворювання поєднує три головних синдроми: психовегетативний, вегетосудинно-трофічний і синдром прогресуючої вегетативної недостатності.
Нейроциркуляторна дисфункція	Це клініко-патогенетична форма вегетативної патології, обумовлена спадковою неповноцінністю апарату, який регулює судинний тонус, перш за все – церебральних судин.
Вегетативно-судинна дисфункція	Це клініко-патогенетична форма вегетативних дисфункцій, клінічні прояви якої пов’язані з порушеннями нейрогуморальної регуляції серцевої діяльності і системного кровообігу в результаті функціонального пошкодження вегетативних структур різного рівня.
Вегето-вісцеральна дисфункція	Це клініко-патогенетична форма вегетативних дисфункцій, пов’язана з порушенням вегетативної регуляції внутрішніх органів в результаті функціональних порушень у вегетативних структурах різного рівня.
Пароксизмальна вегетативна недостатність	Це клініко-патогенетична форма, що характеризується вегетативними кризами (пароксизмами), які провокуються емоційним, розумовим або фізичним перенапруженням, а також зміною погодних умов.