Розділові знаки при однорідних членах речення

Однорідні члени речення – слова, які за змістом пов’язані з одним членом речення та відповідають на одне й те питання. Однорідні члени речення синтаксично рівноправні (пов’язані між собою зв’язком сурядності). Виразниками зв’язку сурядності є сполучники сурядності, перелічувальна інтонація, паузи.

Однорідні члени можуть бути непоширені: Хай звільняється серце чуле од обману, брехні і пут. (В.Симоненко.) або поширені залежними від них словами: Нами править закон любові і життя переможний дух. (Г.Пастушенко.)

В одному реченні можуть бути два або кілька рядів однорідних членів: І разом з квіткою, травинкою малою в моїй душі щось сходить і росте. (Олександр Олесь.)

Однорідні члени речення з інтонацією:

• перелічення: Моя душа настояна на вітрі, на слові і на полині. (Н.Кіт.) Я до фініша чесно дійду без брехні, лицемірства, облуди. (Л.Воловець.),

• протиставлення: Не високо мудруй, але твердо держись. (І.Франко.),

• зіставлення: Не стільки шкодить видима брехня, як напівправда. (А.Косматенко.)

Інтонація при вимові однорідних членів речення буває різна. У розповідних реченнях при переліченні та зіставленні вона поступово знижується, в окличних підвищується. У питальних реченнях інтонація різко підвищується на останньому однорідному члені. Якщо однорідні члени протиставляються, на першому слові інтонація різко підвищується, на останньому – знижується.

Кома ставиться між

• однорідними членами речення, не з’єднаними сполучниками: Злим людям не заздри, не бажай їх товариства. (З Біблії.) Мені приснились ночі солов’їні, дівочі співи, пахощі левад. (М.Рильський.);

• однорідними членами речення, з’єднаними двома або більше однаковими (повторюваними) сполучниками і...і (й...й), ні...ні (ані...ані), то...то (не то...не то), чи...чи (чи то...чи то), або...або: Є в “Кобзарі” і про гайдамаків, і про Підкову, і про Гамалію. (Б.Грінченко.) А в пшениці то мак, то волошки закрасили б роботоньку трошки. (Леся Українка.) В селянській душі не умруть ні волошки, ні поле. (Д.Фальківський.) Зрідка однорідні члени з’єднуються повторюваними сполучниками хоч - хоч; що - що: Хоч у лісі, хоч у полі шукатиму долі. Що в городі, що в полі восени всього доволі. (Нар.творч.), тоді вони теж розділяються комами;

Примітка. 1. Коли два слова, з’єднаних повторюваним сполучником і...і або ні...ні, становлять фразеологізований вислів, кома між ними не ставиться: і туди і сюди; і сміх і гріх; ні в тих ні в сих; ні світ ні зоря; ні пуху ні пера; ні мертвий ні живий: Ще ні світ ні зоря, а вже ходить гомін від двору до двору. (Панас Мирний.) Хлопці були ні в тих ні в сих. (Б.Грінченко.) Бурлаки стояли ні живі ні мертві. (І.Нечуй-Левицький.) Ще ляпне таке, що ні в тин ні в ворота! (Панас Мирний.) Любов не має ні кінця ні краю. (П.Перебийніс.)

Примітка 2. Кома не ставиться між двома з’єднаними повторюваними сполучниками однорідними членами речення, які утворюють тісну смислову єдність: Витьохкують і мертвому й живому ті солов’ї на канівській горі. (А.Малишко.) Я не знаю ні горя ні радощів. (Марко Вовчок.) Підстав незнаним обширам обличчя. Збуди в собі і Данте й Беатріче. (Т.Севернюк.)

Примітка 3. Коли сполучники і (й), та (і), або, чи, а чи не повторюються, кома перед ними не ставиться: Тут пахне м’ята чи меліса. (Л.Скирда.) Тихій та смирній дівчині йшла на душу пісня. (І.Нечуй-Левицький.) То буде переміна або злам. (О.Савченко-Гнатюк.) Умитий місяць-молодик займеться жовтнем а чи квітнем. (А.Григоренко.)

• однорідними членами речення, з’єднаними за допомогою парних сполучників як … так; як не …то; не тільки … а (але) й; як … так і; не так … як; хоч… але (та, зате, проте); не стільки … стільки; якщо не… то; настільки … наскільки: Минулі покоління лишили нам не так розв’язання проблем, як самі проблеми. (Сенека.) Жита зараз похитував не стільки вітерець, скільки роса. (М.Стельмах.) Благородні олені оселяються як у гірських лісових масивах, так і в хвойних рівнинних лісах. (З підруч.) Індик хоч не співає, зате багато думає. У Килини та Горпини як не весілля, то родини. (Нар.творч.) Кома в такому випадку ставиться перед другим сполучником;

• однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками а, але, однак, проте, зате, та (у значенні але), так, хоч (хоча): Дім силою будують, а розумом скріплюють. (З Біблії.) Розумний – не хитрий, зате мудрий. Лис може втратити зуби, але не апетит. Мала голка, та майстровита. (Нар.творч.) Розмовляли мало ми, однак прощались боляче. (Ю.Середа.)