- •О.Глазова
- •Практикум частина перша
- •Передмова
- •Перелік основних пунктограм
- •Перелік основних орфограм
- •Розділові знаки у простому реченні
- •Пунктограма: розділові знаки в кінці речення (1)
- •Тире між членами речення тире між підметом і присудком
- •Пункторама: тире між підметом і присудком (2)
- •Тире в неповних реченнях
- •Пунктограма: тире на місці пропущеного члена речення (3)
- •Розділові знаки при непоширених прикладках
- •Пунктограма: розділові знаки при непоширених прикладках (4)
- •Розділові знаки при однорідних членах речення
- •Пунктограма: розділові знаки між однорідними членами речення (5)
- •Пунктограма: кома між повторюваними словами (6)
- •Однорідні та неоднорідні означення
- •Узагальнювальні слова при однорідних членах речення
- •Пунктограма: двокрапка після узагальнювального слова перед однорідними членами речення (7)
- •Пунктограма: тире після однорідних членів речення перед узагальнювальним словом (8)
- •Відокремлені члени речення
- •Відокремлені означення
- •Пунктограма: кома і тире при відокремлених означеннях (9)
- •Відокремлені прикладки
- •Пунктограма: кома і тире при відокремлених прикладках (10)
- •Відокремлені обставини
- •Пунктограма: кома при відокремлених обставинах (11)
- •Відокремлені додатки
- •Пунктограма: кома при відокремлених додатках (12)
- •Відокремлені уточнювальні члени речення
- •Пунктограма: кома при уточнювальних членах речення (13)
- •Порівняльний зворот
- •Пунктограма: кома при порівняльному звороті (14)
- •Розділові знаки при звертанні
- •Пунктограма: кома і знак оклику при звертанні (15)
- •Розділові знаки при вставних словах (словосполученнях, реченнях)
- •Пунктограма: кома при вставних словах (16)
- •Пунктограма: кома, тире та дужки при вставних та вставлених словосполученнях і реченнях (17)
- •Розділові знаки при словах-реченнях та вигуках Пунктограма: розділові знаки при словах-реченнях і вигуках (18)
- •Відповіді до вправ
Розділові знаки при звертанні
208. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Вказати слова, що називають того, до кого звертаються з мовленням. Яка різниця між звертанням непоширеним і поширеним?
Дозвольте ж, друзі, і мені відкрити серце, думку, слово. (М.Тарновський.) Привіт тобі, Сонце! Привіт тобі, Воле, від серця мого і народу! (Олександр Олесь.) Не треба, мій друже, не треба напоювать сумом пісні. (В.Сосюра.) Прощай, чорнобрива! Прощай, моє ясне сонечко! (І.Нечуй-Левицький.) Не дивися, доле, так журливо. Дивне диво – вік земний людини! (М.Самійленко.) На ясні зорі і на тихі води, щемлива доле, виведи мене. (В.Шукайло.)
Інтонацією звертання відокремлюються в будь-якій позиції – на початку, в середині і в кінці речення. Найвиразніше оклична інтонація звертання виявляється, якщо воно стоїть на початку речення: Мамо! Чому сльози, скажіть? (Л.Забашта.) Мамо, засніть до ранку. (М.Лиходід.) Мамо, чого зажурились? (Д.Луценко.) Від наступного речення звертання відділяється паузою. Якщо звертання стоїть у кінці речення, оклична інтонація, з якою воно вимовляється, дещо послаблюється: Де ж ви зараз, мої синочки? (М.Томенко.). У середині речення звертання виділяється паузами й вимовляється низьким тоном у пришвидшеному темпі: Болять мені, мамо, руки твої. (Р.Лубківський.) Звертання виділяється з обох боків комами або комою з одного боку: Друже, нам ще літо не збулось! (М.Самійленко.) Хворіти, парубче, доволі. (М.Стельмах.) Мій сон щасливий, тату. (П.Перебийніс.) Якщо звертання, яке стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишуться з великої букви: Шевченку! Відгук дум твоїх чи чуєш ти у нашім співі? (М.Рильський.) Якщо звертання стоїть у кінці речення, після нього ставиться знак відповідно до інтонації усього речення: Бувайте здорові, добродійко! (Марко Вовчок.) Уставай скоріш, земляче! (М.Стельмах.) Великий раритет - любов, братове. (Л.Скирда.) Звертання можуть бути непоширеними: Спасибі, мамо, що мене навчили любити невмирущі ті пісні. (В.Грінчак.) і поширеними (мати при собі пояснюючі слова): Високе сонце! Золотий вогонь ти вічно сієш у світи холодні. (Д.Загул.) Ти синьоокий такий, рідний товаришу наш! (В.Сосюра.) Широкий Дніпре мій, з тобою ми в розлуці. (А.Малишко.) Повторювані або однорідні звертання між собою можуть розділятися комою або знаком оклику: Друзі мої! Вороги мої! Люди! Яка прекрасна вільна земля! (Д.Загул.) Прийдіть, мої брати, мої діди, опришки, запорожці, галайди. (Д.Павличко.) Звертання можуть мати при собі прикладку: “Дідусю, голубчику! Пустіть мене!” – почав благати Санько. (Б.Грінченко.) Люблю вас, люди, мислячі істоти, за клопоти великі і малі. (П.Перебийніс.) Особові займенники ти і ви здебільшого виступають у ролі підмета: Звідкіль ти, птице, прилетіла? (Г.Коваль.) Проте вони можуть входити і до складу поширеного звертання: Люблю тебе, моя ти пісне! (В.Сосюра.) Таточку, батечку, і ти, матінко ріднесенька! Що ж мені робити? (Г.Квітка-Основ’яненко.) |