5. Політика радянського уряду в Україні у 1919 р.

З встановленням радянської влади у січні 1919 р. змінена назва України – Українська Соціалістична Радянська Республіка.

10 березня 1919 р. затверджена перша Конституція УСРР, яка закріпила диктатуру пролетаріату, скасування приватної власності, владу трудового народу. Вищі органи влади: Всеукраїнський З’їзд Рад і обраний ним Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет (ВУЦВК), який очолив Г.Петровський; уряд – Рада Народних комісарів (РНК) , її голова – Х.Раковський.

Політика «воєнного комунізму»:

Воєнний комунізм – це соціально-економічна політика більшовиків в Україні у 1919-1921рр, модель державного регулювання економіки, яка була реакцією більшовиків на критичні обставини в умовах громадянської війни і тому уявляла собою набір вимушених, тимчасових заходів: реалізація цієї моделі на практиці стала спробою переходу до нового суспільного ладу – комунізму.

Основні заходи політики воєнного комунізму:

Сільське господарство	уведення продрозкладки (вилучення «надлишків»продовольства у селян); державна монополія на продаж та заготівлю хліба; запровадження кругової поруки; формування продзагонів для вилучення продовольства у селян
Промисловість	націоналізація підприємств важкої, середньої та дрібної промисловості; встановлення державного контролю над виробництвом; централізоване управління економікою; уведення загальної трудової повинності; мілітаризація праці; зрівняльний розподіл продуктів харчування серед працівників
Торгівля і фінанси	заборона вільної торгівлі; спроба ліквідувати товарно-грошові відносини; перехід до прямого товарообігу; встановлення твердих цін на товари; карткова система постачання міського населення; скасування платні на житло, комунальні послуги, транспорт

Методи впровадження політики «воєнного комунізму»:

• «червоний терор»;

• Жорстка централізація;

• Реквізиції, конфіскації тощо.

Наслідки політики «воєнного комунізму»:

• економічна криза (падіння сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція);

• погіршення умов життя народу;

• зростання соціальної напруги;

• розгортання повстанського руху проти більшовиків.

З весни 1919 р. через Україну на Москву починає наступ армія Денікіна. Денікінські війська змушені були залишити Україну після контрнаступу Червоної армії в грудні 1919 р. На Україну знову повертається радянська влада.

Висновки:

Таким чином, революція і громадянська війна на Україні завершилися перемогою більшовиків.

Причини поразки української революції:

1. До початку ХХ століття процес формування української нації ще не був завершений. Велика частина українців проживала в Російській імперії, де зростанню їх національної самосвідомості перешкоджала русифікаторська політика царизму. Населення Західної України віками перебувало в чужих йому монархіях – польській, австрійській, австро-угорській. В результаті на східних та західних українських землях сформувалися два різні соціокультурні простори, що не сприяло національній консолідації.

2. Сама національна ідея була розроблена українською культурною елітою лише в середині ХІХ ст.: її носієм було надто обмежене коло інтелігенції (2-3% населення), що не мало можливості поширити цю ідею на широкі верстви українського народу – народу, що в переважній більшості складався з малограмотних, забитих злиденним життям і політично нерозвинених селян.

3. Коли почалася революція у 1917 р. – вона мала явно виражений соціальний, а не національний характер. Селяни, робітники, солдати і матроси прагнули, передусім, до соціального звільнення, боролися за краще життя і вважали своїми головними ворогами «буржуїв» і поміщиків. І такі настрої добре використовували у своїй політиці більшовики.

4. Невирішеність соціально-економічних проблем, в першу чергу аграрного питання, намагання відкласти їх на майбутнє.

5. У лідерів української революції не було чітких уявлень щодо державного будівництва, вони не мали досвіду державної роботи.

6. Недостатньою була роз’яснювальна діяльність керівників революції. Їй протистояла чітка, злагоджена більшовицька пропаганда. Дарма що жодна з обіцянок більшовиками не була виконана, що народу за свою довірливість довелося розплачуватися мільйонними жертвами.

7. Поразка революції була зумовлена також несприятливою для України міжнародною обстановкою, яка була спрямована на допомогу білій Росії та відновленій Польщі.

Історичні уроки революції:

Незважаючи на поразку, українське революція мала й має важливе значення перш за все з огляду на її історичний досвід. Серед її найважливіших уроків слід назвати такі:

• чіткість програми побудови держави;

• опора на внутрішні сили свого народу, оскільки розрахунок на іноземну допомогу завжди небезпечний;

• слід оперативно вирішувати соціально-економічні проблеми, турбуватися про забезпечення добробуту населення – це сприятиме розширенню соціальної бази революції;

• охорона інформаційного простору, рішуче припинення діяльності ворожих політичних партій;

• створення регулярної армії. Спроможної захищати свою державу;

• наступальність агітаційно - пропагандистської роботи;

• забезпечення зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних інтересів України.

Досягнення української революції:

1. Створення української держави – УНР і на заході – ЗУНР.

2. Була висунута та починає реалізовуватись ідея соборності українських земель, що найшло відображення в Акті Злуки.

3. В ході революції проголошувались і здійснювались соціально-економічні перетворення: ліквідація поміщицького землеволодіння, передача землі селянам, реформування промисловості,

4. Революція сприяла розвитку національно-визвольного руху.

5. Відбувались культурно-побутові зміни: ЦР закріпила за українською мовою статус державної.

6. Розвивалась правнича думка - було вироблено ряд актів – Універсали, Конституцію.

7. Окреслилась територія Української держави

8. Була розроблена і затверджена державні символіка – національний гімн, синьо-жовтий прапор, герб у вигляді тризуба